про закриття провадження у справі
13 березня 2020 року м. Рівне №460/603/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник не прибув,
третьої особи відповідача: представник не прибув,
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
доДеражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання дій неправомірними та скасування рішення,
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач, АТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області (далі - відповідач), в якому просило:
-визнати неправомірними дії державного реєстратора та скасувати рішення про внесення змін до запису №1592108556246 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняте державним реєстратором Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області Короляк Іваном Михайловичем.
Мотивуючи вимоги позову представник позивача зазначав, що 24.09.2004 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/53/14589. Відповідно до умов п.5.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 24.09.2004 між позивачем та ТзОВ фірма "Три-сам" було укладено договір поруки. У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, банк звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості, яка виникла за таким кредитним договором. Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.11.2009 з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Три-Сам" солідарно стягнуто на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у сумі 6 114,19 доларів США. Зазначив, що в ході проведення примусових дій в рамках виконавчого провадження було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та внесено відомості до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність обтяжень. Разом з тим, вказував, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , сільська рада вирішила перевести дачний (садовий) будинок, власником якого є ОСОБА_1 , у житловий будинок. Вказане рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством. При цьому, наголошував, що 15.08.2019 проведено опис нерухомого майна боржника та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , зокрема, на зазначений садовий будинок. При підготовці пакета документів для примусової реалізації нерухомого майна в рамках примусового виконання рішення суду, банку стало відомо, що 12.09.2019 ОСОБА_1 звернувся з заявою до державного реєстратора Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області щодо внесення змін до Державного реєстру нерухомого майна, в результаті чого державний реєстратор Короляк І.М. прийняв рішення внести зміни до запису №1592108556246 щодо об'єкту нерухомого майна з садового будинку на житловий будинок. Таким чином, позивач вважав, що через неналежне виконання своїх посадових обов'язків державним реєстратором Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області Короляк І.М., АТ "Райффайзен Банк Аваль" втрачає можливість на задоволення вимог, як кредитора, у зв'язку з неналежним виконанням рішення суду. За таких обставин, позивач просив скасувати спірне рішення щодо внесення змін до реєстраційного запису, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 .
25.02.2020 відповідачем подано через ВДЗ (канцелярію) суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами (а.с.37-49). Проте, доказів їхнього надіслання іншим учасникам справи до даного відзиву не долучено. У відповідності до вимог ч.9 ст.79, ч.3, 4, 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд не бере до уваги відповідні докази та вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
У підготовче судове засідання, призначене на 13.03.2020, учасники справи не прибули. Про дату, місце і час судового засідання повідомлялися належним чином.
Разом з тим, до початку судового засідання, представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Представником відповідача, до початку підготовчого судового засідання, подано заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі, у порядку письмового провадження.
Відповідно до приписів ч.1 ст.181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Частиною 1 статті 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи положення ст.205 КАС України, а також подані представниками сторін клопотання, суд вважає за можливе провести підготовче засідання без участі представників учасників справи.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України ).
Згідно з абз.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (абз.2 ч.1 ст.19 ЦПК України).
Судом встановлено, що 24.09.2004 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Кредитор), та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір №014/53/14589 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов п.5.1. вказаного Кредитного договору, Позичальник зобов'язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу Кредитора:
- щомісячно, до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3 цього Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 23.09.2014 на рахунок, зазначений в п.4.1. цього договору;
- щомісячно, до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , в АППБ "Аваль".
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 24.09.2004 між позивачем та ТзОВ фірма "Три-сам" було укладено договір поруки №014/53/14859-п.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, банк звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості, яка виникла за таким кредитним договором. Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.11.2009 з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Три-Сам" солідарно стягнуто на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у сумі 6 114,19 доларів США.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича від 08.02.2019 у виконавчому провадженні №58326953 про арешт майна боржника, при примусовому виконанні виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №2-8025/2009 від 08.02.2010 про стягнення вказаної заборгованості, накладено арешт на майно належне боржнику - ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича від 15.08.2019 у виконавчому провадженні №58326953 про опис та арешт майна боржника, при примусовому виконанні виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №2-8025/2009 від 08.02.2010, описано і накладено арешт, зокрема, на належний ОСОБА_1 , садовий будинок, загальною площею 34,5 м. кв.
Поряд з цим, судом встановлено, що 28.02.2019 Олександрійською сільською радою Рівненського району Рівненської області, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , прийнято рішення №105 "Про переведення дачного (садового) будинку у жилий по АДРЕСА_1 Ради садівничих товариств, АДРЕСА_2 , на території Олександрійської сільської ради Рівненського району", яким переведено дачний (садовий) будинок, належний ОСОБА_1 , у жилий будинок, загальною площею 34,5 м. кв. та житловою площею 13,7 м. кв.
Зазначене рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про переведення та заява ОСОБА_1 від 12.09.2019 стали підставою для внесення оспорюваних змін до запису №1592108556246 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесених державним реєстратором Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області Короляком Іваном Михайловичем.
Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до реєстраційного запису №1592108556246 щодо майна, на підставі заяви ОСОБА_1 та рішення Олександрійської сільської ради від 28.02.2019 №105 щодо переведення садового будинку в житловий, який зареєстровано у державному реєстрі з обтяженнями.
Як встановлено судом з матеріалів позовної заяви, наведені у позові аргументи свідчать на користь висновку про те, що банк звернувся до суду з метою захисту його прав, які перебувають у приватноправовій площині, а саме: прав кредитора за цивільно-правовою угодою.
Так, у спірних правовідносинах позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю, на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про внесення змін до реєстраційного запису щодо садового будинку, арешту на таке нерухоме майно, що накладений в рамках виконавчого провадження.
Тому, позивач вважає порушеними свої права як кредитора, з огляду на неможливість виконання рішення Рівненського міського суду про стягнення на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитними зобов'язаннями, неможливістю примусової реалізації майна в рамках виконавчого провадження.
Фактично, позивач не ставить за ціль вирішення публічно-правового спору з суб'єктом владних повноважень, так як метою звернення до суду є забезпечення задоволення його вимог як кредитора, з огляду на що дослідженню підлягають не виключно владні управлінські рішення та дії реєстратора щодо внесення змін в реєстраційний запис, а й правомірність прийняття самого рішення щодо переведення дачного (садового) будинку, за заявою його власника та боржника за кредитним договором - ОСОБА_1 , у житловий будинок.
Частиною 3 статті 19 КАС України визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Разом з тим, як вже зазначалося судом, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, даний цей спір за своєю суттю є спором про цивільне право, тобто має приватно-правовий характер щодо примусового виконання зобов'язань за кредитним договором. Участь державного реєстратора у спорі (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює його приватноправового характеру.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, за якими розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №815/613/16.
З урахуванням наведеного, з огляду на відсутність спору між позивачем та суб'єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим та на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Окрім того, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" (належним судом) у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.
Згідно із ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238,240 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, враховуючи суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, за захистом яких прав, свобод та інтересів звернувся позивач, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом слід закрити.
У відповідності до ч.1 ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI у разі закриття (припинення) провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст.183, 205, 238, 239, 241, 256, 295 КАС України, суд
Провадження у справі №460/603/20 закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 13 березня 2020 року
Суддя Борискін С.А.