Справа № 420/2157/20
13 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В'ячеслава Вікторовича про забезпечення його позову до подання позовної заяви,
12.03.2020 до Одеського окружного адміністративного суду від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В'ячеслава Вікторовича надійшла про забезпечення його позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд:
зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги Бардука М.В., в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця;
заборонити Міністерству юстиції України робити запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В'ячеслава Вікторовича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, що Качурка В.В. здійснює діяльність приватного виконавця у виконавчому окрузі Одеської області, згідно з посвідченням № 0315 від 13.03.2019. На його примусовому виконанні перебувало провадження № 30107252 із примусового виконання виконавчого листа № 522/19690/18, виданого Приморським районним судом міста Одеси 18.09.2019, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 250 000 доларів США, що еквівалентно 7 003 828,25 грн за курсом НБУ станом на 06.11.2018.
18.09.2019 відповідно до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качурка В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60107252, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення в неї завідомо неправдивих відомостей, яку направлено сторонам виконавчого провадження.
З метою забезпечення виконання рішення суду на майно боржника накладено арешт та заборону на відчуження відповідно до постанови про арешт майна боржника від 18.09.2019, в тому числі накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ» (ідентифікаційний код 03766033) в розмірі 29 870 100 грн та накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «СИСТЕМ СЕК'ЮРІТІ КОНСАЛТ» (код за ЄДРПОУ 41440653) в розмірі 1000 грн, що складає 100% статутного капіталу.
19.09.2019 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
19.09.2019 приватним виконавцем на адресу ТОВ «ЄНІКІОЙ» направлено вимогу № 644 від 19.09.2019 про надання документів, що підтверджують розмір активів ТОВ «ЄНІКІОИ» (майна, майнових прав, основних та зворотних засобів, оборотних коштів, інших матеріальних активів, тощо), а також повідомлення № 645 від 19.09.2019 про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника).
Вимоги виконавчого документу тривалий час не виконувались боржником, проте ним систематично подавались скарги на дії приватного виконавця першочергово до суду, який видав виконавчий документ.
Так, ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2019, від 13.11.2019, від 09.01.2020 у задоволенні всіх скарг ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Качурки В.В. під час примусового виконання виконавчого листа № 522/19690/18, виданого Приморським районним судом м. Одеси 18.09.2019, було відмовлено.
Предметом поданих скарг були наступні, за переконанням боржника, протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця.
Загальна сума стягнення перевищує розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. Проте, невідповідність таких тверджень фактичним обставинам справи встановлена судом, оскільки станом на момент відкриття виконавчого провадження страхова сума добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця складала 60 000 000,00 грн (більше ніж в 10 разів менше за суму стягнення).
Приватним виконавцем протиправно накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «ЄНІКІОИ». Проте такі твердження були відхилені судом як протиправні, а відповідні дії виконавця були визнані законними. Приватним виконавцем протиправно винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця, проте ці доводи також були відхилені судом.
Приватним виконавцем протиправно видано вимогу до ТОВ «ЄНІКІОЙ» про надання документів та повідомлення про намір звернути стягнення на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі. Ці твердження також були відхилені судом як надумані та безпідставні, оскільки приватний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки матеріалами справи підтверджено, що станом на момент накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «ЄНІКІОЙ» вона належала саме ОСОБА_2 ..
Приватний виконавець протиправно не здійснював списання грошових коштів в сумі достатній для задоволення вимог за виконавчим документом із рахунку ОСОБА_2 , відкритому в ПАТ «БАНК ВОСТОК». Проте, судом встановлено відповідність вказаних дій приватного виконавця закону (ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09.01.2020, суддя Чернявська Л.М., та від 13.11.2019, суддя Абухін Р.Д.).
Приватний виконавець безпідставно виставив платіжну вимогу на суму 321 805,16 доларів США, оскільки вказана сума перевищувала розмір стягнення за виконавчим документом. Судом також були відхилені вказані твердження про протиправність дій приватного виконавця, оскільки вказана суми була визначена в результаті арифметичної помилки, а помилково оформлена платіжна вимога була відкликана приватним виконавцем.
За результатами розгляду всіх 11 скарг на дії приватного виконавця судами встановлено відповідність дій приватного виконавця Качурки В.В. вимогам закону, зазначено, що вчинені дії приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 60107252 жодним чином не порушують права та свободи Боржника. Навпаки, Приморський районний суд м. Одеси встановив наявність у діях ОСОБА_2 ознак ухилення від виконання рішення суду.
Відповідно до постанови від 13.12.2019 виконавче провадження № 60107252 було закінчене у зв'язку із виконанням боржником у повному обсязі вимог виконавчого документа, а всі арешти на майно ОСОБА_2 , накладені приватним виконавцем, були скасовані.
Проте, незважаючи на викладене, ОСОБА_2 також подавав скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, наголошуючи на вчиненні приватним виконавцем ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Загалом ОСОБА_2 було подано 3 скарги на дії приватного виконавця Качурки В.В., предметом яких були ті самі обставини, які і були предметом оскарження дій приватного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України.
В той же час, відповідно до скарги Бардука від 20.11.2019 Міністерством юстиції України було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої була складена довідка від 09.01.2020, у висновках якої встановлено факт порушення приватним виконавцем вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та абз. 2 п. 5.2. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 № 216, яке укладалось у відсутності підпису відповідального виконавця банку та штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019. від 04.11.2019, від 14.11.2019.
Відповідно до запрошення від 24.02.2020 за № 64-2020/ДК, приватного виконавця Качурку В.В. було запрошено на засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбудеться 06.03.2020, із розгляду скарги ОСОБА_2 .
На засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбулось 06.03.2020 було оголошено рішення про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк шість місяців.
Як було зазначено вище, всі дії, із якими не погоджувався Бардук М.В. як сторона виконавчого провадження № 60107252, були предметом судового розгляду, за результатом розгляд і яких суд дійшов висновку про необґрунтованість поданих скарг у кількості 11 одиниць.
Фактично, здійснюючи переоцінку доводів, які вже були предметом судового розгляду, Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців, на думку заявника, порушили наведений принцип юридичної визначеності, висловили неповагу до рішень судів із аналогічних питань, які набрали законної сили.
Дійшовши висновку про допущення приватним виконавцем ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців встановили порушення приватним виконавцем вимог Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 № 216, тобто документу, яким користуються уповноважені банки в своїй діяльності. Приватний виконавець не здійснював та не повинен здійснювати проставлення відповідних відміток на платіжних документах, які не у повному обсязі були наявні у платіжних вимогах. Самих недоліків у оформленні платіжних вимог в частині, що заповнюється виконавцем, встановлено не було.
Більш того, листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2020 підтверджено, що платіжні вимоги № 60107252 від 25.10.2019, 04.11.2019 та від 14.11.2019 були помилково повернуті приватному виконавцю без підпису відповідального виконавця, завірені лише печаткою.
Тобто Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців, на думку заявника, поклали на приватного виконавця відповідальність за недоліки діяльності обслуговуючого банку, тобто особи, яка ніяким чином не підпорядковується виконавцю. Таким чином, до приватного виконавця застосовується відповідальність за дії, які ним не вчинялись та за які він не може нести відповідальності, що є порушенням вимог ст. 61 Конституції України. 13.03.2020
ОСОБА_1 планує подання позову про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців, прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_4 від 20.11.2019; наказу Міністерства юстиції України про введення в дію Рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців, прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019.
В свою чергу, на думку ОСОБА_1 , в даному випадку існують передбачені законом підстави для вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на те, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову до його подання та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2003р від 30.01.2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
З аналізу ст. 150 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Згідно роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Як вбачається з доданих до заяви матеріалів, на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбулось 06.03.2020, було оголошено рішення про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк шість місяців. Зазначена обставина є підставою для видання наказу Міністерством юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців.
Правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців підлягатиме дослідженню під час судового вирішення справи за позовом, з яким ОСОБА_1 має намір звернутися. Однак застосування наслідків останнього у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк шість місяців призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, тому є підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до його подання шляхом заборонити Міністерству юстиції України вчиняти певні дії.
Забезпечення такого позову до його подання в заявлений позивачем спосіб шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги Бардука М.В., в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця не відповідає завданню адміністративного судочинства, оскільки не усуває ускладнень виконання рішення суду по суті майбутнього спору, загрози його невиконання чи перешкоди у такому виконанні, рівно як і не сприяє ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися.
У зв'язку із цим, заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного рішення задоволенню не підлягає.
В той же час, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» діяльність приватного виконавця зупиняється у таких випадках у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Частиною 3 зазначеної статі визначено, що зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.
Згідно з ч. 4 ст. 42 вказаного Закону з дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов'язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служб.
Невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності заявника, ймовірність якого перебуває у прямому зв'язку із внесенням Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 В'ячеслава ОСОБА_6 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги Бардука М.В., очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Більш того, захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано наслідками застосування вчинення Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В'ячеслава Вікторовича. Потенційний розвиток подій в такому напрямку для позивача цілком ймовірний та вбачається з матеріалів заяви, а тому дозволяє цілком обґрунтовано припускати необхідність вжиття заходів забезпечення позову в зазначений спосіб.
Вирішуючи поставлене перед судом процесуальне питання, суд враховує, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також суд враховує, що навіть у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог на користь позивача, останньому необхідно буде докласти значних зусиль для поновлення діяльності приватного виконавця у випадку застосування наслідків зупинення діяльності приватного виконавця, в т.ч. й заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем.
Крім того, суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які запроваджують певні обмеження не є постійними, а мають тимчасовий характер, при цьому сторони не позбавлені права звертатися до суду з клопотання про зміну заходів забезпечення позову або їх скасування.
Поряд із цим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, суд не дає оцінки спірному рішенню: не оцінює ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування, не перевіряє його на відповідність критеріям, закріпленими у ст. 2 КАС України.
Суд також не оминає увагою зворотній бік такого способу забезпечення позову, зокрема наявність або відсутність потенційної загрози виконання приватним виконавцем обов'язків до вирішення питання правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Відтак, незалежно від результатів вирішення майбутнього спору, вжиття заходів позову до його подання щодо збереження чинною діяльності приватного виконавця та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як зупинення такої діяльності безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У випадку встановлення в ході майбутнього судового процесу безпідставності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, пов'язане із цим таким дисциплінарним стягненням зупинення діяльності приватного виконавця становитиме суттєве порушення прав та інтересів позивача, яке фактично буде поширюватися на гарантовані Конституцією України права, що обумовлені адміністративними процедурами.
В контексті наведеного суд вважає заявлений в цій частині позивачем захід забезпечення даного позову співмірним позовним вимогам, і за встановлених судом обставин дієвим та ефективним заходом забезпечення, у зв'язку із чим вважає, що клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до його подання з метою запобігання настання для позивача негативних наслідків, з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов'язків сторін, підлягає частковому задоволенню.
Одночасно звернути увагу, що суд відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до подання позовної заяви задовольнити частково.
Заборонити Міністерству юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В'ячеслава Вікторовича (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, БЦ «Шевченківський», офіс 304; ІПН НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 .
В іншій частині заяви відмовити.
Роз'яснити обов'язок ОСОБА_1 подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.
Суддя І.В. Завальнюк