12 березня 2020 року Справа № 160/1473/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олени Валеріївни (вул. Січеславська Набережна, буд. 17, оф. 361, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олени Валеріївни, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олени Валеріївни щодо відсутності відповіді по суті поставлених питань на звернення ОСОБА_1 від 18.09.2019 року;
- зобов'язати директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олену Валеріївну надати відповідь на письмове звернення ОСОБА_1 від 18.09.2019 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 18.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася зі зверненням до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Позивач вважає, що відповідь відповідача на звернення не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян». Позивач звертає увагу, що директором відповідача звернення проігноровано, не надано відповіді на жодне з запитань, викладених у зверненні, натомість, надана інформація, яка не стосується суті заявленого у запиті. Окрім того, позивач зазначає, що у відповіді відповідача відсутні причини неможливості надання повної відповіді на звернення.
Ухвалою суду від 10.02.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
У встановлений судом строк, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що питання, які порушені у зверненні позивача від 18.09.2019 року стосуються надання пояснень стосовно висновку судової експертизи, призначеної ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі №208/5323/15-ц. Відповідач звертає увагу, що чинним законодавством заборонено розголошення відомостей, які стали відомі у зв'язку з проведенням експертизи та повідомляти будь-кому, крім суду про результати експертизи. При цьому, відповідач зазначає, що зі змісту та позову ОСОБА_1 вбачається, що позивач ознайомлена з висновками судово-будівельної експертизи №4311/4312/4313/4314-17 по цивільній справі №208/5323/15-ц. Відповідь на звернення позивача надано в межах повноважень, враховуючи приписи чинного законодавства та з дотриманням строків, встановлених Законом України «Про звернення громадян». За вказаних підстав, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із запитом до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.09.2019 року, який було направлено засобами поштового зв'язку та отримано відповідачем 20.09.2019 року.
Позивач звернулася до відповідача зі зверненням в порядку ст. ст. 16-20 Закону України «Про звернення громадян», в якому просила:
1) Пояснити ким і на якій законній підставі встановлений перелік нормативних документів, згідно із якими проводиться судова будівельно-технічна експертиза з поділу нерухомості та земельної ділянки;
2) Повідомити, чи є в переліку нормативних документів, встановлених законами України, для проведення будівельно-технічної експертизи, Інструкція № 55;
3) Пояснити чому в переліку нормативних документів, приведених у висновку, залученого до матеріалів цивільної справи за № 208/5323/15, відсутня Інструкція №55, як одна із підстав проведення експертизи;
4) Повідомити законні підстави для проведення поділу будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди співвласника ОСОБА_1 ;
5) Пояснити проведення будівельно-технічної експертизи по поділу будинку за адресою: АДРЕСА_2 , без свідоцтва права власності на будинок;
6) Пояснити, чому при проведенні фотозйомки для проведення будівельно-технічної експертизи за адресою: АДРЕСА_2 за відсутності ОСОБА_1 , як співвласника, в плані будинку відсутні вхідні двері, наявність яких видна із вулиці.
Листом від 30.09.2019 року №Ю-97/12-06-10-19 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за підписом директора Коваленко Олени Валеріївни надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 18.09.2019 року.
Повідомлено, що 04.09.2017 року до Дніпропетровського НДІ судових експертиз надійшла ухвала судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П. від 21.08.2017 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі №208/5323/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, як об'єктів права спільної часткової власності.
20.09.2017 року на адресу суду було надіслано лист №10/4311/12/13/14/3614 від 11.08.2017 року про погодження строків проведення експертизи.
В ухвалі судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П. від 21.08.2017 року, зазначено провести експертизу по матеріалам справи №208/5323/15.
Також повідомлено, що 19.01.2018 року був складений висновок №4311/4312/4313/4314-17 відповідно до методичних рекомендацій Міністерства юстиції України та направлений до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними щодо відсутності відповіді по суті поставлених у запиті питань, а відповідь на запит такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», звернулася з цією позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян». Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод, тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Положеннями ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Разом з тим, пунктом 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року № 109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.
Частиною першою ст. 20 закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено судом, питання, які порушені у зверненні позивача від 18.09.2019 року стосуються надання пояснень стосовно висновку судової експертизи, призначеної ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі №208/5323/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третіх осіб: Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, Управління Головного Архітектора міста про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, як об'єктів права спільної часткової власності.
При цьому, у своєму зверненні позивач просила:
1) Пояснити ким і на якій законній підставі встановлений перелік нормативних документів, згідно із якими проводиться судова будівельно-технічна експертиза з поділу нерухомості та земельної ділянки;
2) Повідомити, чи є в переліку нормативних документів, встановлених законами України, для проведення будівельно-технічної експертизи, Інструкція № 55;
3) Пояснити чому в переліку нормативних документів, приведених у висновку, залученого до матеріалів цивільної справи за № 208/5323/15, відсутня Інструкція №55, як одна із підстав проведення експертизи;
4) Повідомити законні підстави для проведення поділу будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди співвласника ОСОБА_1 ;
5) Пояснити проведення будівельно-технічної експертизи по поділу будинку за адресою: АДРЕСА_2 , без свідоцтва права власності на будинок;
6) Пояснити, чому при проведенні фотозйомки для проведення будівельно-технічної експертизи за адресою: АДРЕСА_2 за відсутності ОСОБА_1 , як співвласника, в плані будинку відсутні вхідні двері, наявність яких видна із вулиці.
У відповідь на звернення позивача від 18.09.2019 року відповідачем на адресу позивача було надіслано лист від 30.09.2019 року №Ю-97/12-06-10-09.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідачем відповідь на звернення надано у передбачений законодавством строк, позовна вимога щодо визнання протиправними дій директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олени Валеріївни щодо відсутності відповіді по суті поставлених питань на звернення ОСОБА_1 від 18.09.2019 року, задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги стосовно зобов'язання директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олени Валеріївни надати відповідь на письмове звернення ОСОБА_1 від 18.09.2019 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
Як вбачається з листа відповідача від 30.09.2019 року №Ю-97/12-06-10-09, відповідачем надана загальна інформація, яка не свідчить про надання відповідей на поставлені позивачем запитання.
Окрім того, суд зазначає, що лист на звернення позивача також не містить вмотивованих висновків щодо відмови в наданні відповідей порушені позивачем запитання, що не відповідає вимогам ст. ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, суд доходить висновку, що лист Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз не відповідає критеріям об'єктивності та повноти.
Отже, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не в повному обсязі було надано відповідь на звернення позивача, тобто звернення позивача від 18.09.2019 року по суті не було розглянуто відповідачем, а лист Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.09.2019 року №Ю-97/12-06-10-09 не свідчить про належний розгляд звернення позивача по суті.
Суд звертає увагу, що з урахуванням встановлених судом порушень прав та інтересів позивача, варто зважати на ефективність способу їх захисту з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині зобов'язання директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олени Валеріївни повторно надати відповідь на письмове звернення ОСОБА_1 від 18.09.2019 року, з урахуванням висновків суду.
При цьому суд враховує, що за приписами ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України висновки експертів є одним із доказів у цивільних справах.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного процесуального кодексу України, експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.
Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи.
Згідно з ч. 4 ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України, експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
При цьому, відповідно до п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98р. № 53/5, на експерта покладаються такі обов'язки, зокрема, не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду про хід проведення експертизи та її результати.
Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку позивачем не оскаржується висновок проведеної судової будівельно-технічної експертизи по справі № 208/5323/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третіх осіб: Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, Управління Головного Архітектора міста про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, як об'єктів права спільної часткової власності, або дії експерта, який проводив експертизу.
Суд також не бере до уваги твердження позивача стосовно невизнання висновків експертизи, ненадання згоди позивачем на поділ будинку та на проведення експертизи, а також щодо недоліків висновку експертизи, оскільки у даній справі предметом позову є зобов'язання директора відповідача надати позивачеві відповідь на звернення від 18.09.2019 року по суті заявлених питань, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За вказаних підстав суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів щодо об'єктивності ненадання вмотивованої відповіді на звернення ОСОБА_1 від 18.09.2019 року або вмотивованої відмови в наданні на порушені позивачем у зверненні питання, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 10.02.2020 року було задоволено клопотання позивача та відстрочено їй сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 133 КАС України.
При цьому, суд, враховуючи скрутне майнове становище позивача, а також надані на підтвердження цього письмові докази, що містяться в матеріалах справи, вважає за необхідне звільнити позивача від сплати судового збору.
За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також те, що позивача звільнено від сплати судового збору, з урахуванням положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олени Валеріївни (вул. Січеславська Набережна, буд. 17, оф. 361, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Коваленко Олену Валеріївну повторно надати відповідь на письмове звернення ОСОБА_1 від 18.09.2019 року з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат у справі не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 12.03.2020 року.
Суддя І.О. Лозицька