05 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/460/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Н.М. Губенко, В. І. Студенець,
обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді - Зварич Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Пушкарського В'ячеслава Євгенійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019р.
у складі колегії суддів: А. О. Мальченко - головуючий, С. Я. Дикунська, Г. А. Жук
за позовом фізичної особи - підприємця Пушкарського В'ячеслава Євгенійовича
до об'єднаного садівничого товариства "Славутич"
про стягнення 519 333,21 грн. заборгованості та санкцій
за участю представників:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: Марків Н.В., Бедуля Ю.М.
1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Пушкарський В'ячеслав Євгенійович звернувся до господарського суду з позовом до об'єднаного садівничого товариства «Славутич» про стягнення 519 333,21 грн, з яких 264 000,00 грн. основного боргу, 164 604,00 грн. інфляційних втрат, 17 489,10 грн. 3% річних та 73 240,11 грн. пені.
Позов мотивовано неналежним виконанням зобов'язань за договором генпідряду №1 від 01.12.2014р. в частині розрахунків за виконані позивачем роботи по захисту та укріпленню земель від підтоплення ОСТ «Славутич» на території Коробівської сільської ради.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.06.2017р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСТ «Славутич» на користь ФОП Пушкарського В.Є. 264 000,00 грн. основного боргу, 164 604,00 грн. інфляційних втрат, 17 489,10 грн. 3% річних, 6 691,40 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень роботи на загальну суму 264 000,00 грн., однак, останній за виконані роботи не розрахувався.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019р. рішення господарського суду Черкаської області від 19.06.2017р. у справі №925/460/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд апеляційної інстанції виходив з відсутності належних, допустимих та достатніх доказів виконання позивачем робіт у відповідності до умов договору, зокрема позивачем не було надано судам акта форми №2, в якому мали бути відображені виконані гідротехнічні роботи, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, складення якої також передбачено п. 5.3 договору.
Суд апеляційної інстанції також послався на відсутність у матеріалах справи доказів погодження між сторонами проектно-кошторисної документації, надання відповідачем дозволу на виконання гідромеханізованих робіт та картограми виконання земляних робіт на об'єкті, передання відповідачеві по акта реперу та границь згідно з закріпленими межами землі та картами намиву, складення сторонами акта про початок робіт, а також ведення генпідрядником виконавчої документації, як це передбачено у п.п. 2.1, 4.1, 10.1 договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ФОП Пушкарський В'ячеслав Євгенійович, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
За твердження скаржника, акт №1 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) відповідає бухгалтерським стандартам, а тому є належним і допустимим доказом.
Також зазначає, що у договорі сторони не передбачили такої документації, як оформлення та застосування форм первинних документів №КБ-2в та №КБ-3, а робота, яку виконував позивач, не стосується будівництва чи реконструкції будівель чи споруд та не є будівельними роботами.
4. Позиції інших учасників справи
ОСТ "Славутич" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що апеляційний господарський суд зробив правильний висновок про те, що позивачем не доведено факт виконання робіт у заявлених розмірах, акт здачі-прийомки робіт (послуг) №1 від 02.02.2015р. не відповідає за формою діючим нормативно-правовим актам, тому обов'язку сплачувати кошти у відповідача немає.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
01 грудня 2014 р. між ОСТ «Славутич» як замовником та ФОП Пушкарським В.Є. як генпідрядником укладено договір генпідряду №1, предметом якого є виконання генпідрядником робіт по об'єкту: захист земель від підтоплення, затоплення, заболочення ОСТ «Славутич» в обсягах за фактично виконані об'єми.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що замовник сплачує генпідряднику фактичну вартість виконаних робіт згідно з актом передачі форми №2 із розрахунку 22,00 грн за 1 куб. м. намитого піску.
Згідно з п. 4.1 договору терміни виконання робіт встановлені з листопада 2014 року по грудень 2015 року.
Початок робіт фіксується сторонами актом. Здача-приймання робіт після закінчення здійснюється у відповідності з умовами передбаченими статтею 9 цього договору.
Замовник забезпечує безперервне фінансування будівельних робіт (п. 5.1 договору).
За п. 5.2 договору сторони домовилися, що замовник після підписання договору на протязі 3-х днів перераховує на розрахунковий рахунок аванс в сумі 10000,00 грн (необхідних для виконання підготовчих робіт). Після відпрацювання субпідрядником першого авансу замовник перераховує генпідряднику другий аванс в розмірі 30000,00 грн. і в подальшому розраховується по факту намиву (форма №2 згідно з угодою по закінченню робіт).
Відповідно до п. 5.3 договору акти виконаних робіт та довідку про виконані роботи готує генпідрядник, підписує і передає в термін не пізніше п'ятого числа наступного місяця уповноваженому представнику замовника для підпису.
Здача-приймання робіт після закінчення робіт на об'єкті здійснюється у відповідності з діючими нормативними документами і оформлюється актом здачі об'єкту в експлуатацію. Порядок і черговість здачі об'єкту, обов'язки сторін визначаються наказом, який складає замовник і погоджує з генпідрядником (п. 11.1. договору).
02 лютого 2015 року між сторонами був підписаний акт виконаних робіт на суму 264 000 грн. про намив 12000 м.куб. піску.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.02.2016р. позивач направив відповідачеві претензію з вимогою добровільно сплатити заборгованість за договором, що складається з основного боргу у розмірі 264 000,00 грн., а також 67 320 грн. штрафних санкцій.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Предметом даного спору є вимоги генпідрядника до замовника про стягнення основного боргу за виконані роботи, інфляційних втрат, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання обов'язку з оплати робіт.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.
Апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив, зокрема із того, що на підтвердження факту виконання робіт за договором позивачем надано лише акт невстановленої форми, а саме, акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №1 від 02.02.2015р., який не відповідає примірній формі, затвердженій національним стандартом України ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва». Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №1 від 02.02.2015р. не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження факту виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем.
Суд апеляційної інстанції послався на те, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт у даному випадку має підтверджуватись саме первинними обліковими документами, складеними у відповідності до типових форм у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», про що свідчать в сукупності погоджені сторонами умови договору.
Верховний Суд звертає увагу, що в розділі 1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013р. №293, визначено сферу застосування даного стандарту. Цей стандарт установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування. Цей стандарт носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок державних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Застосування даного стандарту обумовлюється договором.
З огляду на викладене, відповідність оформленого позивачем та відповідачем акта здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №1 від 02.02.2015р. примірній формі, затвердженій ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» може бути оцінено у разі, якщо положення цього стандарту розповсюджуються на правовідносини, які виникли між сторонами.
Судами обох інстанцій встановлено, що договір генпідряду №1 від 01.12.2014р. за своєю правовою природою є договором підряду.
При цьому судами не було встановлено, що вказаний договір є договором будівельного підряду, натомість предметом договору є роботи по об'єкту: захист земель від підтоплення, затоплення, заболочення.
Крім цього, із встановлених судами обставин не вбачається, що підрядні роботи здійснюються за рахунок державних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, що є обов'язковою умовою для застосування дії зазначеного стандарту.
Застосування даного стандарту може обумовлюватися договором. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто сторони при укладенні договору мають право передбачити застосування відповідних положень даного стандарту, в тому числі щодо примірних форм актів приймання-передачі робіт.
Судами встановлено, що за п. 3.1 договору генпідряду, замовник сплачує генпідряднику фактичну вартість виконаних робіт згідно акта передачі форми №2, а відповідно до п. 5.2 договору замовник розраховується по факту намиву (форма №2).
Нормами ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», зокрема п. 6.4.2 стандарту встановлено, що при розрахунках за виконані будівельні роботи за контрактами, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародних фінансових установ за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються примірні форми первинних облікових документів, зокрема, «Підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період» (примірна форма №2).
При визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об'єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма №КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3).
З постанови апеляційного суду не вбачається, на підставі чого суд дійшов висновку, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт у даному випадку має підтверджуватись саме первинними обліковими документами, складеними у відповідності до типових форм у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» та які саме умови договору свідчать про обов'язковість застосування відповідних положень даного стандарту до спірних правовідносин.
Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент складення акта №1, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене, саме на відповідність вказаним нормам слід було оцінювати поданий позивачем акт здачі-прийомки виконаних робіт, який (як встановлено судами) підписаний без зауважень та заперечень уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками.
Проте судами не надано належної оцінки відповідності акта здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №1 від 02.02.2015р. саме нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім цього, господарський суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, не з'ясував чи встановлений у договорі строк (термін) виконання замовником обов'язку з оплати прийнятих за актом робіт. Як вбачається з рішення суду, позивач нараховує відповідачу 3% річних з простроченої суми за період з 02.02.2015р. по 18.04.2017р. та інфляційні втрати за період з лютого 2015р. по березень включно 2017р.
Тобто позивач визначає першим днем прострочення платежу - день підписання акта здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №1 від 02.02.2015р., з чим фактично погодився господарський суд першої інстанції.
Верховний Суд звертає увагу, що за ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судами встановлено, що за умовами договору після відпрацювання субпідрядником першого авансу замовник перераховує генпідряднику другий аванс в розмірі 30000,00 грн. і в подальшому розраховується по факту намиву.
Момент настання строку оплати має значення не тільки для встановлення наявності підстав для стягнення основного боргу, а й для встановлення періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Проте такий момент не був встановлений судами попередніх інстанцій. Місцевим господарським судом не було досліджено обставин щодо направлення позивачем відповідачеві претензії з вимогою добровільно сплатити заборгованість за договором.
Згідно зі ст. 43 ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За положеннями ст. 86 ГПК України в редакції, чинній на момент прийняття постанови апеляційним господарським судом, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами статті 236 ГПК України в редакції, чинній на момент прийняття постанови апеляційним господарським судом, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухваленню нового рішення, справу слід передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді
Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, дослідити умови та зміст договору генпідряду, перевірити доведеність факту виконання робіт з урахуванням акта здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №1 та дослідити його відповідність нормам закону, з'ясувати, чи є достатнім даний доказ для виникнення обов'язку з оплати робіт та встановити момент виникнення у відповідача зобов'язання з оплати прийнятих робіт і період прострочення такого зобов'язання.
В залежності від встановлених обставин суду слід прийняти відповідне рішення про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості.
За результатами розгляду даної справи господарському суду слід здійснити розподіл судових витрат згідно з нормами процесуального законодавства.
керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Пушкарського В'ячеслава Євгенійовича задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019р. та рішення господарського суду Черкаської області від 19.06.2017р. у справі №925/460/17 скасувати.
Справу №925/460/17 направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді Н. М. Губенко
В. І. Студенець