справа № 380/1032/20
13 березня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника позивача Яцишин У.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» до Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про визнання протиправною і скасування постанови, -
встановив :
Приватне підприємство «Захід-Агроінвест» (далі - ПП «Захід-Агроінвест», Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича (далі - Приватний виконавець Мельниченко К.П., Відповідач), в якому просить суд визнати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем у межах виконавчого провадження № 60992663 протиправною та скасувати.
Ухвалою від 06.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено Позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 11.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно суд зобов'язав Відповідача надати суду матеріали виконавчого провадження № 60992663.
12.03.2020 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 60-64).
Позивач при обгрунтуванні позовних вимог посилається на те, що Приватним виконавцем Мельниченко К.П. відкрито виконавче провадження № 60992663 з приводу примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 921/606/18 від 26.12.2019. Вказує на те, що з автоматизованої системи виконавчих проваджень, Позивач дізнався, що Приватний виконавець Мельниченко К.П. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області № 921/606/19 від 26.12.2019, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2019 за ВП № 60992663, виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2019 ВП № 60992663, якою визначив за необхідне стягнути з боржника - ПП «Захід-Агроінвест» витрати виконавчого провадження у розмірі 624764,42 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату відкриття виконавчого провадження № 60992663, наказ Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 № 921/606/19 не набрав законної сили. З огляду на наведене, Позивач вважає постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020 протиправною, оскільки таке виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, який не підлягає виконанню. Крім цього Позивач вказує на те, що така не містить розрахунку витрат виконавчого провадження, а відтак підлягає скасуванню.
12.03.2020 на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 60-64). Згідно з відзивом на позовну заяву Відповідач просить залишити позов ПП «Захід-Агроінвест» без розгляду. Зазначає, що Позивачем порушені вимоги пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України, що є наслідком залишення позову без розгляду. В обгрунтування такої позиціє вказує, що Позивачем направлено скаргу до Господарського суду Тернопільської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60992663 від 16.01.2019, в якій серед іншого Позивач просить зобов'язати Приватного виконавця повернути грошові кошти, стягнуті з ПП «Захід-Агроінвест» у розмірі 1470860,43 грн.
Крім цього, зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови Відповідачу не було відомо про ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.01.2020, згідно з якою наказ Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 № 921/606/19 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Щодо документального обгрунтування розрахованих витрат зазначених Відповідачем у оскаржуваній постанові зазначає, що ні Закон України «Про виконавче провадження», ані Інструкція з організації примусового виконання рішень від 02.04.2010 № 512/5 не містять вимог про обов'язкове зазначення такого обгунтування.
Відповідачем станом на дату розгляду справи матеріали виконавчого провадження № 60992663 суду не надано.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув.
З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
26.12.2019 Господарським судом Тернопільської області, на виконання рішення від 11.11.2019, видано наказ № 921/606/19 про стягнення з ПП «Захід-Агроінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» - 4712731,65 грн. заборгованості за поставлений товар, 459781,85 грн. пені, 942546,33 грн. штрафу, 40284,17 грн. 3% річних та 92330,16 грн. в повернення сплаченого судового збору.
Як видно з інформації про виконавче провадження (арк. справи 36-38), 16.01.2020 Приватним виконавцем Мельниченком К.П., на підставі заяви ТОВ «Борщівська аграрна компанія», при примусовому виконанні наказу № 921/606/19, виданого 26.12.2019 Господарським судом Тернопільської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60992663 про стягнення з боржника - ПП «Захід-Агроінвест» на користь ТОВ «Борщівська аграрна компанія» 4712731,65 грн. заборгованості за поставлений товар, 459781,85 грн. пені, 942546,33 грн. штрафу, 40284,17 грн. 3% річних, та 92330,16 грн. в повернення сплаченого судового збору.
16.01.2020 Приватним виконавцем Мельниченком К.П., при примусовому виконанні наказу № 921/606/19, виданого 26.12.2019 Господарським судом Тернопільської області, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 60992663 (арк. справи 8-9), якою пунктом 1 визначено для боржника - ПП «Захід-Агроінвест» розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 624764,42 грн.
Не погоджуючись із постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020 ВП № 60992663, Позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частиною другої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).
Відповідно до частини другої розділу VI Інструкції, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
- відкриття виконавчого провадження;
- стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
- стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
- стягнення витрат виконавчого провадження;
- закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
- виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
- пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
В частині третій статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження (далі - Положення № 2830/5).
Згідно з розділом І Положення № 2830/5 до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Відповідно до розділу ІІ Положення № 2830/5, розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
Суд звертає увагу на те, що Відповідачем не надано суду матеріалів виконавчого провадження № 60992663.
З матеріалів справи слідує, що Приватний виконавець під час виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 921/606/19 від 26.12.2019 ВП № 60992663 виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020.
Як видно з постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020 ВП № 60992663, Приватний виконавець Мельниченко К.П., керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначив для боржника ПП «Захід-Агроінвест» розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 624764,42 грн.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові зазначено лише загальну суму мінімальних витрат - 624764,42 грн. Разом з тим, у такій не міститься розрахунку мінімальних витрат виконавчого провадження № 60992663 на загальну суму 624764,42 грн., що позбавляє суд можливості перевірити правильність визначеного розміру витрат виконавчого провадження. Таким чином, з огляду на відсутність розрахунку витрат виконавчого провадження, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Крім цього, Позивач як на одну із підстав позову вказує на те, що станом на дату відкриття виконавчого провадження ВП № 60992663 та винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020, наказ Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 № 921/606/19 не набрав законної сили.
Наведені обставини підтверджуються таким.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області постановленою 09.01.2020 у справі 921/606/19 прийнято до розгляду заяву ПП «Захід-Агроінвест» про визнання виконавчого документа, виданого 26.12.2019 у справі № 921/606/19 таким, що не підлягає виконанню. Згідно з пунктом 4 резолютивної частини вказаної ухвали, заборонено органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) за місцезнаходженням боржника - ПП «Захід-Агроінвест», код 32865702 (вул. Богданівська, будинок 15А, Личаківський район, м. Львів), за місцезнаходженням його майна (вул. Загребельна, буд.5, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область), та приватним виконавцям Тернопільської та Львівської областей приймати до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 про примусове виконання рішення у справі №921/606/19. У разі, якщо зазначений виконавчий документ прийнято до виконання - зупинити його виконання до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 у справі № 921/606/19 (залишеною без змін, згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020) наказ Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 по справі № 921/606/19 визнано таким, що не підлягає виконанню як такий, що виданий судом помилково.
З наведеного видно, що на момент відкриття виконавчого провадження № 60992663, наказ Господарського суду Тернопільської області № 921/606/19 від 26.12.2019 не набрав законної сили, а відтак, такий, не набув статусу виконавчого документа який підлягає до примусового виконання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком К.П. в межах ВП № 60992663.
Щодо твердження Відповідача про порушення Позивачем пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд зазначає таке.
У відповідності до пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
При зверненні до суду, Позивач зазначив у позовній заяві, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд з'ясував, що ПП «Захід-Агроінвест» звернулося до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. про відкриття виконавчого провадження № 60992663 від 16.01.2019. Згідно з такою скаргою Позивач просив зобов'язати Приватного виконавця повернути грошові кошти, стягнуті з ПП «Захід-Агроінвест» у розмірі 1470860,43 грн.
До Львівського окружного адміністративного суду ПП «Захід-Агроінвест» звернулося з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020 ВП № 60992663, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем.
Таким чином до Львівського окружного адміністративного суду ПП «Захід-Агроінвест» звернулося з іншим позовом (не з тим самим предметом) ніж до Господарського суду Тернопільської області. Отже доводи Відповідача в цій частині суд відхиляє.
Інші доводи Відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
Частиною другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги ПП «Захід- Агроінвест» підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 07.02.2020 № 170, ПП «Захід-Агроінвест» при зверненні до суду із цим позовом сплачено судовий збір в сумі 9371,47 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» до Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про визнання протиправною і скасування постанови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2020 ВП № 60992663, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем.
Стягнути з Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича (01133, м. Київ, вул. Первомайського Леоніда, офіс 30) на користь Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (місцезнаходження: 79067, м. Львів, вул. Богданівська, 15 А, код ЄДРПОУ 32865702) сплачений судовий збір в сумі 9371 (дев'ять тисяч триста сімдесят одна) грн. 47 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мричко Н.І.