м. Вінниця
13 березня 2020 р. Справа № 120/64/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , законний представник) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 14.07.2019 звернувся із заявою до відповідача в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Однак, за наслідками повторного розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, наказом №2-25742/15-19-СГ від 26.12.2019, відмовило у наданні такого дозволу. Підставою відмови слугувало те, що у клопотанні, згідно ст. 25 Закону України "Про землеустрій" не зазначено вид документації із землеустрою.
Вважаючи наказ протиправним, з метою захисту прав та законних інтересів свого малолітнього сина, ОСОБА_1 звернувся із цим адміністративним позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області оформлену у вигляді наказу від 26.12.2019 № 2-25742/15-19-СГ;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки, чинним законодавством передбачена можливість виготовлення різних видів документації, які передбачені ст. 25 Закону України «Про землеустрій», щодо формування земельних ділянок. Тому, Головне управління не вправі обмежувати право позивача на виготовлення відповідної документації із землеустрою. Також відповідач звернув увагу на недопустимість задоволення позову в частині його зобов'язання прийняти чітко визначене рішення, оскільки за таких умов матиме місце втручання у дискреційні повноваження органу державної влади.
Крім того, відповідач вказує на те, що Головним управлінням на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/3281/19-а ОСОБА_2 вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
У відповіді на відзив (вх. №2783 від 29.01.2020) позивач зазначив, що відповідач у відзиві не спростував його твердження та аргументи, які обґрунтовують позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.07.2019 ОСОБА_1 діючи в інтересах свого малолітнього сина, ОСОБА_2 , звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області (межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0524886100:03:003:0726).
До вказаного клопотання додано графічні матеріали земельної ділянки із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
За наслідком розгляду клопотання, 07.08.2019 відповідачем надано відповідь листом №К-13197/0-2804/0/95-19, та повідомлено, що клопотання не може бути розглянуте по суті, з тих причин, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 120/2815/19-а адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області при розгляді клопотання ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 від 14.07.2019. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах свого малолітнього сина, ОСОБА_2 від 14.07.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
На виконання даного рішення суду управлінням повторного розглянуто звернення від 14.07.2019, за наслідком розгляду якого прийнято наказ №2-25742/15-19-СГ від 26.12.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), оскільки у клопотанні, згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій», не зазначено вид документації із землеустрою та у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку .
Не погоджуючись з такою відмовою законний представник позивача звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, у клопотанні має бути зазначено лише цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Окрім того, із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою/технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Оцінюючи відмову, що викладена у наказі, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так, само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Так, управління вказує, що у клопотанні не вказано вид документації, однак як зазначалось вище у такому (клопотанні) має бути вказано лише цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. При цьому, як видно із клопотання від 14.07.2019 поданого законним представником в інтересах позивача таке містить і цільове призначення і орієнтовні розміри бажаної земельної ділянки.
Щодо зазначення відповідачем у наказі, яким відмовлено у надані дозволу про невідповідність місця розташування, тут суд акцентує увагу, що останнім не вказано в чому саме полягає невідповідність місця розташування.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відмова у наданні дозволу на розроблення документації не ґрунтується на нормах закону.
Поряд з цим, у відзиві на позов відповідач вказує на те, що Головним управлінням на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/3281/19-а ОСОБА_2 вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Проте, у цій частині доводи відповідача суд до уваги не бере, оскільки це не було підставою прийняття спірного рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що за наслідком розгляду клопотання прийнято наказ, який є рішенням, отже саме такий є протиправним та, відповідно, підлягає скасуванню, а не відмова у формі наказу, як зазначено позивачем.
Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку документації, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось вище, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак , такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.
Повноваження відповідача за результатами розгляду клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою регламентовано частиною сьомою статті 123 ЗК України, згідно з якою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Таким чином, згідно з чинним законодавством відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.
Тобто саме до повноважень відповідача віднесено вирішення питання щодо надання такого дозволу. Водночас, під час розгляду справи суд позбавлений можливості, по-перше, виключити наявність інших обставин, що можуть бути законною підставою для відмови у наданні дозволу і, по-друге, встановити факт відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу на момент виконання судового рішення.
За цих обставин і враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на думку суду, відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. А тому в досліджуваній частині позов задоволенню не підлягає.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Під час розгляду справи судом не здобуто достатніх даних, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
Відтак, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з прийняттям відповідного владного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26.12.2019 № 2-25742/15-19-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання Костюка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 від 14.07.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, із урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)
Рішення суду у повному обсязі складено 13.03.2020
Суддя Комар Павло Анатолійович