Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2020 р. Справа№200/14349/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу № Ф-234802-46 від 20.11.2019 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги № Ф-234802-46 від 20.11.2019 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7344,48 грн.
26.11.2019 року ОСОБА_1 отримав оскаржувану вимогу, однак вважає її безпідставною та протиправною з огляду на те, що він має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та з 01.02.2018 року взятий на облік платника єдиного внеску Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Центральне відділення) як адвокат. При цьому позивач працює в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» на посаді керівника сектору по роботі з проблемними активами у м. Маріуполь з 08.02.2010 року та, відповідно, роботодавцем сплачено за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в значно більшому розмірі, ніж встановлений діючим законодавством щомісячний мінімальний розмір єдиного внеску.
Враховуючи положення підпункту 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статтями 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464), вважає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при наявності одночасно двох умов: така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Отже, норма, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 є спеціальною стосовно осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Інші норми зазначеного Закону не можуть суперечити вказаній нормі. На підставі наведеного позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати вимогу № Ф-234802-46 від 20.11.2019 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7344,48 грн.
Ухвалою від 08 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені і застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464). Згідно із реєстраційними даними ІС «Податковий Блок», ОСОБА_1 з 01.02.2018 року перебуває на обліку, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Загальна сума заборгованості позивача станом на 31.10.2019 року становить 7344,48 грн., на підставі цих даних сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-234802-46 від 20.11.2019 року. Станом на 21.01.2020 року недоїмка фактично не сплачена, у зв'язку із чим, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Рішенням Ради адвокатів Запорізької області від 30.05.2017 № 9 ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП НОМЕР_1 .
Позивач з 01.02.2018 року взятий на облік платника єдиного внеску як адвокат, що підтверджується повідомленнями Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Центральне відділення).
За даними інформаційної системи органів ДФС позивач є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Наданою позивачем довідкою від 29.11.2019 року №КНО- 08.1.4.1/1990 підтверджується робота позивача на посаді керівника сектору по роботі з проблемними активами в місті Маріуполь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та утримання із зарплати податків за період з 01.01.2019 року по 31.10.2019 року в загальній сумі 45935,46 грн.
20.11.2019 року відповідачем винесено вимогу № Ф-234802-46 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 7344,48 грн., що підтверджується даними ІКП позивача.
Вказана вимога отримана позивачем 26.11.2019 року. Даних щодо отримання позивачем спірної вимоги відповідачем не надано.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон Закон № 2464 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 1 Закону № 2464).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-УІ - єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України .
За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Разом з тим, згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Отже, платниками єдиного соціального внеску є зокрема самозайняті особи, в тому числі адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати такою особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є здійснення адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи, оскільки само свідоцтво лише посвідчує право особи на здійснення такої діяльності.
Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах, зокрема, самозайнятих осіб, здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд погоджується з доводами позивача про те, що Закон №2464 не містить норм щодо обов'язку самозайнятої особи сплачувати єдиний соціальний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде індивідуальну діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець, що також кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наданою позивачем довідкою з основного місця роботи підтверджується сплата за нього АТ «Перший український міжнародний банк», як найманого працівника, внеску на єдине соціальне страхування в розмірі не меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Доказів того, що позивач, будучи найманим працівником, отримував дохід від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю, суду не надано.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, при розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року по справі №160/3114/19, відповідно до якого «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464 - VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають у трудових відносинах межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зважаючи на те, що суду не надані докази того, що позивач проводив самостійну адвокатську діяльності та отримував від неї дохід, враховуючи сплату за позивача єдиного соціального внеску за основним місцем роботи, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо визнання спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-234802-46 від 20.11.2019 року протиправною та її скасуванню.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., наведена сума відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування вимоги про сплату боргу № Ф-234802-46 від 20.11.2019 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-234802-46 від 20.11.2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7344,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ: 39406028) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення складено та підписано 12 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.А. Чекменьов