ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" березня 2020 р. справа № 300/20/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, -
ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не проведено повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби в частині виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно на суму 14898,04 грн. у зв'язку з чим, в порушення вимог статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 1, 3, 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 178 від 16.03.2016 року, пункту 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 року за № 475, відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у невиплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.01.2020 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.31-33). Просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки з рапортом про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивач при звільненні не звертався.
07.02.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої представником викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.37-45).
Відповідач правом на подання заперечення, у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 10.11.2005 року по 01.11.2006 року та з 09.06.2009 року по 15.07.2019 року проходив військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 01.08.2019 року (а.с.17-19).
На підставі наказу командувача Національної гвардії України по особовому складу від 08.07.2019 року за № 114 о/с капітана ОСОБА_1 , начальника служби психологічного забезпечення, звільнено відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України (у зв'язку із закінченням строку контракту) без права носіння військової форми одягу та направлено до Тисменицького РВК Івано-Франківської області для взяття на військовий облік.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 15.07.2019 року за № 147 припинено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.20).
Як свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.04.2015 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.10).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 15.07.2019 року за № 147 вислуга років позивача на військовій службі станом на 15.07.2019 року становить: у календарному обчисленні - 11 років 00 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні - 01 років 06 місяців 00 днів (а.с.20).
Як свідчить зміст коментованого наказу, ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (а.с.20).
15.11.2019 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України із заявою, вказавши, що протягом проходження військової служби останнього не було забезпечено речовим майном відповідно до чинних нормативів, зокрема військовою формою протягом усього періоду проходження служби та при звільненні не здійснено виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, у зв'язку з чим просив надати копію речового атестату та довідку із зазначенням суми вартості неотриманого ОСОБА_1 речового майна (а.с.16).
18.12.2019 року відповідач, за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 , листом за № 50/72/33-482 надав позивачу запитувані документи та повідомив, що станом на сьогодні військова частина НОМЕР_1 очікує фінансування для здійснення виплати (а.с.13).
Згідно наданої військовою частиною НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за № 5 від 15.07.2019 року ОСОБА_1 належить до видачі речового майна (32 позиції) на суму 14898,04 грн. (а.с.14).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо невиплати при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року за № 2232-ХІІ (надалі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини 2 статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України, постановою від 16.03.2016 року за № 178, затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Пунктом 2 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку № 178 встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно із пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 року за № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475) військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
В матеріалах справи міститься довідка про вартість речового майна, що належить до видачі за № 5 від 15.07.2019 року та атестат на предмет речового майна за № 14 від 07.02.2019 року (а.с.14, 15). Відтак, відповідачем встановлено наявність заборгованості перед позивачем за процедурою, визначеною Порядком № 178.
Як встановлено судом зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує наявності підстав для реалізації права ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове забезпечення та не оспорює розміру такої виплати.
Натомість, відмову у задоволенні вимог позивача відповідач мотивує незверненням ОСОБА_1 із рапортом про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні.
Така позиція відповідача, на переконання суду, є необґрунтованою, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок здійснити розрахунок з особою, звільненою з військової служби, на день виключення із списків особового склад за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, в тому числі за речовим забезпеченням, отримати яке вона мала під час військової служби.
Наведене підтверджується і приписами абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року за № 1153/2008, (дія якого відповідно до статті 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, враховуючи положення вищенаведених правових норм, станом на момент виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, не провівши із позивачем повний розрахунок грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що гарантоване статтею 9-1 Закону № 2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (заяви № 68385/10 та №71378/10, пункти 53, 55) зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У пунктах 54-55 вказаного рішення Європейський суд з прав людини визнав, що відмова держави здійснити певні дії, від яких залежить можливість отримання особою гарантованих їй національним законодавством виплат або зволікання з їх вчиненням, що тримає зацікавлену особу в невизначеності, становить втручання в право, передбачене статтею 1 Першого протоколу.
Окрім того, зі змісту листа від 18.12.2019 року за № 50/72/33-482 слідує, що військова частина НОМЕР_1 очікує фінансування для здійснення виплати (а.с.13).
З приводу наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.05.2012 року у справі №11/446.
Також, слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, а тому, позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 14898,04 грн., яке підлягає поновленню шляхом стягнення з відповідача вказаної суми.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 40668589, с. Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77452) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 40668589, с. Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77452) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), на момент виключення зі списків особового складу військової частини, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 40668589, с. Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77452) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 14898 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) гривень 04 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.