Справа № 420/7075/19
13 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Марина П.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕМАНТ» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.11.2019 року №68347
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕМАНТ» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.11.2019 року №68347.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом№193104 від 22.09.2019 року, в якому встановлено порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». А саме, що під час перевірки виявлено, що водій здійснював перевезення небезпечних вантажів з м. Миколаєва до м. Одеси, транспортний засіб обладнаний діючим та повіреним цифровим тахографом, але 22.09 в тахографі відсутня картка водія. Не погодившись з встановленим відповідачем порушенням, позивач надав заперечення на акт перевірки, однак 11 листопада 2019 року була вручена постанова №168347 від 11.11.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. На переконання позивача, ним не порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки картка водія в переліку документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення - відсутня, тобто не відноситься до інших документів зазначених в ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та за її відсутність законодавством України не передбачено ніяких штрафних санкцій, у т.ч. у розмірі 1700, 00 грн.
Представником відповідача, 25.02.2020 року надано до суду пояснення щодо адміністративного позову (а.с.92), в яких представник зазначив, що згідно п.3.2-3.3 Наказу МТЗУ від 24.06.2010 року №385 водій повинен надати перевіряючим особисту картку водія, однак під час перевірки у водія її не виявилось. З зв'язку з зазначеним, відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суд від 13.01.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач до судового засіданні, яке призначено на 11.03.2020 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог КАС України.
Представник відповідача надав через канцелярію суду заяву про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Бемант» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.05.2011 року за № 1 554 102 0000 002693, здійснює підприємницьку діяльність за на ступними напрямками:
Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;
Код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним;
Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний);
Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
Код КВЕД 35.11 Виробництво електроенергії;
Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 22.09.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, на підставі направлення на перевірку від 16.09.2019 року №026346, проведено перевірку транспортного засобу марка: Volvo, номерний знак: НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , за результатами якої 22.09.2019 року посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №193104 (а.с.8).
Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими під час перевірки виявлено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій здійснював перевезення небезпечних вантажів з м. Миколаїв до м. Одеса. На час перевірки виявлено, що ТЗ обладнаний діючим та перевіреним цифровим тахографом, але 22.09.2019 року в тахографі відсутня картка водія. Порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено в ст.48 цього Закону. (а.с.8).
На адресу позивача направлено запрошення №64216/32-1/24-19 від 28.10.2019 року на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначений на 11.11.2019 року (а.с.11).
Представником позивача надано заперечення щодо акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №193104 від 22.09.2019 року. В запереченнях позивач зазначив, що картка водія в переліку документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення - відсутня, тобто не відноситься до інших документів зазначених у статті 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та за її відсутність не передбачено штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с.6-7).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом перевірки №193104 від 22.09.2019 року Управлінням Укртансбезпеки в Одеській області, 11.11.2019 року прийнято постанову №168347, згідно якої до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення встановлене на підставі акту №193104 від 22.09.2019 року, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (а.с.9).
Відповідно до платіжного доручення №121 від 15.11.2019 року позивачем сплачений штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 5)
Разом з тим, позивач вважає, що постанова №168347 від 11.11.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема і державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує, серед іншого, формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
В свою чергу, положеннями ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, крім іншого, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою став висновок у акті проведення перевірки №193104 від 22.09.2019 року, а саме порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час надання послуг з перевезень небезпечних вантажів перевізник не забезпечив дотримання водієм вимог цього Закону, а саме здійснення перевезення вантажу без наявності в тахографі картки водія, відповідальність за які передбачена ч.1, абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено в ст. 48 цього Закону. (а.с.8).
Суд зазначає, що згідно положень ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право:
відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;
вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.
Водій транспортного засобу зобов'язаний:
мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;
перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);
дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно приписів ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Разом з тим, відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «Про дорожній рух» розроблено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 N 385.
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (п.1.2), і поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3).
Згідно з п.1.4 Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу це оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування";
картка це картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
контрольний пристрій (тахограф) це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
перевізники це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом;
тахокарта це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;
технічне обслуговування тахографа це технічні операції з приведення тахографа у робочий стан відповідно до інструкції його виробника, які включають активацію, зчитування даних цифрового тахографа, періодичні перевірки, ремонт, заміну тахографа або пов'язаного з ним устаткування, адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 Інструкції повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які атестовані відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Повірка цифрових контрольних пристроїв (тахографів) здійснюється один раз на шість років, аналогових контрольних пристроїв (тахографів) - один раз на чотири роки; ПСТ (пункт сервісу тахографів) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР (Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення) періодично кожні два роки.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт (пункт 2.7 Інструкції).
Пунктами 3.3, 3.5 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Отже, положеннями ст.38 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена обов'язковість наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а використання особистої картки водія передбачено Інструкцією № 385 у разі використання тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа.
Відповідно до ст.18 Закону № України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку №340 від 07.06.2010 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.3 Положення, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія
Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія.
Враховуючи імперативні вимоги п.6.1 саме для 1) автобусів для пасажирських перевезень протяжністю понад 50 км та 2) вантажних автомобілів понад 3,5 тонн, встановлення тахографів є обов'язком, а не правом.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб позивача облаштований цифровим тахографом. При цьому, посилання позивача на те, що необхідність його використовувати та мати картку водія необхідно тільки виконуючи міжнародні перевезення, є помилковими.
Питання обліку робочого часу водіїв під час внутрішніх перевезень врегульоване саме ч.3 ст.18 Закону, яка є відсильною до інших нормативно-правових актів.
На виконання вимог ст.18 Закону № 2344-III, Міністерством транспорту та зв'язку України і видано наказ про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який прямо висуває вимоги про обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн для внутрішніх перевезень діючими та повіреними тахографами.
Враховуючи, що перевірявся саме такий вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5 тонн, на нього також розповсюджується вимога про необхідність обладнання тахографом.
Відповідно до п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: має при собі в тому числі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Таким чином, законодавство прямо передбачає обов'язок водіїв мати заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Картка водія, у такому разі, є іншим документом передбаченим законодавством, який дає право на перевезення, та які водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до абз.3 ч. 1ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за:
надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням вищенаведеного, застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян передбачених абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення автомобільним перевізником вимог законодавства саме за відсутність картки водія - є обґрунтованим, а тому позовні вимоги - задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕМАНТ» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.11.2019 року №68347 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕМАНТ» (код ЄДРПОУ, 37672972, 65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 15, кв.2)
Відповідач: Управління Укртансбезпеки в Одеській області (65045, вул.Успенська, 4, м.Одеса).
Суддя П.П. Марин
.