м. Вінниця
03 березня 2020 р. Справа № 120/3961/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач, Агрономічна с/р), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.05.2019 № 146 40 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, комунальної форми власності, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села);
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, комунальної форми власності, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із колективним клопотанням до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0.12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність у межах населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Рішенням 40 сесії 7 скликання від 24.05.2019 № 146 відповідачем відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва. Відмова мотивована тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Агрономічне та згідно Генерального плану земельна ділянка передбачена під пасовище, а також прийнято до уваги висновок постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища.
На думку позивача, наведена підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суперечить нормам ст. 118 ЗК України. Позивач наголошує, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Ухвалою суду від 04.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою від 03.01.2020 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами. Цією ж ухвалою надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Також, даною ухвалою витребувано у Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для прийняття спірного рішення.
28.01.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву та витребувані документи.
Заперечуючи проти позову, Агрономічна сільська рада зазначає, що у колективному клопотанні позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Разом з тим, на долучених до клопотання графічних матеріалах позначено земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту. Таким чином, є невідповідність щодо місця розташування бажаної земельної ділянки, зазначеного в клопотанні, з Графічними матеріалами.
Відповідач наголошує, що відповідно до плану зонування умовне позначення бажаної земельної ділянки СВ-1 - зона земель сільськогосподарського призначення (городи, пасовище). Суб'єкт владних повноважень зазначив, що земельна ділянка використовується мешканцями с. Агрономічне як пасовище, крім того, це єдине місце в с. Агрономічне призначене для випасання худоби, а тому передача земель у приватну власність призведе до хвилі негативу серед місцевого населення.
Про відсутність підстав для задоволення позову, на думку відповідача, свідчить й те, що ухвалою суду у іншій адміністративній справі (№ 128/2833/17) Агрономічній сільській Раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь - які можливі юридичні дії щодо розпорядження та відчуження масивом земель площею 474,6753 га, до якого належить і бажана для позивача земельна ділянка.
Суд дослідивши заяви по суті справи подані сторонами та оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
19.03.2019 позивач, разом з іншими громадянами, звернувся із колективним клопотанням до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0.12 га на кожного, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
За наслідком розгляду вказаного колективного звернення, відповідачем 24.05.2019 прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Агрономічне та згідно Генерального плану передбачена під пасовище.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.
Визначаючись щодо доводів сторін та надаючи правову оцінку рішенню відповідача від 24.05.2019 № 146, суд зазначає таке.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Аналіз норм ч. 6 - 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
В цьому контексті суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Крім того, частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності реалізуються у формі прийняття відповідного рішення.
Судом встановлено, що за результатами розгляду клопотання позивача Агрономічна сільська рада прийняла рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, оскільки згідно з генеральним планом села Агрономічне бажана земельна ділянка передбачена під пасовище (а не для ведення садівництва, як просить в клопотанні позивач).
З метою перевірки обґрунтованості зазначених мотивів для відмови, суд витребував та дослідив викопіювання з Генерального плану населеного пункту села Агрономічне (електронна версія), умовні позначення до нього, а також викопіювання з Плану зонування села Агрономічне в частині земельної ділянки, щодо якої позивач подав клопотання.
Аналіз вказаних документів свідчить про те, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться в зоні земель сільськогосподарського призначення та дійсно належить до пасовища (умовне позначення - СВ-1).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з визначеннями, наданими у статті 1 вказаного Закону, план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (ч. 1, 2, ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Частиною третьою статті 18 цього Закону передбачено, що зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів.
Отже, під час розгляду справи належними та допустимими доказами підтверджується той факт, що земельна ділянку, яку позивач бажає отримати у власність і щодо якої ним подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відноситься до пасовища та не є земельною ділянкою, призначеною для ведення садівництва.
Відтак, на переконання суду, з цих мотивів відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і такі мотиви охоплюються підставами, що передбачені у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Окрім того, як вже зазначалось, згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У свою чергу, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Судом досліджено текст клопотання із яким звернувся у тому числі позивач у справі та встановлено наступні обставини. Адресатом поданого клопотання стала Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області яка є органом місцевого самоврядування та вправі розпоряджатися землями комунальної власності відповідних територіальних громад.
Натомість у тексті клопотання заявники просять надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок …. «державної власності»… орієнтовною площею 0,12 га на кожного, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва «за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області».
Як вже зазначалося, вказівка у клопотанні на правовий режим земельної ділянки має важливе значення, оскільки впливає на розмежування компетенції між суб'єктами владних повноважень щодо розпорядження землею. Тому прохання заявника у клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок …. «державної власності»… і «за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області» виключає правові підстави задоволення його Агрономічною сільською радою.
Крім цього, з метою ідентифікації бажаної для заявника земельної ділянки разом із клопотанням подаються графічні матеріали, на яких повинно бути зазначено бажане місце розташування. Графічні матеріали є документом, із урахуванням якого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування встановлюється відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. У свою чергу встановлення такої невідповідності, в силу ч.7 ст. 118 ЗК України, є підставою для відмови у наданні дозволу.
Долучений позивачем до клопотання графічний матеріал є фрагментом публічної кадастрової карти. Заявниками сформовано назву поданого матеріалу та зазначено: «Викопіювання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, орієнтовним розміром по 0,12 га на кожного із нас окремо, для ведення садівництва, які знаходяться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села).
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що обов'язок додати до клопотання графічний матеріал прямо узгоджується із нормами ст. 123 ЗК України. Текст клопотання про надання дозволу повинен узгоджуватися із долученим графічним матеріалом, оскільки метою надання цих матеріалів є необхідність ідентифікації земельної ділянки для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки цих підстав залежить рішення органу, що уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проаналізувавши текст клопотання та долученого до клопотання графічного матеріалу суд встановив, що вказані документи містять істотні розбіжності та не дають можливості чітко ідентифікувати земельну ділянку для перевірки її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зокрема, як зазначалося, у тексті клопотання заявники просять надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок …. «державної власності»… орієнтовною площею 0,12 га на кожного, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва «за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області».
У свою чергу, виходячи із назви графічного матеріалу, такий стосується земельних ділянок які знаходяться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села).
Окрім розбіжностей із назвою графічного матеріалу та тексту клопотання, за своїм змістом долучений позивачем до клопотання графічний матеріал, який є фрагментом публічної кадастрової карти, теж виключає можливість встановити місце розташування бажаної для позивача земельної ділянки встановленим вимогам. Зокрема на графічному матеріалі зображено масив земельних ділянок пронумерованих порядковими номерами від 1 до 58 та інші ділянки, які не пронумеровані.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон від 07.07.2011 № 3613-VI) кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 35 Закону від 07.07.2011 № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим). Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).
Пунктами 46-48 Порядку № 1051 визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.
Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).
Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162-199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання.
Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.
Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 Порядку № 1051 здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.
Проте, як з'ясовано судом, з наявного в матеріалах справи графічного матеріалу, наданого позивачем, неможливо встановити місце розташування бажаної земельної ділянки. На копії ресурсу Публічної кадастрової карти України вказано лише нумерацію частини земельних ділянок. Інших даних, такі як номер кадастрових зон і кварталів, площа кадастрових зон і кварталів, немає.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 в справі № 509/4156/15-а зазначив, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалі або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2019 в справі №804/4435/16.
Тому, наданий до клопотання позивачем фрагмент кадастрової карти, не є графічним матеріалом у розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України, оскільки не дає можливість встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати безоплатно у власність для ведення садівництва та перевірити відповідність місця розташування вимогам закону. Виявлений недолік графічного матеріалу є перешкодою для прийняття органом місцевого самоврядування бажаного для позивача рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 13.11.2019 в справі №756/6448/16, в постанові від 17.12.2019 в справі № 464/3480/16-а.
Крім цього, на відсутність підстав для задоволення позову вказують і наступні обставини.
Аналізуючи зміст адміністративного позову суд встановив, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області 40 сесії 7 скликання від 24.05.2019 №146, яким відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, та зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, комунальної форми власності, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села).
Зміст позовної вимоги зобов'язального характеру вказує на те, що досліджувана позовна вимога спрямована на зобов'язання відповідача прийняти чітко визначене рішення «про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села)».
Однак, як встановлено судом, позивач із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села) до відповідача не звертався. У поданому ним клопотанні висловлено прохання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності за межами населеного пункту. Вказане теж виключає підстави для задоволення позовних вимог позивача .
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що недоліки поданого позивачем клопотання не дають можливості чітко ідентифікувати земельну ділянку для перевірки її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є підставою для відмови у його задоволенні.
Внаслідок існуючих недоліків клопотання та графічних матеріалів, із якими звернувся позивач, відповідач був позбавлений можливості дійти висновку про відповідність місця розташування земельної ділянки передбаченим ст. 118 ЗК України вимогам і, як наслідок, прийняти бажане для позивача рішення.
Тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 24.05.2019 № 146 40 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області та похідна від неї вимога зобов'язального характеру задоволенню не підлягають.
Разом з тим, приймаючи рішення в даній справі, суд не бере до уваги доводи відповідача про встановлення для Агрономічної сільської ради ухвалою суду в іншій адміністративній справі (№ 128/2833/17) заборони приймати рішення та вчиняти будь - які можливі юридичні дії щодо розпорядження та відчуження масивом земель площею 474,6753 га, до якого належить і бажана для позивача земельна ділянка, оскільки такі мотиви не зазначені в рішенні 40 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 24.05.2019 № 146, як підстава прийняття рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Вдповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код ЄДРПОУ 23227).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна