Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
12.03.2020 р. справа №520/157/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області
провизнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, поліцейський), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними дій та бездіяльності відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області щодо не виплати па користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час виконання ним обов'язків за посадою т.в.о. начальника сектору обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області; 2) зобов'язання відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області сформувати відповідний наказ про тимчасове виконання обов'язків ОСОБА_1 за посадою т.в.о. начальника сектору обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області із зазначенням в наказі посадового окладу за вказаною посадою та направити його до УФЗБО ГУНИ в Харківській області, 3) визнання протиправними дії та бездіяльність відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області щодо не виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, згідно графіків чергувань особового складу відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, затверджених керівництвом відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області; 4) зобов'язання відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області оформити довідку обліку несення ОСОБА_1 служби в нічний час за спеціальною формою (додаток І до наказу №260 - 2016 р.), згідно графіків чергувань особового складу відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, затверджених керівництвом відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області та направити її до УФЗБО ГУНП в Харківській області
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що під час звільнення не було проведено повного розрахунку за службу у нічний час та тимчасове виконання обов'язків відсутнього керівника.
Від представник позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відстуності.
Відповідач, Головне управління національної поліції в Харківській області (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, орган поліції, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що заявник не має права на одержання доплати за службу у нічний час та за суміщення посад, адже такої роботи не виконував.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги положення ч.ч. 3 і 9 ст. 205 КАС України і ураховуючи незмінність завдання адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 4 ст. 242 КАС України незалежно від категорії спору, імперативно встановлену законодавцем мету адміністративного судочинства у вигляді захисту прав та інтересів невладного суб'єкта, зміст та характер спірних правовідносин, обсяг доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими документами.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник у період 08.07.2008р.-24.09.2013р. та 17.04.2015р.-06.11.2015р. проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, а у період 07.11.2015р.-29.03.2019р. у лавах Національної поліції України.
Копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.08.2015р. підтверджені обставини набуття заявником статусу інваліда другої групи.
У період вересень 2017р.-березень 2019р. заявник обіймав посади оперативного уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та оперативного уповноваженого сектору обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Згідно з Положенням про відділ спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області (далі за текстом - Відділ) згаданий Відділ є самостійним структурним підрозділом ГУ НП в Харківській області. При цьому, до функціональних обов'язків начальника Відділу не віднесено вирішення питань про призначення поліцейських на посади, звільнення з посад, переміщення у межах штату Відділу.
На фінансовому утриманні заявник перебував в Управлінні.
Оклад за посадою заявника у цей період дорівнював 2.400,00грн., спеціальне звання заявника у вказаний період - старший лейтенант поліції.
Наказом начальника Відділу від 07.02.2018р. №14 на заявника за посадою оперативного уповноваженого сектору кримінальної поліції Відділу з 07.02.2018р. було покладено тимчасове виконання обов'язків начальника сектору кримінальної поліції відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області.
Однак, наказом начальника Управління від 16.02.2018р. №37 о/с на посаду начальника сектору кримінальної поліції відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області з 15.02.2018р. та з окладом за посадою у розмірі 2.950,00грн. був призначений майор поліції Россоха Євген Вікторович .
Згідно з довідкою від 07.02.2020р. у період 01.02.2018р.-15.02.2018р. посада начальника сектору кримінальної поліції Відділу спеціальної поліції за рішенням начальника Управління ніким не заміщувалась, відносно цієї посади начальником Управління не видавалось наказів про покладення тимчасового виконання обов'язків.
На вимогу суду відповідачем подано копії наказів МВС України від 14.07.2016р. №663 та від 15.06.2018р. №511, якими визначено компетенцію керівників на призначення поліцейських за номенклатурою посад. Так, у пп. 2 п. 3 наказу №663 було вказано, що право призначати, приймати на служба, звільняти з посад поліцейських, державних службовців та інших працівників поліції та надавати їм відпустки мають посадові особи згідно переліку посадових осіб Національної поліції України, які можуть видавати накази по особовому складу, а саме: голова Національної поліції України; керівники головних управлінь Національної поліції в АРК та м. Севастополі, областях, м. Києві; керівники міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України; керівники державних установ та навчальних центрів Національної поліції. У свою чергу, п.п.5 п. 1 наказу №511 встановлено, що до переліку посадових осіб Національної поліції, які можуть видавати накази по особовому складу, належать: голова Національної поліції України або особа, яка в установленому порядку тимчасово виконує його обов'язки; керівники територіальних органів поліції або особи, які в установленому порядку тимчасово виконують їх обов'язки; керівники міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України або особи, які в установленому порядку тимчасово виконують їх обов'язки; керівники установ, закладів та підприємств, що належать до сфери управління національної полії України, або особи, які в установленому порядку тимчасово виконують їх обов'язки. Отже, вирішення питання про призначення поліцейського на посаду є виключною прерогативою керівника територіального органу поліції або особи, які в установленому порядку тимчасово виконує їх обов'язки.
Відповідно до графіку чергувань особового складу Відділу на березень 2018р. заявник 11.03.2018р. і 23.03.2018р. ніс службу за функціями чергового, а 02.03.2018р. і 15.03.2018р. ніс службу за функціями оперативного працівника.
Відповідно до графіку чергувань особового складу Відділу на липень 2018р. заявник 24.07.2018р. ніс службу за функціями чергового, а 09.07.2018р., 14.07.2018р., 19.07.2018р. ніс службу за функціями оперативного працівника.
Відповідно до графіку чергувань особового складу Відділу на серпень 2018р. заявник 01.08.2018р. ніс службу за функціями чергового, а 05.08.2018р. ніс службу за функціями оперативного працівника.
Відповідно до графіку чергувань особового складу Відділу на вересень 2018р. заявник 10.09.2018р. і 29.09.2018р. ніс службу за функціями чергового, а 19.09.2018р., 23.10.2018р. ніс службу за функціями оперативного працівника.
Відповідно до графіку чергувань особового складу Відділу на жовтень 2018р. заявник 14.10.2018р. і 31.10.2018р. ніс службу за функціями чергового, а 01.10.2018р., 18.10.2018р., 26.10.2018р. ніс службу за функціями оперативного працівника.
Відповідно до графіку чергувань особового складу Відділу на листопад 2018р. заявник 01.01.2018р. і 21.11.2018р. ніс службу за функціями чергового, а 04.11.2018р., 08.11.2018р., 21.11.2018р. ніс службу за функціями оперативного працівника.
Відповідно до графіку чергувань особового складу Відділу на грудень 2018р. заявник 01.12.2018р. і 07.12.2018р. ніс службу за функціями чергового.
18.03.2019р. начальником Управління було видано наказ №76 о/с, яким заявник з 29.03.2019р. звільнений зі служби на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (скорочення штатів або проведення організаційних заходів).
Поданими на вимогу суду довідками №468/119/34/01/12-2020 від 02.03.2020 р. та №276/119/34/01/12-2020 від 12.02.2020 р. підтверджені обставини умов несення служби заявником, згідно з якими відсутня робота поліцейських у нічний час.
За період 01.11.2017р.-29.03.2019р. заявник у складі грошового забезпечення отримував платежі по окладу за посадою, по окладу за спеціальне звання, по премії, по індексації, по компенсації військового збору, по разовій допомозі, по матеріальній допомозі на оздоровлення, по одноразовій грошовій допомозі при звільненні.
Платежів за тимчасове виконання обов'язків за посадою начальника сектору кримінальної поліції відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області, а також за службу у нічний час заявник протягом цього періоду, а також при звільненні не отримував, що не заперечується учасниками справи.
Не погодившись із повнотою розрахунку при звільненні (в частині винагороди за виконання обов'язків за посадою начальника сектору кримінальної поліції відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області та за виконання служби у нічний час), заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут).
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі за текстом - постанова КМУ №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 п.5 Постанови №988 запроваджено такий платіж як доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
На реалізацію приписів ст.94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови КМУ №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно п. 5 Розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
За п.11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Зі змісту наведеного пункту слідує, що несення служби у добовому наряді безумовно поглинає нічний час (як проміжок з 22:00год. однієї календарної дати до 06:00год. наступної календарної дати).
Однак, доказів несення заявником служби у добовому наряді до матеріалів справи не подано, адже, як вбачається із тексту довідок за підписом т.в.о. начальника ВСП ГУНП в Харківській області та начальника ВСП ГУНП в Харківській області, умови служби поліцейських Відділу виключали роботу у нічний час.
Таким чином, у ході розгляду справи доводи заявника про несення служби у нічний час не знайшли свого підтвердження, що є підставою для відмови у позові в цій частині.
Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку №260 розмір посадового окладу поліцейському встановлюється наказом по особовому складу одночасно з призначенням на відповідну штатну посаду. Поліцейським, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються, за умови зазначення в наказі вищого розміру посадового окладу. Строк тимчасового виконання обов'язків за посадою обчислюється з дня видання керівником органу поліції наказу про призначення поліцейського до тимчасового виконання обов'язків за посадою і до дня видачі наказу про звільнення від виконання обов'язків за посадою. Штатним заступникам незалежно від їх службових обов'язків під час тимчасового виконання ними обов'язків безпосередніх начальників за невакантними посадами виплата грошового забезпечення проводиться за їх штатною посадою. Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців. Строк тимчасового виконання обов'язків за невакантними посадами не обмежується, якщо ці посади займають поліцейські, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показаннями).
Правила тимчасового виконання поліцейським обов'язків за іншою посадою урегульовані приписами ст.69 Закону України «Про Національну поліцію», де указано, що у зв'язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди (ч.1 ст.69); Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців (ч.2 ст.69); Тимчасове виконання обов'язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом. Керівники органів (закладів, установ) поліції можуть уповноважувати керівників структурних підрозділів таких органів (закладів, установ) самостійно приймати рішення про тимчасове покладення обов'язків за іншою невакантною посадою цього підрозділу на поліцейських, які їм підпорядковані (ч.3 ст.69); Для тимчасового заміщення посад, що займають поліцейські, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), на період перебування в таких відпустках керівники органів поліції можуть призначати на ці посади інших поліцейських, а також приймати на роботу з призначенням на посади, що займають поліцейські в підрозділах забезпечення, цивільних осіб, у тому числі державних службовців, які мають споріднені спеціальності, з укладенням з ними на цей період строкового трудового договору відповідно до вимог закону (ч.4 ст.69).
У спірних правовідносинах органом поліції є Головне управління Національної поліції в Харківській області, а не Відділ.
Керівник Управління не призначав заявника на посаду начальника сектору кримінальної поліції Відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області, на цю посаду заявника не переміщував, виконання обов'язків за цією посадою на заявника не покладав, інших посадових (службових) осіб Управління та Відділу на це не уповноважував.
Таким чином, у спірних правовідносинах відсутня подія видання уповноваженою особою наказу про покладання на заявника виконання обов'язків за посадою начальника сектору кримінальної поліції відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області.
Наказ начальника Відділу з цього приводу об'єктивно не здатен створити жодних юридичних наслідків у силу дефекту у підставі походження через видання явно та очевидно неповноважною особою.
Тому вимогу заявника про оплату служби з урахуванням тимчасового виконання обов'язків начальника сектору кримінальної поліції відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області також слід визнати необґрунтованою.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Перевіривши аргументи учасників справи добутими по справі доказами в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України в аспекті висунутих заявником претензій, факт наявності неповного розрахунку відсутній.
Відсутність порушеного суб'єктивного права (ущемленого охоронюваного законом інтересу) є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.