Іменем України
13 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/704/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
18.02.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 18.12.2019;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 11.10.1985 по 11.12.1985 на посаді різальника на вогні Попаснянського скляного заводу та з 01.01.2001 по 27.06.2001 на посаді різальника на вогні ВО «Попаснянський склозавод»;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області починаючи з 05.09.2019 призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що станом на 05.09.2019 загальний трудовий стаж позивача склав 30 років 7 місяців 12 днів, при цьому згідно записів трудової книжки стаж складається з наступних періодів: з 11.10.1985 по 11.12.1985 - робота на посаді різальника на вогні Цеху №4 Попаснянського склозаводу; з 12.12.1985 по 14.02.1989 - робота на посаді контролера скляного виробництва Цеху №4 Попаснянського склозаводу; з 15.02.1989 по 31.10.1996 - робота на посаді знімача гарячих виробів на Попаснянському склозаводі; з 01.11.1996 по 27.06.2001 - робота на посаді різальника на вогні на Попаснянському склозаводі, ДП «Кристал» КП «Попаснянський склозавод» та ВО «Попаснянський склозавод»; з 11.07.2001 по 03.12.2001 - перебування на обліку в Попаснянському районному центрі зайнятості населення; з 04.12.2001 по 13.04.2006 - робота на посаді різальника скловиробів у приватного підприємця ОСОБА_2 ; з 27.04.2006 по 21.04.2007 - перебування на обліку в Попаснянському районному центрі зайнятості населення; з 16.05.2007 по 27.04.2009 - робота на посаді різальника скловиробів у приватного підприємця ОСОБА_2 ; з 28.05.2009 по 30.06.2009 - перебування на обліку в Попаснянському районному центрі зайнятості населення; з 01.07.2009 р. по 01.12.2011 - робота на посаді різальника скловиробів у приватного підприємця ОСОБА_2 ; з 09.02.2012 р по 17.08.2012 - робота на посаді різальника скловиробів у приватного підприємця ОСОБА_2 ; з 22.08.2012 по 13.09.2012 - робота на посаді учня муляра ТДВ «Попаснянський ВРЗ»; з 14.09.2012 по 19.12.2012 - робота на посаді учня машиніста крану ТДВ «Попаснянський ВРЗ»; з 20.20.2012 по 19.01.2014 - робота на посаді машиніста крану ТДВ «Попаснянський ВРЗ»; з 20.01.2014 по 31.03.2014 - робота на посаді учня слюсаря з ремонту рухомого складу цеху виробництва вагонів ТДВ «Попаснянський ВРЗ»; з 01.04.2014 по наступний час - робота на посаді машиніста крану ТДВ «Попаснянський ВРЗ».
Досягнувши 52-річного віку, 05.09.2019 позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши при цьому передбачений діючим законодавством України перелік документів, в тому числі трудову книжку.
Рішенням від 18.12.2019 відповідач відмовив у призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу роботи та зарахувавши 9 років 8 місяців 6 днів - робота на посадах за Списком № 2.
Період роботи - з 11.10.1985 по 11.12.1985 відповідачем не прийнято до уваги та не враховано до пільгового стажу за Списком № 2.
Період роботи з 01.01.2001 по 27.06.2001 у якості різальника на вогні у ВО «Попаснянський склозавод» не зараховані відповідачем до пільгового стажу за Списком №2 у зв'язку з відсутністю інформації про проведення атестації робочих місць та належним чином оформлених уточнюючих довідок, підприємств, установ, організацій або їхніх правонастзшників, виданих на основі первинних документів на час виконання робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, які б підтверджували факт роботи протягом повного робочого дня на посадах різальника.
З посиланням на норми Конституції України, Законів України “Про пенсійне забезпечення” та «Про пенсійне страхування», позивач вважає дії відповідача незаконними.
03.03.2020 Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Луганського окружного адміністративного суду надало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 36-38).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач 05.09.2019 звернулась до відповідача з заявою щодо призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
До заяви відповідач надала документи: трудову книжку НОМЕР_1 від 11.10.1985, свідоцтво НОМЕР_2 про народження дитини ОСОБА_3 , свідоцтво НОМЕР_3 про народження дитини ОСОБА_4 , свідоцтво НОМЕР_4 про укладення шлюбу.
Записи трудової книжки не містять повної інформації про пільговий характер робіт на зазначених підприємствах. Позивач не надала необхідні уточнюючі довідки, які б підтвердили пільговий характер виконуваних нею робіт, натомість були надані архівні довідки, видані комунальною установою Попаснянської міської ради «Трудовий архів територіальних громад району», згідно яких позивач працювала на КП «Попаснянський склозавод» та ДП «Кристал» .
Комісією при головним управління управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області розглянуті документи надані заявником для підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 2 на КП «Попаснянський склозавод» та ДП «Кристал» (підприємства ліквідовані без правонаступника) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №920 від 05.04.2006.
Враховуючи вищезазначене, комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення № 11/26 від 04.12.2019, згідно якого до пільгового стажу за Списком №2 позивача зараховано періоди роботи на колективному підприємстві «Попаснянський склозавод»: з 15.02.1989 по 31.12.1991 календарно (2 роки 10 місяців 17 днів); з 01.01.1992 по 31.10.1996 за фактично відпрацьованим часом (3 роки 9 місяців 9 днів); з 01.08.1997 по 24.04.2000 за фактично відпрацьованим часом (2 роки 25 днів); з 26.04.2000 по 31.12.2000 за фактично відпрацьованим часом (по 03.11.2000- 6 місяців 8 днів), на дочірньому підприємстві «Кристал» колективного підприємства «Попаснянський склозавод»: - з 01.11.1996 по 31.07.1997 за фактично відпрацьованим часом (5 місяців 6 днів).
Не зараховано до пільгового стажу період роботи з 25.04.2000 у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.10.1985 позивач працювала на ВО «Попаснянський склозавод» у період з 01.01.2001 по 27.06.2001 в якості різальника на вогні по другому розряду, та в цеху по виробництву скла приватного підприємця ОСОБА_2 у періоди з 04.12.2001 по 13.04.2006, з 16.05.2007 по 27.04.2009, з 01.07.2009 по 01.12.2011, з 09.02.2012 по 17.08.2012 в якості різальника скловиробів. Але записи трудової книжки не містять повної інформації про пільговий характер виконуваних робіт позивачем на зазначених підприємствах. До заяви щодо призначення пенсії позивач не надала довідок, підтверджуючих пільговий стаж роботи та інформацію про проведення атестації робочих місць за періоди роботи в виробничому об'єднанні «Попаснянський склозавод» та у приватного підприємця ОСОБА_2 .
Відправити документи на розгляд комісії щодо підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням записів трудової книжки не можливо, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємства ВО «Попаснянський склозавод» (код ЄДРПОУ 31254620) та ПП ОСОБА_2 - не ліквідовані.
Таким чином, періоди роботи позивача з 01.01.2001 по 27.06.2001, з 04.12.2001 по 13.04.2006 , з 16.05.2007 по 27.04.2009, з 01.07.2009 по 01.12.2011, з 09.02.2012 по 17.08.2012 не зараховані до пільгового стажу роботи за Списком № 2 в зв'язку з відсутністю довідок уточнюючих пільговий характер роботи, а також відомостей про проведення атестації робочих місць.
Тобто, за розрахунком управління на час звернення позивач має страховий стаж 30 років 07 місяців 12 днів, в тому числі стаж на пільгових умовах за Списком № 2 становить 09 років 08 місяців 06 днів, що дає право на пенсію згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі вищевикладеного, 18.12.2019 відповідачем прийнято рішення «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » через відсутність необхідного пільгового стажу роботи за списком № 2, а саме 10 років.
На дату звернення до із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не мала необхідних 10 років пільгового стажу роботи за Списком № 2, тому рішення управління від 18.12.2019 про відмову в призначенні їй такої пенсії - цілком правомірне.
З огляду на вищенаведене, Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 20.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 30-31).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України (арк. спр. 6, 45-46), картки платника податків (арк. спр. 6 зв.б., 46).
05.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, зареєстровану за № 1257, додавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні: паспорт, ідентифікаційний номер, трудову книжку (арк. спр. 44).
Згідно з інформацією, зазначеною в протоколі призначення пенсії ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії № 122950000836, позивач не має права на пенсію. Відповідно до розрахунку стажу загальний страховий стаж складає 30 років 07 місяців 12 днів, з яких відпрацьований страховий стаж до 01.01.2004 становить 18 років 01 місяць 21 день, в тому числі: робота за списком № 2 - 9 років 8 місяців 6 днів (арк. спр. 41 зв.б., 42).
Дослідженням записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.10.1985 (арк. спр. 7-10, 46 зв.б. -49) у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача:
Попаснянський склозавод:
запис 1. 11.10.1985 прийнята в цех 4 різальником на вогні 2 розряду;
запис 2. 12.12.1985 переведена в тому ж цеху контролером скляного виробництва 3 розряду;
Виробниче об'єднання Попаснянський склозавод:
запис 11. 01.01.2001 прийнята у виробництво № 2 різальником на вогні по 2 розряду;
запис 12. 27.06.2001 звільнена за згодою сторін за ст. 36 п. 1 КЗпП України.
Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.
Рішенням від 18.12.2019 «Про відмову в призначені пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (арк. спр. 23-24, 40-41).
Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу страхового та пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 15.02.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.10.1996, з 01.11.1996 по 31.07.1997; з 01.08.1997 по 24.04.2000, з 26.04.2000 по 31.12.2000. Не зараховано до пільгового стажу роботи 25.04.2000 у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умови праці. Не зараховано періоди роботи з 01.01.2001 по 27.06.2001, з 04.12.2001 по 13.04.2006, з 16.05.2007 по 27.04.2009, з 01.07.2009 по 01.12.2011, з 09.02.2012 по 17.08.2012 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 в зв'язку з відсутністю довідок уточнюючих пільговий характер роботи, а також відомостей про проведення атестації робочих місць.
Спірними періодами є: з 11.10.1985 по 11.12.1985 на посаді різальника на вогні Попаснянського скляного заводу та з 01.01.2001 по 27.06.2001 на посаді різальника на вогні ВО «Попаснянський склозавод».
Відповідно до довідки № 53 від 11.03.2003 видана на ім'я позивача з 11.10.1985 по 12.12.1985 (2 місяці 1 день) позивач працювала на посаді різальника на вогні, що передбачена списком № 2 розділ 18 підпункт «а» пункту 1 - 2190100а-17925 (в межах предмету позову) (арк. спр. 25).
Згідно з довідкою № 716 від 21.10.2003 видана на ім'я позивача з 01.01.2001 по 27.06.2001 (5 місяців 26 днів) позивач працювала на посаді різальника на вогні, що передбачена списком № 2 розділ 18 пункт 1 підпункт «а» - 2190100а-17925. З 17 травня по 27 червня 2001 року позивач перебувала у безоплатній відпустці (арк. спр. 26).
Вказані довідки містять інформацію щодо характеру роботи, яку виконувала позивач, проте позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії відповідачу не надавалась, тобто останнім не надано оцінки вказаній довідці.
Відповідно до наказу № 5 від 16.01.2001 на в/о «Попаснянський склозавод» проведено атестацію робочих місць та затверджено перелік робочих місць, робітникам яких за результатами атестації за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 (арк. спр. 27).
Додатком № 2 до наказу № 5 від 16.01.2001 підтверджено, що до переліку атестованих робочих місць включено робоче місце різальника на вогні (посаду позивача) (арк. спр. 71 зв.б.).
Згідно з архівною довідкою № 495 від 04.09.2019 (в межах предмету позову) позивача з 11.10.1985 (наказ № 204 від 11.10.1985 л. 151) прийнято в цех № 4 різальником на вогні зі шкідливими умовами праці, з відрядно-преміальною оплатою праці по 2 розряду (арк. спр. 53 зв.б.).
Наказом Попаснянського склозаводу № 56 від 25.04.1995 за результатами проведення атестації робочих місць встановлено наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів, причини їх виникнення, складені карти умов праці, та встановлено диференційовані доплати до тарифної ставки (окладу) на роботах із шкідливих та особливо шкідливих умов праці з 01.05.1995, зокрема різальнику на вогні; підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за професіями за списком № 2 різальнику на вогні (арк. спр. 59 зв.б. - 61).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999-2019 роки за формою ОК-5 від 17.12.2019 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_5 , ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб (в рамках предмету позову) наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб, а саме за: січень - червень 2001 року (арк. спр. 64 зв.б. - 66).
Відповідачем не враховано до пільгового стажу періоди роботи з 11.10.1985 по 11.12.1985 (2 місяці 1 день), з 01.01.2001 по 27.06.2001 (5 місяці 27 днів, з яких позивач перебувала у безоплатній відпустці 1 місяці 11 днів), всього 6 місяців 17 днів.
Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.
Предметом спору у даній справі є оцінка наявності у позивача необхідного стажу роботи у шкідливих умовах праці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах; правомірності рішень відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (тут і надалі посилання на норми Закону № 1058-IV наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.
На момент звернення до відповідача (05.09.2019) позивачу виповнилось 52 роки 7 місяців 19 днів.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону 1788-ХІІ, який набрав чинності з 1 січня 1992 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Згідно статті 100 Закону 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1788 застосовуються «Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і «Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.
Відповідно до пункту 9 Порядку застосування Списку № 1 і Списку № 2 пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються:
1) за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку № 2;
2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 або Списку № 2, а інша цими Списками не передбачена.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За приписами пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом № 1788 (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядку № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Згідно положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоровя України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Стаття 62 Закону 1788-ХІІ встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом встановлено, що позивач при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії надав оригінал трудової книжки, тобто, приймаючи оскаржуване рішення відповідач надав оцінку записам трудової книжки.
Суд звертає увагу, що записи трудової книжки позивача містять відомості щодо призначення, переведення та звільнення позивача з 11.10.1985 по 11.12.1985, з 01.01.2001 по 27.06.2001, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Позивач звернулась до відповідача 05.09.2019 із заявою про призначення пенсії, проте відповідач в розписці - повідомленні визначив перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії до 16.12.2019 (арк. спр. 44 зв.б.).
Відповідно пункту 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
За приписами пункту 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, і який був чинним до 26.01.1991 розділ ХІХ «Скляне і фарфоро-фаянсова виробництва» підрозділ 9 «Виробництво дзеркал, сортового, господарського, медичної, тарної посуду і радіо електротехнічних виробів» в групі «Робітники» передбачено посаду різальник на вогні, що надає право на пенсію на пільгових умовах.
Тобто, посада позивача за період роботи з 11.10.1985 по 12.12.1985 була передбачена Списком № 2.
Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, що діяв до 16.01.2003, містять в собі розділі XVIII «Скляне виробництво, виробництво керамічних, фарфорових та фаянсових виробів» підрозділу 1 «Підготовка шихти, виробництво усіх видів скла, скловиробів та шлакоситалу групи «а» «Робітники» передбачено посаду різальники на вогні (2190100а-17925) у яких передбачено, що надає право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, посада позивача за період роботи з 01.01.2001 по 27.06.2001 була передбачена Списком № 2.
Записами у трудовій книжці підтверджено, що в у спірні періоди позивач перебувала на посадах, передбачених Списком № 2.
З урахуванням викладеного, посада різальник на вогні на якій працювала позивача у спірні періоди була включена до Списку № 2.
Суд зазначає, що порядок проведення атестації робочих місць передбачав обов'язок роботодавця проведення атестації кожні п'ять років, також зазначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, до пільгового стажу зараховується весь період роботи з 21.08.1992.
Позивач працювала на посадах включених до Списку № 2, наданими документами підтверджено пільгових характер праці, а також проведення атестації робочих місць, до 21.08.1997.
З урахуванням обставин справи та вимог положень Порядку № 383 записи за спірні періоди у трудовій книжці, які містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди з повним робочим днем під землею є достатнім для вирішення питання щодо зарахування таких періодів трудової діяльності позивача до пільгового стажу за Списком № 1, та підтвердження додатковими документами не потребують.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача, в рішенні про відмову в призначені пенсії та відзиві на позов, на відсутність записів про атестацію.
При цьому, в протоколі призначення пенсії ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії № 122950000836 період з 11.10.1985 по 12.12.1985 та з 01.01.2001 по 27.06.2001 зазначено, що даний період зараховано до загального стажу роботи позивача (арк. спр. 42 зв.б.), що в черговий раз підтверджує факт здійснення трудової діяльності у спірний період.
Жодних пояснень щодо підстав неврахування до пільгового стажу періоди роботи з 11.10.1985 по 12.12.1985 відповідачем не надано,в оскаржуваному рішенні також не зазначено підстав неврахування вказаного періоду роботи позивача на роботах, передбачених списком № 2, до пільгового стажу.
Суд вважає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому у випадку її не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.
Особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
На переконання суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та/або нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки (архівної довідки), не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах останньому, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність включення відповідачем повного періоду роботи позивача на посадах передбачених у Списку № 2 з 11.10.1985 по 12.12.1985 та з 01.01.2001 по 27.06.2001.
Разом з цим, суд зазначає, що при зверненні позивача із заявою про призначення пенсії (арк. спр. 44) відповідачем в розписці - повідомленні визначено перелік документів необхідний для призначення пенсії (арк. спр. 44 зв.б.), дата подання 16.12.2019.
Позивачем до суду надано довідки уточнюючі характер роботи позивача у спірні періоди (арк. спр. 25, 26), проте вказані довідки не надані відповідачу із заявою про призначення пенсії, тобто вказаним довідкам відповідачем не надано оцінку.
Позивачем не надано доказів надання вказаних довідок відповідачу.
З урахуванням викладено, суд дійшов висновку, що відповідач приймав рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу без урахування зазначених довідок.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідачем рішенням від 18.12.2019 «Про відмову в призначені пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 », а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача.
Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх неправомірними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідач як уповноважений орган не перевіряв відомості, що містяться в уточнюючих довідках № 53 від 11.03.2003 та № 716 від 21.10.2003, наданих позивачем лише суду, не обчислював пільговий стаж позивача виходячи з таких відомостей, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону № 1058.
Крім того, оскаржуване рішення взагалі не містить мотивів неврахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 11.10.1985 по 11.12.1985.
Суд зауважує, що за приписами пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте відповідач не скористався своїм правом визначеним в пункті 4.2 Порядку № 22-1, доказів звернення суду не надано.
На підставі частини третьої статті 245 КАС України з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2019, зареєстровану за № 1257, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що “..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах”.
Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу певний стаж роботи, вони задоволенню не підлягають з наведених вище підстав щодо неможливості перебирання судом дискреційних повноважень органу ПФУ шляхом обчислення пільгового стажу позивача та самостійного вивчення документів, зміст яких не досліджувався відповідачем.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією № 86 від 12.02.2020.
Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 18.12.2019 «Про відмову в призначені пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2, код ЄДРПОУ 21792608) повторно розглянути заяву від 05.09.2019 про призначення пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2, код ЄДРПОУ 21792608) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива