11 березня 2020 р. Справа №480/5571/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку письмового провадження адміністративну справу №480/5571/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.11.2019 №18-17921/16-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до головного управління Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області.
Наказом від 26.11.2019 №18-17921/16-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Сумський області відмолено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області з тих підстав, що земельна ділянка, яка планується до відведення, відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Позивач вважає, що йому відмовлено з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.
Ухвалою суду від 28.12.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати письмовий відзив на позовну заяву у 15-денний строк.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 28.01.2020, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у зв'язку з чим на 11.03.2020 о 10 год. 00 хв. призначено судове засідання.
29.01.2020 відповідач надав письмовий відзив в якому зазначив, що діяв у межах чинного законодавства та вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, розглянувши заяву позивача, наказом від 26.11.2019 № 18-17921/16-19-СГ відмовило у наданні дозволу у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яка планується до відведення, відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Відповідач зауважив, що зазначена позивачем на викопіюванні земельна ділянка, з якої планується формування земельної ділянки, згідно інформаційної довідки від 18.11.2019 № 2202/415-19 Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління, згідно державної статистичної звітності відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного Кодексу України та Положення про Головне управління.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відповідач зазначив, що у разі задоволення такої вимоги позивача, це буде фактичним втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Враховуючи зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.40).
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання також не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Таким чином, враховуючи наведені обставини, фіксування судового засідання по справі не здійснювалось, справа розглянута в письмовому провадженні.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області. Заяву датовано 28.10.2019р., зареєстровано відповідачем 31.10.2019р. (а.с.34)
Наказом від 26.11.2019 №18-17921/16-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Сумський області відмовило у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою з посиланням на те, що що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного Кодексу України та Положення про Головне управління (а.с.10).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.
Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в наказі від 26.11.2019 №18-17921/16-19-СГ відповідач зазначив, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Однак така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не передбачена ст.118 Земельного кодексу України.
До того ж, у вказаному наказі ГУ Держгеокадастру у Сумській області не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.
Щодо посилання відповідача на те, що зазначена позивачем на викопіюванні земельна ділянка, з якої планується формування земельної ділянки, згідно інформаційної довідки Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.11.2019 № 2202/415-19 (а.с.14), згідно державної статистичної звітності відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту вказаної інформаційної довідки, згідно державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01.01.2016 землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного значення, однак земельна ділянка, яка планується для надання у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, раніше не була сформована - 5924789100:14:002 (а.с.35).
При цьому, жодних доказів того, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, станом на момент звернення позивача із заявою від 28.10.2019, зареєстрованою 31.10.2019 відносяться до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного значення, відповідачем надано не було.
Крім того, відповідачем було надано до суду копію плану гідрологічного заказника "Ворожбянський", однак суд зауважує, що сам по собі вказаний план жодним чином не підтверджує факт перебування спірної земельної ділянки у межах земель природно-заповідного та іншого природоохоронного значення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру в Сумській області від 26.11.2019 №18-17921/16-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, є протиправним, а позовні вимоги у цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, щодо посилань представника відповідача у відзиві на те, що вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність є дискреційними повноваженнями відповідача та суд не може втручатися у такі, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що суд має право зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Наведені обставини судом не встановлювались. Оцінка правомірності бездіяльності стосувалася лише тих мотивів, які наведено у Наказі відповідача від 26.11.2019. Однак судом не досліджувалось питання, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Отже, із врахуванням норм ст.9 КАС України , суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2019р., яке було зареєстрована відповідачем 31.10.2019р., про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти відповідне рішення по даній заяві.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №27_12 від 26.12.2019 (а.с.3).
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати позивача в сумі 384,20 грн. - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.11.2019 №18-17921/16-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.10.2019 (зареєстрована 31.10.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) витрати зі сплати судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець