02 березня 2020 року справа № 580/4012/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Паламаря П.Г.,
за участю секретаря Трегулова Б.Л.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача - Побиванця Ю.В. (за ордером),
представника відповідача - Бігун Л.А. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов'язання вчинити дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), в якому просить:
-визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 19.05.1987 до 20.05.1987, з 21.05.1987 до 15.07.1987, з 07.09.1987 до 24.11.1987, з 21.03.1988 до 24.04.1988, з 08.08.1988 до 14.11.1988, з 02.01.1992 до 27.01.1993, з 24.03.1993 до 02.07.1995, з 03.07.1995 до 12.11.1995, з 13.11.1995 до 04.01.1999 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
22.01.2020 ухвалою перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та продовжено строк проведення підготовчого провадження.
02.03.2020 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що на його думку відповідач протиправно не зарахував до його пільгового трудового стажу за п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 19.05.1987 до 20.05.1987, з 21.05.1987 до 15.07.1987, з 07.09.1987 до 24.11.1987, з 21.03.1988 до 24.04.1988, з 08.08.1988 до 14.11.1988, з 02.01.1992 до 27.01.1993, з 24.03.1993 до 02.07.1995, з 03.07.1995 до 12.11.1995, з 13.11.1995 до 04.01.1999 в наслідок чого не призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що відповідачем правомірно не зарахований пільговий трудовий стаж позивача через не підтвердження його належними документами, оскільки надані позивачем довідки щодо цього періоду видані організацією, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, тобто є недійсними і не створюють правових наслідків.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09 серпня 1988 року видана на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 працював з 19.05.1987 на посаді учня підземного електрослюсаря по 15.06.1987 в шахті "Лесная", 07.09.1987 учнем на посаді підземного електрослюсаря в шахті 3-БИС «Торезантрацит» по 24.11.1987 року, з 21 березня 1988 року на посаді підземного електрослюсаря по 27 січня 1993 року після чого працював гірничим майстром з 05 червня 1993 року в малому підприємстві «Чистяковское» потім працював на різних посадах в Шахті 3-БИС «Торезантрацит» по 31 березня 2006 року, в подальшому з 15 вересня 2008 року був прийнятий на роботу головним інженером шахти «Сніжнянська» на період ліквідації Торезької виконавчої дирекції з ліквідації шахт де працював до 29 березня 2010 року. 15 грудня 2010 року прийнятий на посаду підземного гірничого майстра на період ліквідації шахти «Лісова» де працював до 15 липня 2014 року.
Відповідно до довідки від 16.10.2019 виданої ДП шахта «Лісова» , ОСОБА_1 працював повний робочий день підземним електрослюсарем в період з 21.05.1987року по 15.07.1987 року, роботи передбачені списком №1.
Згідно довідки б/н про підтвердження трудового стажу виданої ДП «Торезантрацит», ОСОБА_1 працював на шахті 3-Бис підземним електрослюсарем 4 розряду в період з 07.09.1987 року по 24.11.1987 року, з 21.03.1988 року по 24.04.1988 року та з 08.08.1988 року по 14.11.1988 року, з 02.01.1992 року по 27.01.1993 року підземним електрослюсарем 5 розряду за час роботи працював повний робочий день і відноситься до робіт по списку № 1
У відповідності до довідки б/н про підтвердження трудового стажу виданої ДП «Торезантрацит», ОСОБА_1 працював на шахті 3-Бис підземним гірничим майстром в період з 24.09.1993 року по 02.07.1995 року, з 03.07.1995 року по 15.10.1995 виконуючим обов'язки підземного завідуючого головного інженера, з 16.10.1995 року по 04.01.1999 року працював підземним гірничим майстром, працював повний робочий день і відноситься до робіт по списку № 1, атестація робочого місця проведена згідно наказу № 886 від 30.12.1994 року
Згідно наказу № 192 від 24.12.1999 року виданої ДАК «Шахта Прогрес», атестацією встановлено, що до робіт що відносяться до Списку № 1 майстер гірничий підземний.
Відповідно до наказу № 992 від 31.12.1994 року виданої ДП «Шахта Лісова» на підприємстві проведено атестацію робочих місця та встановлено робота підземний електрослюсар відносяться до Списку № 1 та мають право на пільгову пенсію.
Згідно наказу № 950 від 30.11.2009 року виданої ДАК «Шахта Прогрес» вбачається, що атестацією встановлено, що до робіт що відносяться до Списку № 1 майстер гірничий підземний.
У відповідності до наказу № 886 від 30.12.1994 року виданої шахтою 3-Бис «Торезантрацит», на підприємстві проведена атестація робочих місць та право на пільгову пенсію по списку №1 мають головний інженер, підземний електрослюсар, підземний гірничий майстер.
Згідно довідки від 31.01.2019 № 7127-5000024167. ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.
11 березня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зменшенням пенсійного віку за списком №1.
Протоколом від 10.06.2019 №231150000852 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області від 10 червня 2019 року № 55216/03-08, позивачу відмовлено в задоволенні заяви, з огляду на відсутність у нього пільгового стажу відповідно до п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме відмовлено у зарахуванні стажу роботи за Списком № 1 за період роботи на посаді підземного електрослюсаря, гірничого майстра за період з 1987 року по 2005 роки, оскільки уточнюючі довідки які були надані позивачем відповідач вважає недійними оскільки не містять дати та видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території і не зареєстроване на території яка контролюється Україною.
Не погоджуючись з прийнятим рішення, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
На підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ПКМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про те, що позивач працював на роботах зі шкідливими умовами праці в період з 19.05.1987 до 20.05.1987, з 21.05.1987 до 15.07.1987, з 07.09.1987 до 24.11.1987, з 21.03.1988 до 24.04.1988, з 08.08.1988 до 14.11.1988, з 02.01.1992 до 27.01.1993, з 24.03.1993 до 02.07.1995, з 03.07.1995 до 12.11.1995, з 13.11.1995 до 04.01.1999.
Крім того, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Таким чином, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у пільговій довідці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 07.11.2014 №1085-р (зі змінами та доповненнями) місто Торез, Шахтарськ - включені до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому відповідачем зроблено висновок, що через неможливість проведення перевірки первинної документації, на підставі якої ці довідки видані, пільговий характер роботи не підтверджено.
За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Трудовий стаж ОСОБА_1 набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначені підприємства також утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні спірних періодів роботи позивача, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.
У зв'язку з тим, що трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, в сукупності з наявними довідками, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, суд зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у підготованому документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Крім того, Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
У рішенні від 08.07.2004 у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», Європейський суд з прав людини, задовольняючи позов до Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».
Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим та доречним у даному випадку застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, та тимчасово окупованій території як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину України.
У свою чергу, позивачем вчинено усі дії щодо доведення трудового стажу. Відсутність у позивача можливості надати відповідну довідку внаслідок знаходження архіву на тимчасово окупованій території, не позбавляє позивача права на отримання пенсії.
Те, що відповідач, у зв'язку із окупацією позбавлений можливості провести перевірку відповідності запису довідки первинним документам, не має покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка видана у певній мірі належним органом та містить необхідні реквізити та відомості для встановлення певних важливих для розгляду заяви позивача фактів, не враховуючи обставини її видання органом, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 234/3038/17, від 11 грудня 2018 у справі № 360/1628/17, від 17 липня 2019 року у справі № 302/757/17-а
Факт знаходження підприємств/установ на тимчасово окупованій території України та неможливість проведення відповідачем перевірки наданих позивачем додаткових документів, на думку суду, не може позбавляти права позивача на отримання пенсії, оскільки з Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій та рішення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 19.05.1987 до 20.05.1987, з 21.05.1987 до 15.07.1987, з 07.09.1987 до 24.11.1987, з 21.03.1988 до 24.04.1988, з 08.08.1988 до 14.11.1988, з 02.01.1992 до 27.01.1993, з 24.03.1993 до 02.07.1995, з 03.07.1995 до 12.11.1995, з 13.11.1995 до 04.01.1999 на підставі трудової книжки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі в сумі 768 грн. (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст рішення виготовлено 12.03.2020