Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 березня 2020 р. № 520/1517/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/1517/2020 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпуски за 2015 рік - 7 діб відпустки, 2016 рік - 15 діб відпустки;
- зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпуски за 2015 рік - 7 діб відпустки, 2016 рік - 15 діб відпустки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Департамент захисту економіки Національної поліції України не нараховував та не виплачував йому грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015 рік та 2016 рік.
Ухвалою судді від 11.02.2020 відкрито спрощене провадження по справі № 520/1517/2020 по даній справі та надано відповідачу строк для подачу відзиву на позовну заяву.
10.03.2020 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки підстави для виплати . ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки відсутні.Також, у вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що суми витрат позивача на правничу допомогу, враховучи предмет позову, категорію даної судової справи є неспівмірною та необґрунтованою.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом голови Національної поліції України № 170 о/с від 11.11.2015 ОСОБА_1 прийнято на службу в управління захисту економіки в Харківській області стршим оперуповноваженим в особливо важливих справах та присвоєно спеціальне звання "підполковник міліції".
Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 50 о/с від 15.02.2017 у зв'язку з організаційно - штатними змінами позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих завдання.
Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 292 о/с від 26.09.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Даним наказом відраховано ОСОБА_1 з 30.09.2017 відраховано з грошового забезпечення кошти за 08 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 04 доби додаткової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. У вказаному наказі зазначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції позивача для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 27 років 05 місяців 25 днів, вислуга років на пільгових умовах - 07 років 09 місяців 14 днів; усього вислуга років для призначення пенсії - 35 років 03 місяці 09 днів. Даним наказом відраховано ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Згідно частини 1 статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Частиною 10 цієї статті визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення за 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що виплата поліцейським, які звільняються з поліції, грошової компенсації за невикористані відпустки за минулі роки не передбачена чинним законодавством.
Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача та зазначає наступне.
Право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Законом визначається лише підстави, порядок та умови надання, тривалість відпусток. Законом України "Про Національну поліцію" врегульовано порядок надання відпусток поліцейським. Відповідно до положень статті 93 зазначеного закону, тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, на користь чого свідчать вимоги частин 8, 11 даної статті Закону, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
З аналізу наведених норм вбачається, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. Більше того, їй надано право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Доводи відповідача, що до відносин, які склались в даному випадку, підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а саме Закону України "Про Національну поліцію", є безпідставними, оскільки цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Отже, нормами Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку не врегульовано питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки. Таким чином, при вирішенні питання щодо стягнення компенсації за невикористану частину відпустки за 2015 та 2016 рік підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме норми Кодексу законів про працю України, Закону України "Про відпустки".
Відповідно до частини 1статті 83 КЗпП України, частини 1статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.
З довідки від 25.02.2020, складеної членом ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки вбачається, що невикористана частина щорічної основної відпустки ОСОБА_1 за 2015 рік складає 04 доби, додаткової відпустки за 2015 рік - 02 доби, додаткової відпустки за 2016 рік - 15 діб, вислуга років станом на 31.12.2016 складала 26 років 08 місяців 26 днів.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази виплати компенсації позивачу за невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 за 2015 рік - 04 доби та додаткової відпустки за 2015 рік - 02 доби, додаткової відпустки за 2016 рік - 15 діб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпуски за 2015 рік - 6 діб відпустки, 2016 рік - 15 діб відпустки.
З метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпуски за 2015 рік - 6 діб відпустки, 2016 рік - 15 діб відпустки.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Також, в позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду в розмірі 3200,00 грн.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що адвокат Полторапавлов М.Г. представляв інтереси ОСОБА_1 М ОСОБА_2 М. відповідно до договору про надання правової допомоги № б/н від 12.09.2019.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник - оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних із сплатою професійної допомоги позивачем надано до суду акт виконаних робіт від 04.02.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 12.09.2019 надав, а ОСОБА_1 отримав правову допомогу: консультація без вивчення документів - 200,00 грн; підготовка та направлення адвокатського запиту - 500,00 грн; підготовлена та подана позовна заява до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дії та бездіяльності Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік - 7 діб відпустки, 2016 рік - 15 діб відпустки - 2500,00 грн, повністю на суму 3200,00 грн.
Відповідно до квитанції № 0.0.1605233481.1 від 04.02.2020 позивачем сплачено на рахунок адвоката суму 3200,00 грн згідно акту виконаних робіт від 04.02.2020.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Поряд з цим, представником відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами не заявлялось.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача в розмірі 3200,00 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01061, ідентифікаційний код - 40111732) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпуски за 2015 рік - 6 діб відпустки, 2016 рік - 15 діб відпустки.
Зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпуски за 2015 рік - 6 діб відпустки, 2016 рік - 15 діб відпустки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (ідентифікаційний код - 40111732) витрати на правничу допомогу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко