09 січня 2020 року Справа № 160/10444/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, -
25 жовтня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “С” від 16 квітня 2019 року №0011651410 на суму 5 119,40 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 15 квітня 2019 року №000027/04-36-14-10/ НОМЕР_1 на суму 10000,00 грн.
Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що як убачається із норм п. 80.2 ст. 80 ПКУ обов'язковою вимогою для проведення фактичної перевірки є надання платнику податку під розписку до початку перевірки відповідний наказ. Однак такий наказ взагалі позивачу контролюючим органом не вручався, підстав для проведення фактичної перевірки останній не повідомлено, що ставить під сумнів законність проведення такої перевірки. Отже, перевірка проведена із порушенням діючого законодавства, а акт фактичної перевірки №0154/04/36/14/РРО/ НОМЕР_1 від 26.03.2019 року є недопустимим доказом. Також позивач зазначає, що відповідно до положень пункту 20.1.11 статті 20 ПКУ товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. Однак жодних документів (актів прийому-передачі, опису, розписки, тощо), які б свідчили про повернення належного позивачу товару, а так само документів про повернення позивачем грошових коштів співробітникам контролюючого органу, відсутні. Дана обставина свідчить саме про відсутність факту проведення контрольної розрахункової операції яка за змістом статей 20 та 80 ПКУ є обов'язковою умовою для встановленні порушення порядку проведення розрахунків. Відомості про складання акту про повернення грошей та товару після контрольно розрахункової операції в акті не відображено. Отже, надані ДФС у Дніпропетровській області відомості свідчать про те, що ніякої контрольної розрахункової операції не відбувалося. Позивач зауважує на тому, що із врахуванням статей 80 та 81 Податкового кодексу України окрім вказаного в акті переліку додатків, до акту повинні були бути долучені: копія направлення на перевірку (яке не було вручене під час її проведення), копія наказу про проведення перевірки (з яким позивача не було ознайомлено), копії посвідчень співробітників ДФС, які проводили перевірку (з метою підтвердження їх дійсності на момент проведення перевірки та встановлення наявності законних повноважень у таких співробітників). Разом з цим, жодні документи в самому акті перевірки відсутні, внаслідок чого взагалі неможливо встановити законність перевірки. Позивач також вказує на те, що відповідно до тексту акту фактичної перевірки №0154/04/36/14/РРО/1834324521 від 26.03.2019 року перевірку здійснено податковими інспекторами ОСОБА_2 Сергіївною та Ягольником Денисом Олександровичем на підставі направлень № 1551 від 01.03.2019 року та №1552 від 01.03.2019 року відповідно. Водночас, згідно діючого законодавства та відображених відомостей безпосередньо у акті вказані направлення дійсні 10 діб. Тобто, станом на 26.03.2019 року направлення на проведення фактичної перевірки були недійсні, а дії співробітників ДФС у Дніпропетровській області зі складання акту перевірки №0154/04/36/14/РРО/ НОМЕР_1 від 26.03.2019 року є незаконними. До того ж, податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16 квітня 2019 року №0011651410 на суму 5 119,40 грн. винесено в рамках та на підставі виявленого в ході перевірки порушення Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95, згідно якого у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмір: неоприбуткованої суми. Указом Президента «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» № 418/2019 від 20 червня 2019 року скасовано Указ № 436/95. Оскільки позивач є фізичною особою в статусі підприємця, а отже вважає, що Указ Президента «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» № 418/2019 від 20 червня 2019 року можливо застосувати до спірних правовідносин.
11.12.2019 року до канцелярії суду від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому контролюючий орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування означеного відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 №0011651410 та рішення про застосування щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог п.1,2 ст. 3, ч. 10 ст. 18 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та за порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, п. 11 розділу II "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", прийняті правомірно.
17.12.2019 року від ФОП ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначила про те, що в своєму відзиві відповідач посилається на рішення Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду по справі №810/3868/17 щодо відсутності або неповноті посилань на конкретні джерела податкової інформації, які стали підставою для проведення перевірки, та зазначає що такі дефекти наказу не повинні розглядатись судам як підставі протиправності наказу. Однак, такі посилання не мають відношення до даної справи адже питання підстави складання наказу про проведення перевірки не є предметом її розгляду. Водночас відповідач жодним чином не надає пояснень того факту, що перевірку проведено із використанням направлень, строк дії яких на момент початку перевірки сплив. Перевірку здійснено податковими інспекторами Ланковою С.С. та Ягольником Д.О. та на підставі направлень від 01.03.2019 року № 1551 та №1552, які дійсні 10 діб. Тобто, станом на 26.03.2019 року направлення на проведення фактичної перевірки були недійсні, а дії співробітників ДФС незаконні. Прийняття головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ягольником Д.О. рішення провести контрольну розрахункову операцію із використанням належних йому коштів, тобто за межами затвердженої фінансової програми використання бюджетних коштів, виходить за рамки наданих співробітникам контролюючого органу повноважень. Такі дії ревізора-інспектора суперечать вимогам закону, а отримані внаслідок таких дій докази (першочергово відображення в акті фактичної перевірки придбаних в результаті контрольної розрахункової операції товарів) не можуть бути прийняті судом із врахуванням положень статті 74 КАС України. Відсутність затвердженого керівником податкового органу звіту свідчить про а) недоцільність; б) необґрунтованість; в) незаконність дій перевіряючи із проведень контрольної розрахункової операції за власні кошти; г) не підтвердження господарське операції (безпосередньо відсутність факту придбання громадянами ОСОБА_3 ОСОБА_4 у ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей). Відповідачем не надано жодного пояснення з приводу того, що податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16 квітня 2019 року №0011651410 на суму 5 119,40 грн. винесено в рамках та на підставі виявленого в ході перевірки порушення Указу Президента України "Про застосуванні штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95, дію якого скасовано Указом Президента «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» № 418/2019 від 20 червня 2019 року скасовано Указ № 436/95.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимог ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.11.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/10444/19, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.
У період з 09.12.2019 року по 10.12.2019 року, та 16.12.2019 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.03.2019 року за №1299-п та на підставі направлень від 01.03.2019 року за № 1551 та №1552 фахівцями ГРДІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області 26.03.2019 року проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Слід зазначити, що означені направлення на проведення перевірки отримані позивачем 26.03.2019 року, що підтверджується її особистим підписом.
За результатами означеної перевірки, фахівцями контролюючого органу складено акт (довідка) №0154/04/36/14/РРО/1834324521 від 26.03.2019 року за результатами фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З матеріалів справи убачається, що в ході проведення перевірки перевіряючими були встановлені порушення:
1) проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, безроздрукування та видачі відповідного розрахункового документу. Відповідальність за вищезазначене порушення (п.1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) передбачена п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями):
штрафна санкція складає - вчинене вперше - 1 гривня;
- п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме:
2) порушення щоденного друкування фіскальних звітних чеків. Відповідальність за дане порушення не передбачена.
3) п. 11 розділу II «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, а саме: не оприбуткування (неповне, несвоєчасне) готівкових коштів у сумі 1023.88 грн. (1023,88 грн. *5=5119,40 грн. згідно абз. 3 ст.1 Указу Президента від 12.06.1995 року №436/95.
У подальшому за результатами проведення вище наведеної пеевірки, відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16 квітня 2019 року №001165141С на суму 5 119,40 грн. (п'ять тисяч сто дев'ятнадцять гривень 40 копійок) та рішення про застосування фінансових санкцій від 15 квітня 2019 року №000027/04 36-14-10/ НОМЕР_1 на суму 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
Не погоджуючись із вказаними спірними рішеннями, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-.1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
За приписами підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.9 пунктів 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Згідно пп.62.1.3 п.62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За приписами підпункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5. статті 80 Податкового кодексу України).
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Аналіз наведених вище норм законодавства показав, що фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Тож, суд не приймає доводи позивача щодо незаконності перевірки з підстав неповідомлення про її проведення, невручення копії наказу та ознайомлення з направленнями про проведення перевірки, оскільки, як вже зазначалось судом раніше, фактична перевірка проводиться без попередження платника податку, та може проводитись в присутності особи яка здійснює розрахункові операції.
Також суд зазначає, що відповідно до п.15 р. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановами Правління Національного банку України від 19.12.2017 року №148 установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської фінансової установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб.
Згідно п.27 р. ІІІ Положення №148 касир вимагає пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.
Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що Указ Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (на підставі якого застосовано штрафні санкції) скасовано повністю іншим Указом Президента України від 20 червня 2019 року №418/2019, а тому це є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення оскільки відсутня норма, яка встановлює відповідальність.
Так, дійсно, Указом Президента України від 20 червня 2019 року №418/2019 було скасовано низку указів Президента, зокрема, Указ Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". Згідно відомостей офіційного веб-ресурсу Верховної Ради України "Законодавство України" Указ №436/95 втратив чинність 23 червня 2019 року, оскільки 22 червня 2019 року його було опубліковано в "Урядовому кур'єрі" №116/2019.
Таким чином, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 21 січня 2019 року Указ Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (на підставі якого застосовано штрафні санкції) ще діяв.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24 грудня 2010 року, яка в подальшому підтримана й Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №804/5402/14, від 07 листопада 2018 року у справі №811/824/17, від 24 січня 2019 року у справі №815/1886/15, від 21 лютого 2019 року у справі №807/1425/15, зміст якої зводиться до того, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 ПК України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до проведення податкової перевірки відбувся і наказ реалізований, як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, згідно з правовою позицією суду касаційної інстанції, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захисту від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення такої.
Тому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій через незаконне, на її думку, проведення перевірки. Більше того, суд наголошує, що жодних заперечень щодо суті порушень податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки №0154/04/36/14/РРО/ НОМЕР_1 від 26.03.2019 року в позовній заяві ФОП ОСОБА_1 не наведено.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник