Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
04 березня 2020 р. № 520/13113/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бідонька А.В.
при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,
за участю:
представника відповідача - Шапошник С.С.,
розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9571-57 від 13.11.2019 року у сумі 26539,26 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.11.2019 року Головним Управлінням ДПС у Харківській області відносно ОСОБА_1 складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9571-57 від 13.11.2019 року на суму 26539,26 гривень, яке було нараховане відповідачем одноразово за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року в сумі 26539,26 гривень на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Позивач вважає вищевказане рішення протиправним з тих підстав, що з періоду проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, ОСОБА_1 не подавав податкової та іншої звітності, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував дохід від підприємницької діяльності. Вважає, що оскільки контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) з 01.01.2017 року до 13.11.2019р. на адресу позивача не направлялась, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала, вказані обставини свідчать про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою суду від 09.12.2019 року відкрито провадження по справі.
Відповідачем 13.01.2020 року направлено відзив на позов, в якому зазначив, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Зазначає, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» Бакшеєв Д,В перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД -60.22 - Діяльність Роздрібна торгівля з лотків та на ринках). Повідомив суд про те, що ОСОБА_1 належить до платників єдиного соціального внеску, на яких розповсюджуються обов'язкові вимоги стосовно нарахування та сплати ЄСВ у розмірі мінімального, навіть, за умови відсутності отримання таким платником доходу. Сума заборгованості з ЄСВ у позивача станом на 31.10.2019 року складає 26 539,26 гривень.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій позивач з доводами податкового органу не погодився, зазначивши, що грошове зобов'язання йому було нараховане відповідачем одноразово за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року в сумі 26539,26 гривень на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Позивач вважає, що податковим органом порушені строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Проте, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) з 01.01.2017 року до 13.11.2019р. на адресу позивача не направлялась, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. На думку позивача, вказані обставини свідчать про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивач - ОСОБА_1 - зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.02.2008; номер державної реєстрації 24800000000091570, взятий на облік в Київській ДПІ (Московський район м. Харкова) за №51027 від 12.02.2008, та перебуває на обліку як платник єдиного внеску за № 43143704, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 12-14).
Позивач отримав від відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9571-57 від 13.11.2019 року в сумі 26539.26 гривень зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 9).
Зі змісту отриманої вимоги вбачається, що відповідач, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, встановив наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 26539.26 гривень станом на момент винесення.
Позивач, користуючись правом, наданим чинним законодавством, та вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9571-57 від 13.11.2019 року в сумі 26539.26 гривень зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, із змінами та доповненнями.
Згідно п. 2 ч. 1 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України«Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування»).
Відповідно до ч.1 ст.5 зазначеного Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Згідно Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон №755), регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449 (далі по тексту - Інструкція № 449) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України № 435 14.04.2015 року (далі по тексту - Порядок №435) визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів).
Згідно п. 9 розділу III Порядку формування та подання (страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до положень абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Таким чином, відповідно до Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» початком нарахування єдиного внеску, для фізичних осіб-підприємців, є дата державної реєстрації фізичної особи, як підприємця; а закінчення нарахування єдиного внеску, для цієї категорії осіб, є дата внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності.
Так, судом встановлено, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 11.02.2008) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.
Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з п.16 розділу II Порядку №435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, в тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Згідно із ч. 2, ч.3 ст. 25 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (пп. 4 п.2 розділу IV Інструкції №449).
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 цього Закону).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно витягу з інформаційної системи «Податковий блок», наданого відповідачем ОСОБА_1 перебуває на обліку, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД -60.22 - Діяльність: Роздрібна торгівля з лотків та на ринках).
За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 належить до платників єдиного соціального внеску, на яких розповсюджуються обов'язкові вимоги стосовно нарахування та сплати ЄСВ у розмірі мінімального, навіть, за умови відсутності отримання таким платником доходу. Сума заборгованості з ЄСВ у позивача станом на 31.10.2019 року складає 26 539,26 гривень.
Суд зазначає, що зняття з обліку ФОП - платників ЄСВ здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (ст. 5 Закону №2464). Такі перевірки проводяться у порядку, встановленому ПКУ.
Стосовно вимоги від 14.11.2019 року № Ф-9571- 14 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 26 539, 26 грн. судом встановлено, що станом на 31.10.2019 року згідно інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» (КБК 71040000) «ЄСВ за себе» обліковується борг по ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з ЄСВ у сумі 26539.26 грн.
Судовим розглядом встановлено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань:
- нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року - 8 448 гривень (розрахункова сума ЄСВ за 2017 рік).
- нарахування ЄВ від 19.04.2018 року, терм, сплати - 19.04.2018 року - 2 457, 18 гривень (за 1 квартал 2018 року).
- нараховано ЄВ від 19.07.2018 року, терм, сплати 19.07.2018 - 2 457, 18 гривень ( за 2 квартал 2018 року).
- нараховано ЄВ від 19.10.2018 року, терм, сплати 19.10.2018 - 2457, 18 гривень (за З квартал 2018 року).
- нараховано ЄВ від 21.01.2019 року, терм, сплати 21.01.2019 - 2 457, 18 гривень (за 4 квартал 2018 року).
За 2019 рік: нараховано ЄВ від 19.04.2019 року, терміном сплати 19.04.2019 - 2754,18 гривень (за 1квартал 2019 року); нараховано ЄВ від 19.07.2019 року, терміном сплати 19.07.2019 - 2 754,18 гривень (за 2 квартал 2019 року); нараховано ЄВ від 21.10.2019 року, терміном сплати 21.10.2019 - 2 754, 18 гривень (за З квартал 2019 року); сума заборгованості з ЄСВ станом на 31.10.2019 року складає 26 539,26 гривень.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст.9 Закону № 2464).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування», для платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Ставка єдиного внеску встановить 22 відсотки (частина п'ята ст. 8 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування»)
Таким чином, з 1 січня 2017 року у разі, якщо фізична особа - підприємець не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності зобов'язана самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Враховуючи те, що ФО-П ОСОБА_1 не було знято з обліку контролюючого органу як платника єдиного соціального внеску, тому позивачу нараховувався єдиний соціальний внесок в його мінімальних сумах.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні вимоги від 13.11.2019 №Ф-9571-57 про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску в розмірі 26539,26 грн. податковий орган діяв відповідно до приписів чинного законодавства.
Стосовно тверджень позивача, що прийняттю вимоги повинно передувати проведення перевірки з приводу правильності нарахування і сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вимог розділу VI цієї Інструкції, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно облікових даних, а саме: інформаційної системи «Податковий блок» Бакшеєв Д,В станом на 31.10.2019має недоїмку із сплати єдиного внеску у сумі 26539,26 грн. (а.с. 36-37).
Суд зазначає, що для винесення податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску проведення податковим органом перевірки позивача Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачено.
Враховуючи вищевикладені обставини, в ході розгляду справи суд приходить до висновку, що контролюючий орган під час прийняття оскаржуваної вимоги № Ф-9571-57 від 13.11.2019 року, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому таке рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Щодо посилань позивача на порушення органом ДФС строків прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 розділу VІІ Інструкції №449 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Тобто, строк давності для прийняття оскаржуваного рішення не застосовується.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога прийнята з дотриманням положень встановлених ч.2 ст. 2 КАС України.
Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено конкретних порушень його прав у відносинах, з приводу яких подано позов.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1. ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не присуджує з відповідача відшкодування за рахунок коштів суб'єкта владних повноважень понесених по справі витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057) про скасування вимоги - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 13 березня 2020 року.
Суддя Бідонько А.В.