04 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/12458/19
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
з участю секретаря судового засідання Капустинської Г.О.,
позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мазур О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0141395114 від 24.10.2019.
В обґрунтування позову зазначає, що не порушив терміни сплати ЄСВ за 2017 рік так як 09.02.2018 було сплачено та списано з його рахунку в Приватбанку всю суму ЄСВ за 2017 рік; в рішенні про результати розгляду скарги містяться посилання на редакцію Закону № 2464, що діє з 01.01.2018, але на момент виникнення зобов'язань та термінів по сплаті ЄСВ за 2017 рік діяв Закон № 2464 у наступних редакціях: від 01.01.2017, від 26.04.2017; від 11.10.2017; в січні-лютому 2018 року податкові інспекції країни давали на своїх веб-сайтах роз'яснення про те, що граничний строк сплати ЄСВ за 2017 рік для фізичних осіб на загальній системі оподаткування є до 10.02.2018.
Тобто позивач фактично не погоджується зі спірним рішенням в частині застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату суми єдиного внеску за 2017 рік.
Ухвалою від 14.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позов (а.с.34-42), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під сплатою ЄСВ слід розуміти не лише списання коштів з рахунку платника податків, а й зарахування таких коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, а зарахування сплати позивачем ЄСВ за 2017 рік на такий рахунок відбулося 12.02.2018.
В судовому засіданні:
- позивач просив задовольнити позовні вимоги;
- представник позивача просила відмовити в задоволенні позову, при цьому зазначила, що останньою датою сплати позивачем ЄСВ за 2017 рік було 09.02.2018 року, оскільки згідно законодавства він повинен був сплатити кошти до 10 лютого наступного року.
Проаналізувавши досліджені по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.37), він станом на 09.02.2018 не сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за 2017 рік в сумі 8448 грн. і вказана недоїмка була сплачена 12.02.2018, за що рішенням Головного управління ДПС у Житомирській області № 0141395114 від 24.10.2019 (а.с.5) до нього були, крім іншого, застосовано штраф у розмірі 1689,60 грн. та нарахована пені у розмірі 25,34 грн.
Позивач в адміністративному порядку подав на вказане рішення скаргу від 06.11.2018 (а.с.6-7) та просив його скасувати в сумі 1689,60 грн., але рішенням ДПС України від 05.12.2019 № 12013/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги вона була залишена без задоволення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI в редакції, що діяла до 01.01.2018, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Тобто позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок за 2017 рік до 10 лютого 2018 року.
З дубліката квитанції № 0.0.959975837.1 від 09.02.2018 (а.с.13), довідки з АТ КБ "Приватбанк" від 01.11.2019 (а.с.15) видно, що 09.02.2018 ОСОБА_1 з свого рахунку здійснив оплату (переказав) через Приват24 ЄСВ за 2017 рік в сумі 8500 грн.
Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону №2346-III ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Отже виконання платником обов'язку по перерахуванню суми ЄСВ та його сплати пов'язане саме з моментом подання в банк доручення на переказ відповідних сум.
Як встановлено в судовому засіданні позивач подав доручення на переказ ЄСВ за 2017 рік 09.02.2018 року, тобто в передбачений законом строк.
Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону №2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Частиною ж 12 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що органи доходів і зборів застосовують до банків такі фінансові санкції: 1) за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум; 2) за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що з моменту прийняття банком зобов'язання на виконання доручення клієнта про переказ коштів, платник не може нести відповідальності за невчасну сплату внесків, при умові звернення до банку до закінчення граничного строку їх сплати і достатності на його рахунку відповідної суми коштів.
Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 29.11.2018 по справі №816/234/16.
Також суд враховує висновок, зроблений в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 по справі справа №817/1889/1715, згідно якого календарна дата закінчення поєднана з прийменником «до» в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Тобто останньою календарною датою сплати фізичною особою-підприємцем ЄСВ за календарний рік було 10 лютого наступного року.
За встановлених у справі обставин своєчасного, тобто в межах встановлених законодавством термінів сплати позивачем ЄСВ за 2017 рік, суд вважає протиправним рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0141395114 від 24.10.2019 в частині застосування штрафу у розмірі 1689,60 грн. та нарахування пені у розмірі 25,34 грн., а тому задовольняє позов.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.17), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код 43142501) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0141395114 від 24.10.2019 в частині застосування штрафу у розмірі 1689,60 грн. та нарахування пені у розмірі 25,34 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк
Повне судове рішення складене 13 березня 2020 року