27 лютого 2020 р. Справа №480/162/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
представника позивача - адвоката Сілкіної А.В.,
представника 2-го відповдіача - Бітюкова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, який її представник підтримала в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що з 07.11.2015 проходила службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України №411 о/с від 05.12.2019 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 ( у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач не погоджується із прийнятим наказом, просить його скасувати, зазначаючи про порушення відповідачем процедури звільнення, передбаченої законодавством про працю, зокрема в частині недотримання гарантій для жінок, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В обґрунтування зазначає, що на день винесення наказу про звільнення вона перебувала у такій відпустці, відповідач відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України зобов'язаний був її працевлаштувати, проте не зробив цього. Тому просить поновити її на посаді, яку вона займала до звільнення, або на іншій рівнозначній посаді в Національній поліції України, зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України або Національну поліцію України виконати обов'язок по працевлаштуванню позивача на іншу рівнозначну посаду.
Відповідач Департамент захисту економіки Національної поліції України, в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі свого представника, подав відзив на позов, в якому проти його задовлення заперечив, зазначивши що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №841 «Про ліквідацію територіального орану Національної поліції» ліквідовано, як юридичну особу публічного права, Департамент захисту економіки Національної поліції України, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Пунктом 2 постанови доручено Національній поліції забезпечити здійснення функцій і повноважень органу, що ліквідується. Постанова набрала чинності 21.09.2019.
Наказом Національної поліції України від 23.09.2019 №939 утворено ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки, з 30.09.2019 Департамент перебуває у стані припинення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
У зв'язку з ліквідацією Департаменту захисту економіки і скороченням всіх посад, на виконання вимог ст.184 КЗпП України Департаментом направлено до Голови Національної поліції доповідну записку стосовно розгляду питання щодо працевлаштування на вакантні рівнозначні посади вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Головою Національної поліції доручено керівникам ГУНП в областях вжити заходіві щодо працевлаштування осіб зазначеної категорії. При цьому, ГУНП в Сумській області позивачу ОСОБА_1 було запропоновано перелік посад, однак вона від запропонованих посад відмовилася. У зв'язку з цими обставинами було прийняте рішення про звільнення.
Відповідач Національна поліція України подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, його представник в судовому засіданні пояснив, що позивач проходила службу в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління захисту економіки в Сумській області ( без статусу юридичної особи), що є підпорядкованим Депертаменту захисту економіки Національної поліції України, який є окремою від Національної поліції України юридичною особою, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №830 від 13.10.2015 як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції та юридична особа публічного права. Національна поліція України та Департамент захисту економіки є різними юридичними особами, мають самостійні баланси, власні рахунки, печатки.
Позивач перебувала у правовідносинах з Департаментом захисту економіки, який і повинен був забезпечити дотримання процедури звільнення у зв'язку з ліквідацією. При цьому Національна поліція України не є правонаступником Департаменту, відповідно на неї не може бути покладений обов'язок щодо працевлаштування позивача.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з 07.11.2015 проходила службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №841 «Про ліквідацію територіального орану Національної поліції» ліквідовано, як юридичну особу публічного права, Департамент захисту економіки Національної поліції України, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Наказом Національної поліції України від 23.09.2019 №939 утворено ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки ( а.с.53).
02.10.2019 позивача попереджено про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією ( а.с.66).
Відповідно до наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України №312 о/с від 09.10.2019 позивачці надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.18 Закону України «Про відпустки» з 11 жовтня 2019 року по 11 серпня 2022 року ( а.с.81).
У зв'язку з ліквідацією Департаменту захисту економіки і скороченням всіх посад, на виконання вимог ст.184 КЗпП України Департаментом направлено до Голови Національної поліції доповідну записку стосовно розгляду питання щодо працевлаштування на вакантні рівнозначні посади вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Головою Національної поліції доручено керівникам ГУНП в областях вжити заходів щодо працевлаштування осіб зазначеної категорії ( а.с.68-69,70).
03.12.2019 т.в.о. начальника управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки направлене подання голові ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки на звільнення позивача ( а.с.73, 74-75).
Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України №411 о/с від 05.12.2019 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 ( у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ( а.с. 76).
На думку суду зазначений наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач має бути поновленим на посаді, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Відповідно до ч.1 ст.59 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Стаття 60 Закону визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Гарантії професійної діяльності поліцейського закріплені у статті 62 Закону, зокрема, пунктом 5 частини 10 передбачено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Водночас, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, Верховний Суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому,
При цьому, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
За приписами частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Тобто, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.
Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа N 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа N 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа N 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Не заперечуючи проти необхідності дотримання вимог ст.184 КЗпП України, відповідач Департамент захисту економіки Національної поліції України вказав на вжиті заходи щодо працевлаштування ОСОБА_1 в органах Національної поліції, зокрема на доручення голови Національної поліції України керівникам ГУНП в областях забезпечити працевлаштування визначеної категорії осіб, на виконання якого позивача було запрошено до ГУНП в Сумській області з метою працевлаштування. Однак, 21.11.2019 позивач не прибула, а 29.11.2019 відмовилася від запропонованих рівнозначних вакантних посад в ГУНП в Сумській області, про що складено відповідні акти ( а.с.71,72).
Суд вважає, що дані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Так, сторона позивача заперечує проти цих обставин, зазначаючи про те, що запрошень прибути до ГУНП 21.11.2019 та 29.11.2019 для ознайомлення з наявними вакантними посадами позивач не отримувала, жодної посади їй запропоновано не було. Водночас її було повідомлено про необхідність прибути до управління захисту економіки в Сумській області для отримання трудової книжки та проведення розрахунку. Прибувши 10.12.2019 до управління вона отримала витяг з наказу про звільнення, про що зазначила на звороті оригіналу, де також відмітила, що вакантні посади їй не пропонувалися ( а.с.12-13). На спростування цих тверджень відповідач жодних доказів не подав.
Відповідно до ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинтва України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що Департаментом захисту економіки Національної поліції України не дотримані гарантії обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та не виконаний обов'язок по працевлаштуванню позивача, відтак наказ №411 о/с від 05.12.2019 , яким позивача звільнено зі служби є протиправним і підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді, з якої був протиправно звільнений.
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновленння її на іншій рівнозначній посаді в Національній поліції України, зобов'язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України або Національної поліцію України виконати обов'язок по працевлаштуванню позивача на іншу рівнозначну посаду. Так, обов'язок по працевлаштуванню жінок, які мають дітей віком до трьох років, у випадку ліквідації покладений на власника або уповноваженого ним органу. Як вже встановлено вище, позивач проходила службу у Департаменті захисту економіки Національної поліції України, саме з цим органом, який є юридичною особою публічного права і на час розгляду справи не ліквідований, позивач перебувала в трудових відносинах, відповідно цим органом має бути відновлене порушене право позивача. Таким чином, вимоги спрямовані позивачем до Національної поліції України є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України ( код ЄДРПОУ 40111732, вул.Академіка Богомольця,10, м.Київ, 01601), Національної поліції України ( код ЄДРПОУ 40108578, вул.Академіка Богомольця,10, м.Київ, 01601), про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05 грудня 2019 року № 411 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Сумській області.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 03 березня 2020 року.
Суддя Л.М. Опімах