Справа № 560/243/20
іменем України
13 березня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку, в якому просить:
- визнати протиправну бездіяльність Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018;
- зобов'язати Хмельницький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в Хмельницькому зональному відділі Військової служби правопорядку. Вважає, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не провів повного розрахунку при звільненні в частині виплати індексації грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом, просив позовні вимоги задовольнити.
На адресу суду від відповідача на дійшов відзив, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що позивачу ненарахована та невиплачена індексація за спірний період, оскільки Хмельницький зональний відділ Військової служби правопорядку, як бюджетна установа не мала можливості виплачувати індексацію грошового забезпечення позивачу у зв'язку із відсутністю на те відповідних бюджетних асигнувань від Головного розпорядника бюджетних коштів. Враховуючи викладене, відповідач не вбачає протиправною бездіяльність посадових осіб Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку, у зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Разом з тим, Хмельницький зональний відділ Військової служби правопорядку подав клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.11.2019 №2970 згідно з яким індексація грошового забезпечення з 2016 по 2018 не нараховувалась та не виплачувалась.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України в пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013 вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Конституційний Суд також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Отже, стягнення індексацій грошового забезпечення не може бути обмежено будь-яким строком звернення до суду. Враховуючи викладене, суд вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом позивач не пропустив, тому у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду необхідно відмовляє.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 14.01.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку.
Наказом начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.08.2018 №20-рс позивач звільнений у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно наказу начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 10.08.2018 №165 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018.
За результатами розгляду заяви, відповідач надав відповідь, оформлену листом від 01.11.2019 №2970, в якому повідомив про те, що у період проходження служби з 26.05.2016 по 10.08.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась, оскільки можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у Міністерстві Оборони України в період з січня 2016 по лютий 2018 не було. У березні 2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", було підвищено посадові оклади усіх категорій військовослужбовців. Оскільки у період з березня по серпень 2018, встановлений поріг індексації не перевищував 103%, нарахування та виплата індексації не здійснювалась.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до статті 1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом частин 2, 3 статті 9 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з частиною 1 статті 2 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до статті 9 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі по тексту - Порядок №1078).
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
За змістом пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018 є протиправною, тому для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. Тому посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для нарахування та виплати індексацій є безпідставними, а тому, враховуючи викладене, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.
У зв'язку з звільненням позивача від сплати судового збору відповідно до статті 139 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправну бездіяльність Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018;
Зобов'язати Хмельницький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 26.05.2016 по 10.08.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13 березня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницький зональний відділ Військової служби правопорядку (вул. Івана Франка, 30, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29009 , код ЄДРПОУ - 097765840)
Головуючий суддя В.В. Матущак