12 березня 2020 р. № 400/3690/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Tовариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Пром», вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 Державної податкової службаи, Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053
про:скасування рішення від 04.09.2019 р. № 1267675/41938393 та зобов'язання зареєструвати податкову накладну від 31.07.2019 р. № 18 за датою її подання,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Престиж Пром” (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) з вимогами: скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 04.09.2019 № 1267675/41938393; зобов'язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 18 від 31.07.2019 року за датою її подання та зобов'язати Державну податкову службу подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою від 31.10.2019 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач не допускав порушення норм податкового законодавства та відповідачу були надані всі наявні у позивача документи щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "Престиж Пром".
Представник відповідачів позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції представник відповідачів зазначив, що підставою для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, слугувало „ненадання платником податку первинних документів щодо постачання / придбання товарів / послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, акти приймання-передачі, товарів, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків”. Моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку, наявної податкової інформації, а також інформації поданої платником податку за формою згідно з додатком до цих Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація враховано комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладною в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.
В судове засідання 28.11.2019 року представники сторін не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд установив наступне.
ТОВ "Престиж Пром" є юридичною особою, що знаходиться за адресою: вул.Кагатна, 1-К, м.Миколаїв, 54007. Основним видом діяльності приватного підприємства згідно КВЕД 68.10 купівля та продаж власного нерухомого мйна.
01.04.2019 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю „Силмар” договір № 01-19, за умовами якого позивач зобов'язався надати в суборенду нежитлове приміщення за 1000грн. н місяць з ПДВ. Надання в оренду приміщення підтверджується актом №96 від 31.07.2019р.
Позивачем згідно договору № 12/03-19 від 12.03.2019р. з ПП "Нікос-Люкс" орендовано нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Кагатна, 1/10, загальною площею 691,6кв.м. ПП "Нікос-Люкс" складено податкові накладні щодо надання в оренду приміщень, які зареєстровані в ЄРПН.
31.07.2019 позивач склав податкову накладну № 18 та 13.08.2019 подав цю накладну на реєстрацію до органів ДПС.
Відповідач прийняв податкову накладну, але реєстрація накладної була зупинена на підставі п. 201.16 ст.201 ПК України, що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до матеріалів справи.
У квитанції вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач 02.09.2019р. направив на адресу відповідача письмове пояснення щодо обставин виконання договору із своїм контрагентом та копії фінансово-господарських документів позивача.
04.09.2019 відповідачем винесено рішення № 1267675/41938393 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.07.2019 № 18 з посиланням на те, що платником податків не надано документи, а саме: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Відповідно до п. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відповідно до п.201.1 ст.210 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України на виконання цієї норми прийняв постанову від 21.02.2018 №117 “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” (далі - Постанова № 117), якою затвердив такі Порядки: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок зупинення); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок роботи комісій); Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок розгляду скарг).
Відповідно до пунктів 14 та 15 Порядку зупинення, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 Порядку зупинення, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (п. 18 Порядку зупинення).
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (п.19 Порядку зупинення).
Згідно з п. 20 Порядку зупинення, зазначені комісії приймають рішення про:
- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно із п. 21 Порядку зупинення, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав контролюючому органу копії фінансово-господарських документів щодо діяльності ТОВ "Престиж Пром".
З оскаржуваного рішення від 04.09.2019 № 1267675/41938393 вбачається, що воно прийнято з посиланням на ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Зазначена підстава є цитатою частини положень пунктів 14 та 21 Порядку зупинення, тобто формулювання підстави є абстрактним та формальним.
У відзиві на позовну заяву предстанвик відповідачів також не навів конкретизації претензій до первинних документів позивача.
За таких обставин, мотиви ухвалення відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.07.2019р. є необґрунтованими.
Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що рішення відповідача 1 не відповідає критеріям ч.3 ст.2 КАС України.
Вирішуючи по суті зазначений спір, суд виходить з того, що надані позивачем документи на адресу відповідача, цілком відповідають вимогам для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовано відповідачами під час судового розгляду.
Згідно із ст. 9 Кодексу адміністративного судочиснтва України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак саме відповідач повинен надати суду докази про те, що документи позивача складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути зрозумілим для того, щоб платник податків мав можливість або їх виправити або оскаржити.
Відповідачі не надали суду належних і допустимих доказів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного позивачем рішення від 04.09.2019 №1267675/41938393.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Крім того, позивач в позові просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11 000,00 грн.
Представник відповідачів у відзиві просив відмовити у відшкодуванні за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи це клопотання неспівмірністю витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом виконаної роботи.
На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (11000 грн.) позивач надав: договір-доручення № ПН-5 про надання правової допомоги від 11.10.2019, що був укладений ТОВ “Престиж Пром” і Адвокатським бюро “Сергія Бєліка”; додаток № 1 до договору - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 11.10.2019; ордер на надання правничої правової допомоги від 11.10.2019 № 10041670; рахунок-фактуру № ПН-5/39-06 від 11.10.2019; платіжне доручення від 24.10.2019 № 102, додаток № 1 до договору - Протокол № 2 узгодження договірної ціни від 12.11.2019р., Акт № ПН-39-06/1 від 16.12.2019р. приймання-передачі правових послуг згідно договору про надання правових послуг № ПН-5 від 11.10.2019р.; Звіт №ПН-39-06/1 про надані правові послуги від 16.12.2019р.
Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, сторони у справі (крім суб'єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обгрунтованим та мати розумну суму.
Позивач просить скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 на загальну суму 833,33 грн., з яких ПДВ складає 166,666грн., та заявляє про понесені витрати на правову допомогу у сумі 11000,00 грн.
Крім того, рахунок-фактура виставлений, серед іншого, за участь у судовому засіданні в розмірі 4000,00грн., тоді як представник позивача жодного разу у судовому засіданні участі не брав.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави вважати, що розмір таких витрат повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв'язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а, отже, про відсутність підстав для стягнення з відповідачів 11000 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду. У справі, що розглядається, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1921,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно згідно вимог ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Tовариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Пром» (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, код ЄДРПОУ 41938393) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) , Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) задовольнити.
2. Скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 04.09.2019 № 1267675/41938393.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну № 18 від 31.07.2019р. за датою її подання.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Пром» (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, код ЄДРПОУ 41938393) судовий збір в розмірі 960,50грн.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю “Престиж Пром” (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, код ЄДРПОУ 41938393) судовий збір в розмірі 960,50грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов