ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" березня 2020 р. справа № 300/322/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Грицюка П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 14-15).
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком. Позивачу згідно розпорядження від 30.06.2017 за № 140914, з 27.06.2017 призначено пенсію по втраті годувальника (дружини) в розмірі 3783 грн. 20.12.2019 позивач звернувся із заявою до відповідача щодо перерахунку та виплати йому пенсії по втраті годувальника із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке отримувала ОСОБА_2 , що складає 22185 грн. Проте, відповідач, листом від 09.01.2020 за № 1818/П-15 повідомив позивача, що призначення пенсії по втраті годувальника з врахуванням розміру щомісячного довічного грошового утримання, чинним законодавством не передбачено. Позивач вважає, що має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника судді у відставці в розмірі 50% від доходу годувальника, тобто 50% від щомісячного довічного грошового утримання, яке отримувала померла дружина позивача. Вважає, що згідно діючого законодавства пенсія за віком і довічне грошове у гримання судді у відставці мають однакову правову природу. Вказана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі № 677/256/14-а.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 02.04.2018 року, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.62-64). Зокрема, просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що прохання позивача у проведенні Фондом перерахунку пенсії в розмірі 50 %, від суми довічного грошового утримання судді 22185,50 грн, суперечить нормі Закону № 1058-IV в якій чітко зазначено, що відсоток обчислюється виходячи з пенсії за віком померлого годувальника, залишивши вичерпність даного механізму призначення пенсії по втраті годувальника. Крім того вказав, що померла ОСОБА_2 отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а пенсія по втраті годувальника призначається на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
03.03.2020 відповідачем виконано вимоги ухвали суду від 14.02.2020 та надано суду належним чином засвідчені копії витребуваних документів (а.с. 31-156).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком з 09.05.2016, що підтверджується протоколом від 03.06.2016 та пенсійним посвідченням № 2058210599 від 22.06.2016 (а.с. 32, 129).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 31.07.1982 (а.с. 129).
04.05.2017, ОСОБА_2 , померла у віці 58 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.05.2017 (а.с. 128).
ОСОБА_1 18.05.2017 звернувся до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника (а.с. 113).
Відповідно до розпорядження № 140914 від 30.06.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника з 27.06.2017, для обчислення пенсії взято загальний розмір пенсії за віком в сумі 7565,99 грн, розмір пенсії по втраті годувальника (загальний) 3783 грн (а.с. 115).
20.12.2019 позивач, звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення та виплати йому з 27.06.2017 на підставі ч. 1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії по втраті годувальника із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання (22185 грн), яке отримував годувальник на час смерті.
Відповідач, листом за № 1818/П-15 від 09.01.2020 повідомив позивача, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначення пенсій по втраті годувальника не передбачено. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено довічне грошове утримання в зв'язку з втратою годувальника судді у відставці (а.с. 10).
Вважаючи таку відмову органу пенсійного фонду протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні наявного спору, суд виходив із наступного правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як встановлено судом, позивач отримує пенсію по втраті годувальника з 27.06.2017 відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як непрацездатний член сім'ї померлого годувальника (за померлої дружини ОСОБА_2 ) в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника - 3783 грн (а.с. 115).
При цьому, спірним є відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу по втраті годувальника, якому належало право на отримування довічного грошового утримання.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно частин третьої, четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства.
З цього приводу суд зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон № 1402-VIII, яким чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016, рішення від 20.03.2002 у справі №5-рп/2002, від 01.12.2004 у справі №19-рп/2004, від 11.10.2005 у справі №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 у справі №3-рп/2013).
У рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує під час ухвалення рішення у даній справі правову позицію Верховного Суду щодо призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з довічного грошового утримання судді у відставці, яка була викладена в постанові від 11.07.2019 по справі № 667/1568/16.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника, а тому покладення обов'язку на відповідача діяти не у відповідності до норм чинного законодавства, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень.
За таких обставин суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.
Суддя /підпис/ Грицюк П.П.