Справа № 420/7879/19
12 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2019р. №170358-5007-1551,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2019р. №170358-5007-1551, посилаючись на те, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення (стоматологічний кабінет), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа нежитлового приміщення - 125,7кв.м., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також, позивач наголошує, що між Одеською міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 10.12.2007р. укладено Договір на дольову участь у землекористуванні №4799 щодо земельної ділянки, площею 315,42кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 5 років. Термін дії договору сплинув 10.12.2012року. Таким чином, податковим органом безпідставно за основу взято Договір на дольову участь у землекористуванні №4799 від 10.12.2007р. щодо земельної ділянки, площею 315,42кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, податковий орган посилається на довідку Управління Держкомзему щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проте саму довідку не надано.
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 23.01.2020р. вхід.№3211/20), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2019р. №170358-5007-1551, оскільки з урахуванням приписів ст.12 Земельного кодексу України, між Одеською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір від 10 грудня 2007року №4799 про дольову участь у землекористуванні. Також, згідно з Довідкою Управління Держкомзему нормативно грошова оцінка 1м.кв. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , при комерційному використанні становить 1698,90грн. Враховуючи коефіцієнт індексації (2019рік - 1,0) сума розрахунку земельного податку на 2019рік складає: (1698,9 х 315,42) х 3% = 16076,01грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/7879/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2019р. №170358-5007-1551.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2020р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.
Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 25.07.2019р. з урахуванням положень п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено спірне податкове повідомлення-рішення №170358-5007-1551.
Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2019р. №170358-5007-1551, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправними, та скасування.
Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 25.07.2019р. №170358-5007-1551, контролюючим органом винесено неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 10.12.2007р. між Одеською міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 (Землекористувач) укладено Договір на дольову участь у землекористуванні №4799, за умовами якого Одеська міська рада на підставі ст.12 Земельного кодексу України визна чає дольову участь у землекористуванні, а Землекористувач здійснює оплату за користування 17/100 частки земельної ділянки площею 1855,43кв.м., що складає 315,42кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , відповід но до плану земельної ділянки, який додається. Доля у землекористуванні визначається відповідно до “Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м.Одесі”, затвердженого Рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000р. терміном на 5 років для експлуатації та обслу говування приміщень стоматологічного кабінету.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.10.2019р. №184925519, ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення стоматологічного кабінету, загальною площею 125,7кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
01.01.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що 10.06.2015р. відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 7, 8, 10, 12, 14, 269-289 Податкового кодексу України, з метою поповнення доходної частини бюджету міста Одеси, Одеською міською радою прийнято Рішення «Про встановлення ставок земельного податку в м.Одесі» №6762-VI (зі змінами та доповненнями), яким з 01.01.2016року на території міста Одеси встановлено податок на майно в частині плати за землю, згідно з Положенням (додаток 1), та ставки земельного податку на території міста Одеси (додаток 2).
Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що при визначенні суми земельного податку з фізичних осіб контролюючий орган повинен враховувати площу приміщення, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, та ставку податку, яка встановлена рішенням міської ради.
Зокрема, як встановлено судом, та зазначено ГУ ДПС в Одеській області у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 23.01.2020р. вхід.№3211/20), враховуючи коефіцієнт індексації (2019рік - 1,0) сума розрахунку земельного податку на 2019рік складає: (1698,9 х 315,42) х 3% = 16076,01грн.
Отже, з урахуванням наведеного, судом з'ясовано, що розрахунок земельного податку з фізичних осіб у спірному податковому повідомленні-рішенні від 25.07.2019р. №170358-5007-1551 податковим органом здійснено з порушенням приписів податкового законодавства України, оскільки при визначенні суми земельного податку з фізичних осіб контролюючий орган повинен враховувати площу приміщення, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, та ставку податку, яка встановлена рішенням міської ради.
Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, відповідно до Витягу з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.10.2019р. №184925519, ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення стоматологічного кабінету, загальною площею 125,7кв.м. Водночас, ГУ ДФС в Одеській області спірну суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб визначено з урахуванням загальної площі об'єкта нерухомості 315,42кв.м., котра передбачена Договором на дольову участь у землекористуванні №4799 від 10.12.2007р., укладеним між Одеською міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 .
До того ж, Рішенням Одеської міської ради від 07.09.2011року №1242-VІ скасовано Рішення Одеської міської ради від 28.02.2000року №702-ІІІ «Про затвердження нової редакції додатка №1 до рішення Одеської міської ради №439-III від 09.12.1999року «Про удосконалення врегулювання земельних відносин», з урахуванням якого визначалась доля у землекористуванні.
Згідно зі ст.8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019рік” від 23 листопада 2018року №2629-VIII (зі змінами та доповненнями), з 01 січня 2019року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 4173грн.
Таким чином, судом з'ясовано, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ГУ ДФС в Одеській області від 25.07.2019р. №170358-5007-1551 суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб визначено без урахування розміру, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та зважаючи, що спірну суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб Головним управлінням ДФС в Одеській області в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 25.07.2019р. №170358-5007-1551 визначено з порушенням приписів податкового законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2019р. №170358-5007-1551
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2019р. №170358-5007-1551, задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2019р. №170358-5007-1551.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 768(сімсот шістдесят вісім)грн. 40коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.