Справа № 420/1709/20
12 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування Постанов про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просять суд визнати протиправними та скасувати Постанови старшого державного виконавця державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьової О.О. про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що зобов'язання боржників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 перед стягувачем - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо виконання виконавчих листів по справі №2-861/2011 вже виконано в повному обсязі. Зокрема, основну винагороду приватного виконавця у розмірі 74523,85грн. 85коп. на даний час стягнуто з ОСОБА_3 приватним виконавцем у розмірі 10% фактичного сплаченого на користь стягувача боргу за виконавчим листом Іллічівського міського суду Одеської області №2-861/2011 від 22.12.2014року, а тому наявність оскаржуваних постанов про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виконавчого збору державним виконавцем у такому ж розмірі, як вже було сплачено, може призвести до багаторазового стягнення з боржників одного й того ж самого виконавчого збору. Крім того, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2019р., залишеним без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019р., у справі №420/3335/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_3 . Визнано протиправною та скасовано Постанову головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Єрусланової Ольги Олександрівни від 21.08.2018року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 74523,84грн. у виконавчому провадженні №55949346. Визнано протиправною та скасовано Постанову державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чистова Дмитра Сергійовича від 24.04.2019року про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №58980782. Визнано протиправною та скасовано Постанову державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чистова Дмитра Сергійовича від 26.04.2019року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58980782. Визнано протиправною та скасовано Постанови державного виконавця Овідіопольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чистова Дмитра Сергійовича від 03.05.2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №58980782. Також, на думку позивачів, державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О. не вчинялось жодних заходів примусового виконання рішення у виконавчих провадженнях №56678942, №56678983, як і не відбулося фактичного виконання рішення суду в межах означених виконавчих проваджень.
Відповідач - Чорноморський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 10.03.2020р. вхід.№ЕП/2308/20), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О. спірних Постанов про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983, оскільки відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, оскільки виконавчий документ стягувачу повернуто з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», Постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983 державним виконавцем винесено цілком правомірно, та обґрунтовано.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/1709/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування Постанов про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983.
11.03.2020р. до Одеського окружного адміністративного суду від повноважного представника позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла заява (вхід.№11162/20) щодо розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 13.09.2018р. старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О., з урахуванням приписів ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено Постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56678942, якою стягнуто з боржника - ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 74523,84грн.
13.09.2018р. старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О., з урахуванням приписів ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено Постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56678983, якою стягнуто з боржника - ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 74523,84грн.
Не погодившись із винесеними старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О. Постановами про стягнення виконавчого збору ВП №56678942, ВП №56678983, позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, оскаржувані позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Постанови про стягнення виконавчого збору ВП №56678942, ВП №56678983, державним виконавцем винесено правомірно, та з урахуванням положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 14.07.2012р. між Тихоненко Євгеном Миколайовичем та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, з урахуванням чого ОСОБА_4 взято прізвище чоловіка - « ОСОБА_5 ».
З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014р. Іллічівським міським судом Одеської області по справі №2-861/2011 видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 745238,43грн.
27.06.2018р. державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №56678942, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Іллічівського міського суду Одеської області по справі №2-861/2011 від 19.11.2014р. щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль'заборгованості у розмірі 745238,43грн.
Також, 27.06.2018р. державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №56678983, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Іллічівського міського суду Одеської області по справі №2-891/2011 від 22.12.2014р. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 745238,43грн.
27.08.2018р. стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявами про повернення виконавчих документів Іллічівського міського суду Одеської області по справі №2-861/2011 від 19.11.2014р., та по справі №2-891/2011 від 22.12.2014р., за результатами розгляду яких, 13.09.2018р. старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьовою О.О., з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено Постанови про повернення виконавчих документів стягувачу ВП №56678942, ВП №56678983, у яких зазначено про виведення в окремі виконавчі провадження Постанов про стягнення виконавчого збору ВП №56678942 від 13.09.2018р., та ВП №56678983 від 13.09.2018р.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Відповідно до частин 1,2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.
Зокрема, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною девятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, проаналізувавши положення вищеозначених законодавчих приписів, в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення, котре розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.
Зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 як боржники у відкритих виконавчих провадженнях повинні були сплатити виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від загальної суми стягнення після закінчення наданого строку на виконання рішень суду.
Так, за наслідками повернення виконавчого документа, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (з підстав відкликання виконавчого документу), за умови, що виконавчий збір не стягнуто раніше, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Натомість, як з'ясовано судом, жодних доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 , Шестовим Олександром Даниловичем, у межах виконавчих проваджень №56678942, №56678983, виконавчого збору, позивачами суду не надано.
Натомість, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу, у даному випадку, є належною та достатньою підставою для стягнення з боржників виконавчого збору, а відтак, судом не встановлено законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування Постанов старшого державного виконавця державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івасьової О.О. про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983.
Між тим, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на те, що державним виконавцем, у межах виконавчих проваджень №56678942, №56678983, фактично не вчинялися дії з примусового виконання виконавчих листів Іллічівського міського суду Одеської області по справі №2-861/2011 від 19.11.2014р., та по справі №2-891/2011 від 22.12.2014р., оскільки як встановлено судом, та зазначено вище, за наслідками повернення виконавчого документа, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (з підстав відкликання виконавчого документу), за умови, що виконавчий збір не стягнуто раніше, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Не заслуговують на увагу суду також, як недостатньо переконливі, та аргументовані, посилання позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на наявність Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2019р., залишеного без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019р., у справі №420/3335/19, оскільки наявні у матеріалах справи письмові докази стосуються інших правовідносин аніж ті, котрі були предметом дослідження в межах розгляду справи №420/3335/19.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування Постанов про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (68004, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.В.Шума,21, код ЄДРПОУ 34944246) про визнання протиправними та скасування Постанов про стягнення виконавчого збору від 13.09.2018р. ВП №56678942, ВП №56678983, відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.287 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.287 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.