Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710, код
Харків
27 лютого 2020 р. № 520/13526/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шляхової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,
представника позивача - Казарінової А. А.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головне управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ: 39599198) щодо не списання безнадійного податкового боргу з орендної плати за 2014, 2015 роки ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 5 493,98 грн та зобов'язати Головне Управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ: 39599198) списати безнадійний податковий борг з орендної плати за 2014, 2015 роки ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 5 493,98 грн. Стягнути з Головного Управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ: 39599198) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 768 грн 40 коп.
Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою судді від 11.02.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2009 році між позивачем та Золочевською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки в якому зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у срокове користування земельну ділянку земель водного фонду, на підставі розпорядження Золочівської районної адміністрації від 20 липня 2009 року № 236. Термін дії вказаного договору на 9 років. Після закінчення закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. На час подання позовної заяви до суду обліковується податковий борг в сумі 23042,42 грн. В травні місяці 2019 року позивачем було отримано податкову вимогу № 65331-50 від 03.05.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області. Зі змісту податкової вимоги вбачається, що станом на 02.05.2019 року сума податкового боргу платника податків з орендної плати з фізичних осіб становить 23042,42 грн. Також позивач зазначає, що податкових повідомлень-рішень від податкового органу не отримував та не мав будь яких не сплачених грошових зобов'язань з орендної плати за землю. 05.06.2019 року позивачем було направлено запит до ГУ ДФС у Харківській області про надання інформації щодо підстав виникнення податкового боргу та з надати копії податкових повідомлень-рішень з доказами направлення їх на адресу платника податків на підставі яках виник податковий борг. Так, листом від 13.06.2019 року № 420/ЗП/20-40-50-08-23 ГУ ДФС у Харківській області зазначено, «Відповідно до інформаційного ресурсу ДФС України «Податковий блок», підсистеми «Перегляд та друк ІКП» в ІКП ОСОБА_1 станом на 12.06.2019 року рахується заборгованість зі сплати орендної плати за землю в Рогозянському старостинському округу Золочівської ОТГ на загальну суму 23042,40 грн. в т.ч. по нарахуваннях: 2014 рік в сумі 1569,00 грн. - податкове повідомлення-рішення №10020-20 від 30.06.2015 року; 2015 рік - 3924,98 грн. - податкове повідомлення-рішення №16556-20 від 30.06.2016 року. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано копій податкових повідомлень-рішень з доказами направлення та вручення платнику податків, посилаючись на ліквідацію Дергачівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та знаходження матеріалів на архівному зберіганні.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що Відповідно до інформаційного ресурсу ДФС України «Податковий блок», підсистеми «Перегляд та друк ІКП» в ІКП ОСОБА_1 станом на 12.06.2019 року рахується заборгованість зі сплати орендної плати за землю в Рогозянському старостинському округу Золочівської ОТГ на загальну суму 23042,40 грн. в т.ч. по нарахуваннях: 2014 рік в сумі 1569,00 грн. - податкове повідомлення-рішення №10020-20 від 30.06.2015 року; 2015 рік - 3924,98 грн. - податкове повідомлення-рішення №16556-20 від 30.06.2016 року На момент розгляду справи позивач не звертався до податкового органу з відповідною заявою, щодо визнання податкового боргу безнадійним. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сторони у судовому засіданні надали усні пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заява та у відзиві на позов.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Фізична особа ОСОБА_1 , є платником податків, зокрема, плати за землю, який як платник вказаного податку перебував на обліку в органі доходів і зборів - в Дергачівській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області Місцезнаходження вказаного платника податків: АДРЕСА_1 .
Податкові зобов'язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебувають в користуванні у позивача, зокрема на підставі договору від 08 жовтня 2009 року про оренду земельної ділянки, площею 20,95 га, у тому числі пасовища 9,9864 га, забудовані землі (одна гребля) 0,2428 ша, під водою 7,6115 га, відкриті заболочені замлі 3,1093 га. Цей договір укладений між позивачем як орендарем та Золочівськоюрайонною державною адміністрацією орендодавцем.
Станом на час розгляду даного адміністративного позову, в інтегрованій картці платника податків, за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати за земельну ділянку у сумі 23042,42 грн.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 зробив запит до відповідача 05.06.2019 року про надання інформації щодо підстав виникнення податкового боргу та з надати копії податкових повідомлень-рішень з доказами направлення та вручення платнику податків.
Листом Головного управління ДФС у Харківській області, який наявний в матеріалах справи, позивачу надана відповідь від 13.06.2019 року № 420/ЗП/20-40-50-08-23 де зазначено, що відповідно до інформаційного ресурсу ДФС України «Податковий блок», підсистеми «Перегляд та друк ІКП» в ІКП ОСОБА_1 станом на 12.06.2019 року рахується заборгованість зі сплати орендної плати за землю в Рогозянському старостинському округу Золочівської ОТГ на загальну суму 23042,40 грн. в т.ч. по нарахуваннях: 2014 рік в сумі 1569,00 грн. - податкове повідомлення-рішення №10020-20 від 30.06.2015 року; 2015 рік - 3924,98 грн. - податкове повідомлення-рішення №16556-20 від 30.06.2016 року, щодо не надання копій податкових повідомлень-рішень з доказами направлення та вручення платнику податків, відповідач посилався на ліквідацію Дергачівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та знаходження матеріалів на архівному зберіганні.
У зв'язку з тим, що позивач, не отримував податкові повідомлення-рішення тому він не сплачував задекларовані податкові зобов'язання за вказаний період, внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 23042,42 грн.
Відповідно до інтегрованої картки платника орендної плати з фізичних осіб за позивачем продовжує рахуватися та й надалі рахується податковий борг в сумі 23042,42 грн.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 15 ПК України на платників податків покладений обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).
Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов'язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.
Станом на час розгляду даного адміністративного позову, в інтегрованій картці платника податків, за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати за земельну ділянку у сумі 23042,42 грн.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. 101.2 ст. 101 ПК України, під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Контролюючим органом протягом 1095 днів заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу в сумі 23042,42 грн. не вживалися, доказів зворотного до суду не надано.
Отже, щодо податкового боргу позивача минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, у зв'язку з чим він набув статусу безнадійного податкового боргу.
Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 ПК України).
Списання безнадійного податкового боргу врегульовано ст. 101 Податкового кодексу України, згідно з п. 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з п.п. 101.5 ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.
Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.
Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.
Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В порушення наведених вимог законодавства контролюючим органом безнадійний податковий борг списаний не був, що призвело до порушення прав позивача.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи що відповідачем не приймалось будь-яке рішення з приводу відмови позивачу скасувати податковий борг за орендну плату земельної ділянки.
Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2006 року у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Водночас, з урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16), оскільки право позивача на списання безнадійного податкового боргу підтверджується матеріалами справи, що є безумовною підставою для списання такого боргу, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання відповідача списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 23042,42 грн., який виник у позивача як платника податків.
Також суд зазначає, що доказів направлення та вручення відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду також не подано. Посилання відповідача на закінчення п'ятирічного строку для зберігання вищезазначених документів, суд не приймає до уваги, оскільки з моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначений строк не сплинув.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Дергачівської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області №10020-20 від 30.06.2015 року, №16556-20 від 30.0615 року прийняті без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже, є необґрунтованими,
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293,295,296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ: 39599198) щодо не списання безнадійного податкового боргу з орендної плати за 2014, 2015 роки ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у розмрі 5 493,98 грн.
Зобов'язати Головне Управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ: 39599198) списати безнадійний податковий борг з орендної плати за 2014, 2015 роки ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 5 493,98 грн.
Стягнути з Головного Управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ: 39599198) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 березня 2020 року.
Суддя О.М. Шляхова