13 березня 2020 року м. Київ № 320/1109/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірною відмову Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії у відповідності з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 8 років з дня звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2). У період з квітня по липень 1987 року залучався до виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому вважає, що відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років. Позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років. Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, посилаючись на те, що позивачем не було надано довідку форми 122 або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Даною ухвалою від відповідача судом витребувано належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття рішення Переяслав-Хмельницького ОУ ПФУ України Київської області від 29.12.2018 № 9916/05 про відмову у призначенні позивачу пенсії на умовах зниження пенсійного віку. Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив від 28.03.2019 № 1988/11 на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав відповідних документів, які б підтверджували період його роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Ухвалою від 13.03.2020 судом здійснено заміну відповідача - Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне упавління Пенсійного фонду України у Київській області.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач працював на посаді тракториста цеха механізації радгоспу «Хабне» Поліського району Київської області ділянка с.Новий Мир. Відповідно до Додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», с.Новий Мир не включено в перелік населених пунктів відчуження.
У відзиві відповідач посилається на висновок Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі № 129/3151/16-а від 24.07.2018 про те, що наявність посвідчення без довідки, що підтверджує проживання або роботу на забрудненій території не є достатньою підставою для визнання права на призначення пенсії зі зменшенням віку.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що відсутні будь-які законні підстави для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповіді на відзив позивач зазначив, що твердження відповідача, викладені у відзиві ґрунтуються на домислах та протирічать письмових доказам, що долучені до позовної заяви. Так, відповідач вказав у відзиві, що роботи проводились на ділянці с.Новий Мир, проте матеріали справи не містять будь-яких документів про роботу в цьому населеному пункті. Землі радгоспу «Хабне» у період з 1986 - 1987 оброблялись в с.Варовичі, про виконання таких робіт свідчить довідка адміністрації радгоспу. Позивач зауважив, що ним відповідачу були надані всі документи, в тому числі довідка бухгалтерії радгоспу про нарахування підвищеної заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджуються посвідчення категорія 2.
Відповідно до Наказу №74-К від 18.08.1983 (архівний витяг) позивача прийнято трактористом Варовичського відділення з 27.06.1983, таб.№4-113 та звільнено з посади тракториста ділянки Варовичі з 18.10.1984 у зв'язку зі службою в Радянській Армії.
У період з квітня 1987 по червень 1987 позивач працював в радгоспі «Хабне» та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відселення с.Варовичі, що підтверджується довідкою №370 від 30.03.1991, яка підписана директором та головним бухгалтером радгоспу «Хабне».
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка від 11.05.1998, яка підтверджує, що позивач дійсно працював у 1987 році в радгоспі «Хабне» в с.Варовичі.
У позовні заяві позивач вказав, що 02.10.2018 звернувся до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про призначення йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.
Рішенням від 29.12.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посилаючись на відсутність первинних документів, які підтверджують факт перебування позивача у зоні відчуження. При цьому відповідач зазначає, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії були надані посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, довідку радгоспу «Хабне» №370 від 30.03.1991 про періоди роботи з 04.1987 по 06.1987 в с.Варовичі, посвідчення учасника бойових дій, довідку Переяслав -Хмельницького ОВК про періоди служби в Радянській Армії. Відповідач вказав, що відповідно до довідок з КП «Трудовий архів» первинні документи радгоспу «Хабне» на зберігання не передавались. З Департаменту соціального населення Київської обласної державної адміністрації до управління надійшли копії табелю робочого часу за вересень 1987 року, платіжних відомостей за вересень 1987 року, виданих Переяслав-Хмельницьким ПМК №166, проте відповідач стверджує, що надані копії цих документів не являються первинними, отже не можуть підтвердити участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
При цьому, відповідач вказав, що загальний страховий стаж позивача становить 36 років 10 місяців 18 днів.
Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 25 років.
За правилами абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме особам, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - пенсії призначаються зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.
Статтею 10 зазначеного Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 -1990 роках - не менше 30 календарних днів,у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки та їх будівництві.
Згідно з статтею 65 Закону № 796-XII документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
У пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
У свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З наведеного слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 08.08.2019 у справі № 533/95/17 і суд не вбачає підстав для відступу від неї.
Таким чином, наявність у особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є вичерпним доказом участі особи в заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, з урахуванням викладеного суд зазначає, що особи, які є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надали територіальному органу Пенсійного фонду документи, що підтверджують факт їх роботи у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках призначається пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку на десять, вісім або п'ять років в залежності від періоду роботу у зоні відчуження.
Як було встановлено судом позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, вказане посвідчення є дійсним та підстав для проведення перевірки достовірності його видачі та/або скасування дії цього посвідчення судом під час розгляду даної справи не встановлено.
На підтвердження того факту, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з квітня по червень 1987 року позивачем до Переяслав -Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду було надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, довідку радгоспу «Хабне» №370 від 30.03.1991 про періоди роботи з 04.1987 по 06.1987 в с.Варовичі, посвідчення учасника бойових дій, довідку Переяслав -Хмельницького ОВК про періоди служби в Радянській Армії.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови у призначенні позивачеві пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки подані позивачем до Пенсійного фонду документи, які також наявні в матеріалах справи, є достатніми для призначення йому пільгової пенсії, передбаченої статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість призначення пенсії позивачеві зі зниженням пенсійного віку, оскільки з наданих позивачем документів не можливо визначити періоди, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Так, суд зауважує, що абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1, на який у тому числі посилається відповідач заперечуючи проти позову, передбачено, що відповідний документ про участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має містити відомості про: (1) період роботи, (2) населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У даному випадку довідкою №370 від 30.03.1991, яка підписана директором та головним бухгалтером радгоспу «Хабне» підтверджується, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з квітня по червень 1987 року.
Разом з цим, суд звертає увагу, що Порядок № 22-1 не містить вимог, які б давали підстави стверджувати, що такий період має обчислюватись виключно днями або вказівкою на конкретні календарні дати.
Таким чином довідка, яку позивач подав до відповідача містить відомості про період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також відомості про відповідну зону, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Посилання відповідача на відсутність первинних документів, які підтверджують період перебування позивача у зоні відчуження, є безпідставними, оскільки обставини справи та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В свою чергу посвідчення позивача недійсним не визнавалось, а його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку від 29.12.2018 стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовної про визнання неправомірним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 29.12.2018 про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.
Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії у відповідності з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 8 років з дня звернення за призначенням пенсії, суд зазначає наступне:
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З матеріалів справи вбачається, що з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 02.10.2018, а пенсійного віку ним досягнуто 23.09.2018.
Звернення позивача до відповідача з відповідною заявою відбулося в межах трьохмісячного строку, тому відновити його право на пенсію відповідач зобов'язаний з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 24.09.2018.
Оскільки позивачем були надані до Переяслав -Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України документи, передбачені Порядком № 22-1 для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, та враховуючи відсутність інших обставин, окрім тих, що наведені відповідачем у рішенні від 29.12.2018, які б виключали можливість призначення позивачу пенсії за віком, вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на 8 років є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 29.12.2018 про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію на пільгових умовах як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії у відповідності з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 8 років з 24.09.2018.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.