13 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/286/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
03.02.2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу від 21.01.2020 року в розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №60675241.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року дану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 листопада 2019 року на адресу Головного управління надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк М.Б. про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2019 року ВП № 60675241 з примусового виконання виконавчого листа № 260/936/19, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 14 листопада 2019 року, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 40493,59 грн. Листом від 29 листопада 2019 року № 48315/07.01 Головне управління повідомляло відповідача, що ОСОБА_1 виплату пенсії відновлено. Пенсію за період з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року нараховано та обліковано. Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365», суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Однак, 23 січня 2020 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк М.Б. про накладення штрафу від 21 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 60675241. Відповідно до даної постанови, на боржника - Головне управління - накладено штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/936/19 від 30 вересня 2019 року без поважних причин. Позивач вказує, що органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише у межах видатків, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджету Пенсійного Фонду України. Оскільки кошти із бюджету на вищевказані виплати не виділялися у період, який оцінювався державним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови, то позивач вважає, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до відповідальності за невиконання рішення без поважних причин.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №60675241 не надав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року було витребувано від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №60675241.
12 березня 2020 року до суду від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), на виконання ухвали суду від 04.03.2020 року, надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60675241.
Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.
Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи вимоги статті 287 КАС України щодо особливостей розгляду даної категорії термінових справ та особливості повідомлення учасників справи, визначені статтею 268 КАС України, судом вживалися заходи направлення учасниками справи ухвали суду від 24 лютого 2020 року та повістки про виклик шляхом надсилання на електронну адресу останніх зазначену у позовній заяві.
Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази та матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У відповідності до даних, які містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, що ухвалене у справі за № 260/936/19, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії в розмірі 40493,59 грн. за період з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 40493,59 грн. Допущено до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми виплати за один місяць.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк Максимом Богдановичем (далі - державний виконавець) ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2019 року ВП № 60675241 з виконання виконавчого листа № 260/936/19 виданого 14 листопада 2019 року.
Листом від 29 листопада 2019 року № 48315/07.01 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомляло відповідача, що ОСОБА_1 виплату пенсії відновлено. Пенсію за період з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року нараховано та обліковано, але буде виплачено відповідно до Порядку (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365», після затвердження порядку виплати боргів.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Досяк М.Б. про накладення штрафу від 21 січня 2020 року у виконавчому провадженні № 60675241 на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - накладено штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/936/19 від 30 вересня 2019 року в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за період з 01.06.2016 року по 28.02.2018 року без поважних причин.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Згідно зі статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон України № 1404-VIII).
Так статтею 1 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 Закону України №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 15 частин 1, 2 Закону України №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України № 1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до статті 26 частини 6 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404-VIII, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до статті 19 частини 4 Закону України № 1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, що 23 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову ВП №60675241 про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - накладено штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/936/19 від 30 вересня 2019 року в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за період з 01.06.2016 року по 28.02.2018 року без поважних причин.
Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач вказує, що пенсію за період з 01.06.2016 року по 28.02.2018 року нараховано та обліковано, але буде виплачено відповідно до Порядку (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365», після затвердження порядку виплати боргів.
Суд зауважує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Згідно із пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 22.12.2014 року (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 підпунктів 2, 4 Положення № 28-2, основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством; планування доходів та видатків коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечення виконання бюджету ПФУ.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі по тексту - Порядок № 649), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.
На виконання пункту 3 Порядку № 649 прийнято Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1.
Відповідно до Порядку № 20-1 формує вказаний реєстр - Пенсійний фонду України.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
З матеріалів справи встановлено, що листом головного управління від 29 листопада 2019 року № 48315/07.01 повідомлено головного державного виконавця, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року добровільно виконано до відкриття виконавчого провадження в частині відновлення виплати пенсії. Пенсію за період з 01.06.2016 року по 28.02.2018 року нараховано та обліковано, але буде виплачено після затвердження порядку виплати боргів.
Таким чином, суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виплати перерахованих пенсій, тобто для виконання рішення суду.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача сплатити стягувачеві суму перерахованої пенсії та умисного не вчинення цих дій.
Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів гр. ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 28.02.2018 року, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Такі підстави не виконання рішення суду, суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить гр. ОСОБА_1 , не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18)) та від 13 червня 2018 року (справа № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18)).
Відтак, часткове невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75, Закону України № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника.
Враховуючи, що позивачем виконано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року по справі № 260/936/19 не в повному обсязі не з його вини, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ш. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про накладення штрафу від 21 січня 2020 року в розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні № 60675241.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЯ. М. Калинич