12 березня 2020 року 320/5392/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М.,
розглянувши у порядку письмового прорвадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019, №0008731304, №0008741304, що винесені Головним управлінням ДФС у Київській області;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019№0020361413, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12373 760, 00 грн, що винесене Головним управлінням ДФС у Київській області.
Рішенням суду від 13.02.2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0020361413, №0008731304, №0008741304 що винесені Головним управлінням ДФС у Київській області.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Пісківський завод скловиробів» (ідентифікаційний код 33894121, місцезнаходження: 07820, Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Тетерівська, 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.
28.02.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, в якій просить ухвалити додаткове рішення, за яким резулятивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 320/5392/19 викласти з урахуванням уточнення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно з приписами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи. Крім того, додаткове судове рішення може бути винесено лише у випадках, передбачених ст.252 КАС України.
В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/5392/19 представник позивача посилається на те, що в рішенні суду від 13.02.2020, а саме в резолютивній частині, помилково викладено висновки суду без уточнених позовних вимог, проте в ході судового розслідування дане уточнення було розглянуто.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання.
Так, зокрема, підставою для застосування приписів статті 252 КАС України, при вирішенні питання про право є визначення способу виконання судового рішення.
Судом встановлено, що при винесенні рішення від 13.02.2020 в адміністративній справі №320/5392/19 в резолютивній частині вказано висновки суду без врахування уточнених позовних вимог, що були надані позивачем, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0020361413 що винесено Головним управлінням ДФС у Київській області без врахування уточнених позовних вимог в частині «визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019№0020361413, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн., що винесене Головним управлінням ДФС у Київській області».
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020361413 від 10.07.2019, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн., суд зазначає наступне.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято та направлено ППР від 10.07.2019 № 0020361413 на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 27 284 856 грн.
Представник відповідача у під час розгляду справи пояснив, що сума сформувалась у зв'язку з : - заниженням задекларованих ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» показники у р. 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на 284 844 грн.; -заниженням задекларованих ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» показники у р. 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на суму 12 328 000 грн.; -кредиторська заборгованість ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» перед ФОП ОСОБА_1 становить 45 760 грн. завищенням задекларованих ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» показників у р.03 «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+;-)» у сумі 14 626 252 грн.
У ході перевірки встановлено, що ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» в бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» покупцями станом на 31.03.2019 рахується кредиторська заборгованість в сумі 284 844 грн.
Щодо наявної кредиторської заборгованості ТОВ «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» перед ФОП ОСОБА_1 суд вказує, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність. Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або виплати грошових коштів. Під достовірною оцінкою суми витрат слід розуміти максимально точну, неупереджену розрахункову суму витрат. Розрахункова сума витрат має ґрунтуватися на актуальній, доступній та надійній інформації.
До джерел такої інформації можуть відноситись умови договорів; статистична інформація по витратах підприємства за попередні періоди; інформація про зміни тарифних ставок; інші джерела, визначені підприємством.
Відповідно до статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Разом з цим, у листі Міністерства фінансів України від 22.04.2016 р. № 31-11410-06-5/11705, зазначено, що згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що зроблені для отримання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Відповідно до акту № 3-2 від 29.03.2019 року про надання послуг позивач фактично отримав послуги щодо обслуговування складанні та заповненні вантажно-митних декларацій, а отже у нього були підстави для віднесення витрат для визначення фінансового результату звітного періоду та відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Крім того, відповідно до платіжного доручення №10316 від 01.04.2019 року була здійснена оплата послуг в сумі 45 760,00 грн. за експедиторські послуги від 19.03.19 року, а відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019-01.04.2019 за договором № 17.21 від 07.04.2016 року відсутня будь-яка заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 .
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності..
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у т. ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення фактичного господарських операцій позивачем надано суду, а саме: оборотно-сальдовими відомістями по рахунку 631 за квітень 2016 р. - березень 2019 р. відбір: контрагент ФОП ОСОБА_1 ; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) із ФОП ОСОБА_1 за період з 2 кв. 2016 року по 1 кв. 2019 року;митні декларації UA125130/2019/501277, UA125130/2018/508179, UA125130/2018/509416, UA125130/2019/500011, UA125130/2019/507702, UA125130/2019/500003; зведені данимі ЗЕД за період з квітня по жовтень 2019, відтак фактичність господарських операцій позивача підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.
Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірки контрагентів позивача або на інформації з бази даних податкової інспекції, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряючому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0020361413, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн, є не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Суд звертає увагу, що не вирішення питання щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019№0020361413, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн. в резолютивній частині рішення суду є технічною помилкою, оскільки як вбачається зі змісту рішення від 13.02.2020 в описовій та мотивувальній частині було встановлено та досліджено судом докази, що стосуються вказаної позовної вимоги, а також наведено мотиви які слугували підставами для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019№0020361413, 00 грн. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів і обставин справи, а також враховуючи, те що відповідачем не надано спростовуючих доказів та аргументів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0020361413, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн.
Керуючись статтями 14, 72-77, 242-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 320/5392/19, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0020361413, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 12 373 760, 00 грн., що винесене Головним управлінням ДФС у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення: 12 березня 2020 р.