ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 березня 2020 року м. Київ № 640/19927/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просила суд: визнати протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві пов'язаних із проведенням камеральної перевірки і створенням на її підставі акту камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №2209/26-15-13-11-28 від 24.07.2018 р. та зобов'язати його утриматися від дій спрямованих на порушення прав позивача щодо отримання податкової знижки; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.08.2018 року №0243711304.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем вчинено протиправні дії під час призначення та проведення камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №2209/26-15-13-11-28 від 24.07.2018 року. Крім того, позивач зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень, а саме, безпідставно збільшив позивачу зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що спірне рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства та на підставі висновків акту камеральної перевірки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , з метою використання права на податкову знижку, подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларовано суму витрат, по договору довгострокового страхування життя.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 24.07.2018 року №2209/26-15-13-11-28 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 завищено суму витрат для нарахування податкової знижки по договору довгострокового страхування життя на 7815,22 грн., оскільки у квитанціях від 19.07.2017 року №0.0.810298054.1 та від 19.07.2017 №0.0.810294735.1 2017 відсутня інформація щодо особи, яка здійснювала платіж тому підтвердити, що витрати понесені безпосередньо ОСОБА_1 не має можливості.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0243711304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1406,73 грн за основним платежем.
Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням рішенням позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України, за результатом розгляду скарг ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 17.08.2018 року №42308/3/26-15-13-11-19, яким повідомлено позивача, що рішення контролюючого органу може бути скасовано контролюючим органом вищого рівня та рішенням ДФС України від 05.11.2018 р. №17119/3/99-99-11-02-01-14 залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.
Позивач вважає, що дії відповідачем є протиправними, а спірне рішення прийнято з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню, звернулася з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
В частині позовних вимог щодо визнати протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві пов'язаних із проведенням камеральної перевірки і створенням на її підставі акту камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №2209/26-15-13-11-28 від 24.07.2018 р. та зобов'язати його утриматися від дій спрямованих на порушення прав позивача щодо отримання податкової знижки, суд зазначає наступне.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, що останньою з метою використання права на податкову знижку, подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларовано суму витрат, по договору довгострокового страхування життя.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 24.07.2018 року №2209/26-15-13-11-28 (надалі - Акт перевірки).
Аналіз викладених норм свідчить, що у межах камеральної перевірки відповідач мав право досліджувати числові дані, зазначені у податковій декларації позивачем.
Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою подано скаргу до контролюючого органу від 01.08.2018 р. на протиправні дії головного державного ревізора-інспектора щодо складання акту перевірки від 24.07.2018 року №2209/26-15-13-11-28.
Листом від 17.08.2018 р. №42308/3/26-15-13-11-19 контролюючим органом повідомлено позивача, що остання не позбавлена права оскаржити податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.
Суд звертає увагу, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії, а отже, в разі винесення податкового повідомлення-рішення підлягає оскарженню саме дане рішення, а не акт перевірки.
З аналізу норм права суд приходить до висновку, що контролюючий орган наділений правом на проведення камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи, а отже позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.08.2018 року №0243711304, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 ПК України даний Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
За приписами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Пунктом 166.3 статті 166 ПК України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.
Згідно із пп. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу;
б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.
З аналізу вищевказаних норм Податкового кодексу України, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року суму витрат, понесених платником податку за договорами дострокового страхування протягом звітного податкового року.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та ПрАТ «Страхова Компанія «ЕЙГОН ЛАЙФ УКРАЇНА» укладено договір про передачу прав та обов'язків від 01.01.2014 року №AGR20292-008751.
У відповідності до п. 1 вищезазначеного Договору, з повним усвідомленням та усією відповідальністю Страхувальник погоджується на передачу прав та обов'язків Страховика за Договором добровільного страхування життя за продуктом Спокійне життя №808457 від 26.07.2013, укладеним між СЕБ та Страхувальником (надалі - Первинний договір»), від СЕБ до Ейгон.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що на підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було надано заяву про повернення коштів з вказаними банківськими реквізитами позивача та копії наступних документів: Декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік; квитанції (2 шт.); копія паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податку ОСОБА_1 ; копія страхового полісу від 01.01.2014 р. №AGR20292-008751.
Так загальна сума 7815,22 грн була сплачена позивачем в 2017 році за страховий поліс, що підтверджується квитанціями від 19.07.2017 р. №0.0.810298054.1 та №0.0.810294735.1, а тому має бути включена відповідачем до податкової знижки від суми витрат, сплачених позивачкою на сплату страхового внеску за 2017 рік.
Відповідач в відзиві на позовну заяву та у акті камеральної перевірки зазначає, що згідно квитанцій квитанціями від 19.07.2017 р. №0.0.810298054.1 та №0.0.810294735.1 не можливо ідентифікувати платника податків.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; а у пункті 1.32 цього Закону визначено, що платник - це особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
Судом досліджено матеріали справи та квитанції від 19.07.2017 р. №0.0.810298054.1 та №0.0.810294735.1 та встановлено, що в них зазначено наступні реквізити: призначення: /=01-20297-00875-25.07.13 ОСОБА_1 Страховий платіж на суму 92,56 грн та/=01-20297-008751-25.07.13 ОСОБА_1 Страховий платіж на суму 7722,66 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист ПриватБанк , в якому зазначено, що 19.07.2017 р. здійснено саме оплату страхового полісу ОСОБА_1 .
Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що згідно наданих позивачкою платіжних доручень не можливо ідентифікувати платника податку, оскільки наданими документами підтверджено оплату саме ОСОБА_1 (квитанціями від 19.07.2017 р. №0.0.810298054.1 та №0.0.810294735.1).
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Тобто, вказаним положенням передбачено виключний перелік підстав для винесення податкового повідомлення-рішення, а в інших випадках воно не може бути винесене.
В даному випадку оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками податкової перевірки, якою не встановлено заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, оскільки зазначене позивачем у податковій декларації податкове зобов'язання вже сплачене з врахуванням суми, визначеної як податкова знижка.
Виходячи з аналізу наведених вище норм права та обставин справи, суд приходить до висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм права, а отже, підлягає скасуванню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
1. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.08.2018 року №0243711304.
2. В іншій частині позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій