Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
"13" березня 2020 р. № 01-07/7/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, відповідно до якої він просить суд:
- зупинити дію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2019 № Ф-434-14 У Головного управління ДФС у Харківській області;
- зупинити дію постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сикалової Олени Володимирівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.02.2020 у виконавчому провадженні ВП № 59594483 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 18276,72 грн та виконавчого збору 1959,67 грн;
- зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2019 № Ф-434-14 У Головного управління ДФС у Харківській області.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує на наявність обставин, які свідчать про необхідність вжиття заходів для забезпечення позову до подання позовної заяви, оскільки існують очевидні ознаки протиправності вимоги від 12 липня 2019 року № Ф- 434-14 У, а тому і є підстави вважати, що невжиття забезпечувальних заходів може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених прав та інтересів. Так, заявник зазначив, що він з 14.07.2006 по 04.03.2020 був зареєстрований як ФОП та одночасно був найманим працівником, а тому у нього був відсутній обов'язок сплачувати ЄСВ.
Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд вказаної заяви є можливим у письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Вирішуючи по суті означене клопотання, суддя відмічає, що правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані приписами Глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Так, згідно з частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями статей 72-77, 90, 211 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, розв'язуючи клопотання про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, котрі є предметом доказування по справі.
Суд зазначає, що зміст заявленого клопотання, не дозволяє судді дійти до переконливого висновку про існування в даному випадку передбачених статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення позову, оскільки жодних доводів на підтвердження існування у спірних правовідносинах таких обставин (окрім самого лише твердження про необхідність забезпечити позов).
Питання відповідності закону оскарженого рішення владного суб'єкта підлягає з'ясуванню виключно під час розв'язання спору по суті.
У ході розгляду заяви суд надав оцінку усім аргументам заяви, які мають юридичне значення для правильного вирішення заяви по суті, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення заяви, і дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Судом встановлено, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин зазначених у частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного адміністративного позову.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та можливість істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених прав або інтересів останнього, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, представником позивача не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Крім того, заявником не надано до суду належних доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів заявника, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті. Водночас, зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, через що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову належить відмовити.
Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О.Чудних