Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 березня 2020 р. № 520/14064/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа без самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 6523 грн. 99 коп. (шість тисяч п'ятсот двадцять три грн. 99 коп.);
- зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 6523 грн. 99 коп. (шість тисяч п'ятсот двадцять три грн. 99 коп.) за наступними реквізитами для зарахування коштів: отримувач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код отримувача: 3113806691, банк отримувача: АБ "УКРГАЗБАНК", код банку отримувача: 320478, рахунок отримувача: НОМЕР_2, IВАN НОМЕР_3, призначення платежу: НОМЕР_2.100101.980 IВАN НОМЕР_3, повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ним було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 6523,99 грн. згідно з квитанцією №1 від 24.09.2019 року, однак позивачем вказано, що оскільки він придбав нерухоме майно вперше, то відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" сплатив такий збір безпідставно, про що стало відомо тільки після укладення договору купівлі-продажу. З приводу вказаних обставин позивач звернувся до відповідача із заявою про складення подання на повернення відповідним органом Державної казначейської служби сплаченого збору у сумі 6523,99 грн., проте отримав відповідь із зазначенням того, що для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна звернутись до суду. Вважаючи бездіяльність відповідача стосовно повернення помилково сплачених коштів протиправною, позивач звернувсь до суду з даним позовом, задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 13.01.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що із наданих позивачем пояснень та доказів вбачається, що відповідно до квитанції №1 від 24.09.2019 року 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу становить саме 6459,40 грн., а відтак і поверненню підлягає лише 1% від суми договору купівлі продажу без комісії від перерахунку коштів. Також представником відповідача вказано, що обов'язок щодо сплати збору в розмірі 6459,40 грн. для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Як встановлено Верховним Судом у рішенні від 20.02.2018 року у справі №819/1730/17) в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Таким чином, спір про право на повернення коштів особі, яка придбала нерухомість вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбала нерухомість вперше. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області правом подання пояснень до суду не скористалась.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 вересня 2019 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Наталією Вікторівною та зареєстровано в реєстрі за № 4112.
Відповідно до умов зазначеного договору позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 (двадцять два). Пунктом 3 зазначеного договору визначено, що продаж здійснено за 645940,00 грн., що становить еквівалент 26560,00 грн.
У адміністративному позові позивачем вказано, що при укладанні зазначеного договору ним було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості) в розмірі 6523,99 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачами до суду надано копію квитанції №1 від 24.09.2019 року.
Суд зазначає, що зі змісту наявної в матеріалах справи копії квитанції №1 від 24.09.2019 року вбачається, що позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості) в розмірі 6459,40 грн та вартість комісійного збору у розмірі 64,59 грн.
Також зі змісту адміністративного позову вбачається, що придбання житла за вищевказаним договором купівлі-продажу квартири позивачем було здійснено вперше, а отже у відповідності до норм діючого законодавства він не мав сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, з приводу вказаних обставин він звернувся до відповідача із заявою щодо повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Листом від 11.11.2019 року №5882/Я-14 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають майно вперше. При цьому, вказано, що первинність придбання нерухомого майна встановлюється лише органами суду. Також зазначено, що повернення сплаченого збору можливе лише за наявності позитивного рішення суду.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що відповідно до положень п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
При цьому, як визначено п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Суд зазначає, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
В той же час, згідно із положеннями абз. 1 п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , позивач вперше придбав нерухоме майно, на підтвердження чого до суду надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта стосовно позивача.
Водночас, суд зазначає, що зі змісту наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 15.09.2018 року було проведено державну реєстрацію приватної спільної сумісної власності позивача на об'єкт нерухомого майна двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . При цьому, в якості підстави виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності серія та номер: 7А-06-273062, видане 11.09.2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає, що до суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Таким чином, з огляду на наведені вище норми діючого законодавства правовідносини, які виникли в даному випадку, належать до виключного випадку з огляду на обставини того, що позивачем нерухоме майно придбано вперше та як наслідок в даному випадку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з такої операцій не сплачується.
При цьому, суд зазначає, що питання перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна придбавають житло вперше, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Як встановлено судом ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 року у справі №819/1730/17, у якій також враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, посилання представника відповідача на обставини неможливості органами Пенсійного фонду перевірки первинності придбання фізичними особами нерухомого майна не можуть вважатися судом належними підставами для відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати, у встановленому законом порядку, запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд зазначає, що порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787.
Відповідно до положень п.5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно із пп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини того, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яким є територіальний орган Пенсійний фонд України, то в даному випадку такий обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету покладено на відповідача.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 6459,40 грн.
При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 64,59 грн є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначена сума не належить до збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а є оплатою позивачем послуг банківської установи за перерахування коштів, а отже на рахунок управління державної казначейської служби не надходила та є платою за одержані банківські послуги.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 64,59 коп. є похідними від зазначеної позовної вимоги, то з огляду на висновок суду про відмову у задоволенні первинної позовної вимоги задоволенню також не підлягають.
Таким чином, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 6459 грн. 40 коп.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022), третя особа без самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків, 61166) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо сформування та подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 6459 грн. 40 коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна згідно квитанції № 1 від 24.09.2019 у розмірі 6459 грн. 40 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.