Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
12.03.2020 р. справа №520/1830/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 12.02.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 13.02.2020р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 02.02.2020р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянка), у порядку адміністративного судочинства заявила вимоги про 1) визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг; 2) зобов'язання Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг з 18.10.2019 р.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що адміністративний орган вчинив протиправну відмову у поновленні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, Управління, УПтаСЗН), з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що після припинення виплати допомоги через непрацевлаштування така виплата вже не підлягає поновленню.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 18.10.2014 р. № НОМЕР_2 ОСОБА_1 взята на облік у якості внутрішньо переміщеної особи за адресою проживання АДРЕСА_2 .
18.10.2014 р. чоловіком позивача, ОСОБА_2 , до УПтаСЗН була подана заява про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг йому та дружині, ОСОБА_1 . Рішенням відповідача від 20.10.2014 р. допомогу було призначено.
Як зазначено заявником і не спростовано владним суб'єктом, у період часу з жовтня 2014 р. по березень 2015 р. ОСОБА_1 була отримувачем щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг, отримувачем якої на сім'ю був ОСОБА_2 .
З березня 2015 р. виплата вказаної допомоги ОСОБА_1 була припинена через непрацевлаштування заявника.
30.08.2019 р. заявник працевлаштована у КП "Благоустрій міста Ізюм", що підтверджується довідкою від 16.12.2019р. №1477.
07.10.2018 р. чоловік позивача, ОСОБА_2 , звернувся до відповідача із заявою щодо продовження терміну виплати допомоги на сімю на наступні 6 місяців.
Витягом з протоколу №13 від 23.10.2019 р. підтверджені обставини призначення допомоги на період з 18.10.2019 р. по 17.04.2019 р., проте ОСОБА_1 не була включена до розрахунку допомоги на сім'ю.
Повідомленням від 11.11.2019 р. №02/049115 Управління повідомило заявнику про відмову у призначенні виплати із посиланням на п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, через наявність у складі сім'ї, якій призначено допомогу, особи працездатного віку, яка не працевлаштувалася.
Не погодившись із правомірністю такого діяння владного суб'єкта у спірних правовідносинах, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", статтею 2 якого передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі за текстом - Порядок №505).
Так, п.2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Згідно із пунктом 3 Порядку №505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Отже, строком призначення допомоги у розумінні норм Порядку №505 є період часу у шість місяців.
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
Пунктом 7 Порядку №505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Відповідно до пункту 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Як встановлено судами, позивач отримувала грошову допомогу від УПтаСЗН Ізюмської міської ради з 18.10.2014 р. по 17.02.2015 р.
З 17.02.2015 р. виплати були припинені, оскільки позивач не працевлаштувалась.
За таких обставин, коли з моменту припинення виплати грошової допомоги (17.02.2015р.) по день звернення позивача до відповідача із заявою про виплату їй вказаної допомоги (18.10.2019р.), як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні пункту 3 Порядку № 505, то у відповідача відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на пункт 3 Порядку № 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Аналогічна по суті правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2019р. по справі №415/4379/17.
Продовжуючи розгляд справи суд відзначає, що критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Окрім того, з положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні владного суб'єкта на момент вчинення оскарженої відмови, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу вчиненого діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, відмовивши у призначенні виплати за відсутності передбачених для цього підстав.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, листом.
Оскільки інших доводів, окрім припинення виплати допомоги через непрацевлаштування, владний суб'єкт в основу оскарженого рішення не поклав, а цей мотив визнаний судом юридично неспроможним, то слід вважати підтвердженим факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, що зумовлює визнання здійсненого владним суб'єктом волевиявлення у формі відмови протиправним, а владного суб'єкта належить обтяжити обов'язком призначити позивачу спірну допомогу.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ізюмського міської ради (ідентифікаційний код - 03196564; місцезнаходження - 64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, буд. 20) з приводу відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг з 18.10.2019 р.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ізюмського міської ради (ідентифікаційний код - 03196564; місцезнаходження - 64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, буд. 20) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг з 18.10.2019р.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили після завершення процедури апеляційного перегляду чи строку її ініціювання.
Суддя Сліденко А.В.