79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.03.2020 справа № 914/2173/19
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон», м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське», с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область
про:
стягнення 13 827 830,18 грн.
Суддя Артимович В.М.
При секретарі судового засідання Іванило О.П.
За участю представників:
від позивача: Нерода В.Ю. - представник;
від відповідача: П'ятковська І.П. - представник.
Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон», надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське», надалі - відповідач, про стягнення 13827830,18 грн. заборгованості, з яких 6913915,09 грн. пені та 6913915,09 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 29.10.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2019 р.
25.11.2019 р. представником позивача подано заяву (вх. № 48931/19) на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 р., в якій зазначає, що оригінали документів, долучених до позовної заяви будуть надані суду для огляду у підготовчому засіданні. У даній заяві також наведено письмові обґрунтування щодо залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Адама Україна».
Також представником позивача 25.11.2019 р. подано заяву про відкладення розгляду справи (вх. № 48930/19) у зв'язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні, призначеному на 27.11.2019 р.
16.12.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням у задоволенні позову відмовити, визнати поважними причини пропуску процесуального строку та поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 18.12.2019 р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву; продовжив відповідачу строк для подання відзиву; відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю “Адама Україна” третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 22.01.2020 р.
26.12.2019 р. від представника позивача на розгляд суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 54540/19), в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.
02.01.2020 р. від представника позивача на розгляд суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 97/20).
09.01.2020 р. від представника відповідача надійшли на розгляд суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 546/20).
21.01.2020 р. представником позивача подано на розгляд суду пояснення МПП фірми «Ерідон» з приводу обставин, висвітлених у запереченнях ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (вх. № 3321/20).
21.01.2020 р. представником позивача також подано на розгляд суду клопотання (вх. № 3324/20), в якому просить витребувати у Державної фіскальної служби Львівської області відомості про включення/невключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрохмислове підприємство Львівське» до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, складених за результатами поставки, продажу ячменю код УКТЗЕД 1003900000 за період із 12.11.2018 та від 03.05.2019 із такими контрагентами як: ТОВ «Вестван», ФГ «Улар», ТОВ «СГП Львівське», ТОВ «Суффле Агро Україна» та з іншими юридичними особами на користь яких здійснювалась поставка, продаж (відчуження) ячменю код УКТЗЕД 1003900000 за період із 12.11.2018 та від 03.05.2019.
22.01.2020 р. представником відповідача в судовому засіданні подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 3539/20), в якій просить покласти на Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» у справі № 914/2173/19, в сумі 22 950,00 грн.
22.01.2020 р. представником позивача в судовому засіданні надано докази направлення відповідачу пояснень та клопотання про витребування (які після засідання були зареєстровані належним чином через автоматизовану систему документообігу Господарського суду Львівської області за вх. № 3537/20).
Ухвалою суду від 22.01.2020 р. відкладено підготовче засідання на 29.01.2020 р.
28.01.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву від 22.01.2020 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 4790/20), в яких зазначає, що вважає висновок відповідача в частині констатування обставин наявності підстав для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог передчасним. Тому, оскільки саме позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом подання позовної заяви, Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» заперечує щодо покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» у справі № 914/2173/19 в розмірі 22 950,00 грн. в повному обсязі та просить суд зменшити їх до - « 0».
29.01.2020 р. представником відповідача подано на розгляд суду письмові заперечення на клопотання про витребування доказів та на пояснення позивача від 17.01.2020 р. (вх. № 5300/20).
Ухвалою від 29.01.2020 р. суд відмовив у задоволенні клопотання Малого приватого підприємства Фірма «Ерідон» про витребування доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу № 914/2173/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.02.2020 р.
26.02.2020 р. представником позивача подано письмові пояснення по суті спору (вх. № 9911/20), в яких викладено позицію щодо позовних вимог суті спору.
Ухвалою від 26.02.2020 р. суд відклав розгляд справи по суті на 02.03.2020 р.
В судове засідання 02.03.2020 р. з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила повністю з мотивів, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та письмових клопотаннях.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
1.Описова частина рішення.
1.1.Позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.03.2018 р. між МПП Формою «Ерідон» (Покупець) та ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (Постачальник) укладено Договір поставки урожаю № 356/18/230 яч, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця «Фуражний ячмінь» та/або «Пивоварний ячмінь», в загальній кількості 8500,00 тонн.
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.5. Договору ТзОВ «АПП «Львівське» здійснює поставку товару на умовах DАР (доставка до місця призначення…) - Інкотермс 2010 - зерновий термінал портів м. Одеси та/або м. Южний та/або м. Чорноморськ, за вибором позивача, в строк з 15 липня до 05 жовтня 2018р.
Однак, відповідачем, як постачальником, на виконання договору поставлено в порт та вивантажено товару лише в загальній кількості 3118,600 тонн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, позивач стверджує, що ТзОВ «АПП «Львівське» порушило зобов?язання та умови договору - не поставило МПП Фірмі «Ерідон» товар в загальній кількості 5381,400 тонн, загальна вартість якого станом на 05.10.2018 р. становила 34 569 575,46 грн.
Позивач звертає увагу на те, що ТзОВ «АПП «Львівське» своїм листом вих.№120 від 02.11.2018 р. переконливо запевнило МПП Фірму «Ерідон» щодо належного виконання свого обовязку та реальності даної угоди щодо продажу ячменю фуражного. Крім того, листом від 01.10.2018 вих. № 103 відповідачем було задекларовано обов?язок поставити ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2019 р. у кількості 3500 т. до 15.09.2019 р., але станом на вказану дату відповідач не виконав свого обов?язку. Тому, враховуючи наявність даних листів, позивач не мав сумнівів щодо виконання обов?язку відповідачем.
Однак, позивач зазначає, що такий обов?язок так і лишився задекларованим на папері. У зв?язку з чим, відповідно до п. 8.3 договору позивач скористався своїм правом та у претензії від 03.09.2019 р. № 03/09-2019 виставив вимогу про сплату штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару, що становить 6 913 915,09 грн., який просить стягнути з відповідача.
Крім того, відповідно до п. 8.2 договору позивачем за порушення строків поставки товару також нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого порушення, що становить 11940236,65 грн. Позивач скористався своїм правом самостійно визначати ціну даного позову та просить стягнути з відповідача 6913915,09 грн. пені.
Також позивач просить стягнути з відповідача 207417,45 грн. сплаченого за подання даної позовної заяви судового збору та 248771,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
1.2. Позиція відповідача.
Відповідачем 16.12.2019 р. подано на розгляд суду відзив на позовну заяву, в якому просить у позові відмовити повністю. Зокрема, у відзиві зазначає, що відповідач не заперечує, що ним частково виконано договірне зобов'язання щодо поставки позивачу товару, загальною кількістю 3118,600 тонн, що підтверджується первинними документами, долученими позивачем до матеріалів даної справи. Відповідно, кількість недопоставленого товару становила 5 381,400 тонна, як зазначає позивач.
Однак, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, для застосування цивільно-правової відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинового зв 'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач зазначає, що договірна відповідальність за порушення зобов'язання є різновидом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої, в першу чергу, необхідними елементами є протиправність та вина.
Відповідач вказує, що відповідно до умов вказаного Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання виростити конкретний товар у конкретній кількості, тобто ячмінь у розмірі 8500 тон, який вирощений на конкретних земельних ділянках площею 1359 га, що орендуються відповідачем, та поставити його позивачу. З наведеного вбачається складна конструкція договірного зобов'язання відповідача, яка містить в собі два взаємопов'язаних, обов'язкових та послідовно витікаючих елементів, а саме обов'язок вироститити товар та обов'язок поставити саме цей вирощений товар. Тобто, конкретна кількість товару, який необхідно поставити, напряму залежить від кількості вирощеного та зібраного урожаю.
Відповідач наголошує, що протягом усього періоду відповідач належним чином виконував зобов'язання за договором, зокрема, доклав значних зусиль для вирощення сільськогосподарської продукції - ярого ячменю на території Пустомитівського району Львівської області. Після того, як відповідач виростив товар, то згідно з умовами договору поставив такий товар позивачу у тій кількості, у якій його було вирощено. В даному випадку, відповідач вважає, що його діяння не можуть розцінюватися, як протиправна поведінка, оскільки такі діяння не суперечать вимогам законодавства України та умовам Договору поставки урожаю № 356/18/230 яч. Отже, на переконання відповідача, договірна поведінка ТзОВ «АПП «Львівське» за спірних обставин не містить в собі протиправності, як елементу складу договірного зобов'язання.
Відповідач наголошує, що він був позбавлений реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі, тобто через вкрай несприятливі погодні умови. Стверджує, що загальновідомою є інформація про те, що у 2018 році були вкрай несприятливі умови для вирощення агропромислових культур, зокрема ярого ячменю.
Так, відповідач зазначає, що при оптимальних погодніх умовах та за оптимального поєднання всіх складових технології вирощування ячменю ярого можна стабільно отримувати врожайність цієї культури на рівні 6,0-6,2 т/га, а в сприятливі роки - 8,0 т/га і більше. Однак, в період вирощування ярого ячменю у 2018 році, практично протягом всього вегетаційного періоду, для даної зернової культури склалися вкрай несприятливі погодні умови.
Довідкою відділу агропромислового розвитку Путомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 06.11.2019 р. № 8 підтверджується, що відповідно до статистичних форм 34-сг «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» та № 29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» площа посіву ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Пустомитівського району під урожай 2018 р. становила 1 986 га. Середня урожайність ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Львівської області у 2018 році становила 41,0 ц/га, по Пустомитівському районі - 36,0 ц/га. Довідкою виробника зерна від 20.11.2019 р. № 76 відповідач підтверджує, що у 2018 р. ТзОВ «АПП «Львівське» на виконання програми пільгової реалізації насіннєвого матеріалу та засобів захисту рослин в обмін на дотримання встановлених технологічних процесів обробітку землі було вирощено сільськогосподарську продукцію - ярий ячмінь. При цьому, загальна кількість посівних площ ярого ячменю у 2018 році склала -1 584,77 га.
Відповідач зазначає, що очікувана (розрахункова) середня врожайність ярого ячменю вирощеного ТзОВ «АПП «Львівське» у 2018 році мала скласти 6.4 тони на 1 га. Однак, через вкрай несприятливі погодні умови, середня фактична врожайність ярого ячменю вирощеного у 2018 році для МПП Фірма «Ерідон», склала лише 3,8 тони на 1 га. Як наслідок, на виконання Договору поставки урожаю №356/18/230 яч від 28.03.2018 року ТзОВ «АПП «Львівське» здійснило поставку МПП Фірма «Ерідон» ярого ячменю у кількості 3118,6 тон
Крім того, представник відповідача, адвокат П'ятковська І.П., звернулася до Львівського регіонального центру з Гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій з адвокатським запитом від 22.11.2019 року № 22-11/1 щодо надання інформації про погодні умови за період з посіву та зходження культури ярого ячменю з березня 2018 року і по період цвітіння, тобто по червень 2018 року включно. Відповіддю від 04.12.2019 р. № 30-23-18-1176 Львівський регіональний центр з гідрометеорології повідомив, що погодні умови, які склались упродовж квітня 2018 року (високий температурний фон та недостатня кількість опадів), а також умови кінця травня - початок червня 2018 року могли призвести до формування малопродуктивного зерна ярого ячменю, а в результаті недоотримання його врожаю. З наведеного вище також, на переконання відповідача, вбачається відсутність у діяннях відповідача такого елементу складу цивільного правопорушення, як вина.
Тому відповідач вважає, що ним не вчинено договірного правопорушення, за яке може бути застосовано відповідальність у вигляді стягнення штрафу та пені, так як відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення, як протиправність та вина.
Також 01.10.2018 р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 103, в якому повідомив останнього про те, що через вкрай несприятливі погодні умови у травні-червні поточного року та незважаючи на вчинені відповідачем заходи, останній зазнав критично великих втрат урожаю ячменю. З огляду на викладене, відповідач просив позивача розглянути можливість внесення змін щодо строків та об'ємів поставок товару по Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч. Позивач, в свою чергу, проти цього не заперечив. Враховуючи ситуацію, яка склалась, та поведінку позивача, відповідач вказує, що він був позбавлений об'єктивної можливості скористатись визначеним законодавством та обмовленим у договорі механізмом підтвердження форс-мажорних обставин. При цьому, відповідач стверджує, що за своїм характером дані обставини через несприятливі погодні умови відповідають ознакам форм-мажорних.
Відповідач стверджує, що ним, як постачальником вчинялися заходи для зменшення негативних наслідків згаданої події, зокрема, ТзОВ «АПП Львівське» закуповувало в МПП Фірми «Ерідон» добрива в цілях збільшення врожайності, попереджало про несприятливі погодні умови, пропонувало внести зміни в Договір поставки ячменю, проти чого позивач не заперечив. Тобто відповідачем докладалось значних та розумних зусиль для зменшення негативних наслідків. У зв'язку з цим, на переконання відповідача, описані вище обставини наділені ознаками форс-мажору (обставин непереборної сили), у зв'язку з чим сторона відповідача звільняється від відповідальності за порушення договірного зобовязання, якщо таке буде встановлено судом. Як наслідок, відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафу та пені за порушення договірного зобов'язання не підлягають до задоволення.
Окрім вищевикладеної підстави для відмови в задоволенні позову, не підлягає до задоволення позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені за порушення договірних зобов'язань з огляду на те, що позивач претензією від 27.11.2018 р. № 2497 повідомив відповідача про відмову від подальшого виконання Договору та поставив вимогу перед відповідачем про сплату штрафу у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару (п. 8.3. Договору) у розмірі 6 820 615,88 грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання цієї претензії. Як зазначає відповідач, в порушення ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач не долучив до позовних матеріалів вказаний лист, а відмова позивача від подальшого виконання Договору, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, викладена у претензії від 27.11.2018 р. № 2497, є достроковим припиненням дії Договору (строк дії до 31.12.2018р.). Отже, з моменту вчинення позивачем відмови від договору, зобов'язання відповідача щодо поставки товару припинилося.
Разом з тим, відповідач зазначає, що пеня як вид неустойки, може нараховуватись і стягуватись лише за порушення саме грошового зобов'язання. Та обставина, що умовами договору за порушення постачальником строку поставки, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого (не поставленого) товару за кожен випадок такого прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням. В даному випадку, при розрахунку пені відсутні підстави для застосування законодавства України, яким встановлюється відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позовна вимога стосовно стягнення пені не підлягає до задоволення.
Відповідач вказує, що видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 912/2483/17, що викладена у постанові від 25.06.2018 року. В даному випадку сторони вже зреалізували право, надане законодавством України, та передбачили у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання, а саме штраф у розмірі 20 відсотків.
Також відповідач стверджує, що сторони шляхом листування погодили зміну істотних умов Договору, таким чином внесли зміни до Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч в частині кількості, строків поставки та найменування товару. Так, у позовній заяві позивач бере до уваги лист відповідача від 02.11.2018 р. № 120, яким останній запевнив позивача у реальності укладеної між сторонами угоди, та лист відповідача від 01.10.2018 р. № 103, яким останній зобов'язався поставити позивачу ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2019 р. у кількості 3500 +/- тонн до 15.09.2019 р. З позовної заяви позивача не вбачається, що останній висловив свої заперечення на згадані листи відповідача, тобто, на переконання відповідача, погодився на зміну строку поставки та кількості товару, що підлягає до поставки зі сторони відповідача. На думку відповідача, надіслання позивачем повідомлення-вимоги від 03.09.2019 р. № 03/09-2019 свідчить про те, що позивач погодився на зміну зобов'язання в частині строків, кількості поставки та найменування товару і весь цей час до 03.09.2019 р. реально розраховував на поставку товару. Навіть пеню нарахував за період з 05.10.2018 р. по 26.09.2019 р. В протилежному випадку не відмовлявся би повторно від припиненого договору. Саме така правова позиція, на думку відповідача, щодо порушення відповідачем зобов'язання по строках та кількості поставки товару і викладена у тексті позовної заяви позивача.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що немає підстав для стягнення з нього нарахованих позивачем пені та штрафу, а позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.
Позивачем 26.12.2019 р. на розгляд суду подано відповідь на відзив. Позивач зазначає, що заявлена позовна заява не містить позовних вимог, щодо стягнення завданих відповідачем збитків. Заявлена позовна заява містить вимоги щодо стягнення штрафу та пені за порушення господарського зобов'язання. Позивач стверджує, що для застосування неустойки (штрафу, пені), оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій досить лише одного з них - факту господарського правопорушення. А факт наявності господарського правопорушення очевидний, пунктом 1.2 Договору поставки урожаю № 356/18/230 яч від 28.03.2018 визначена кількість товару, що мала бути поставлена та яка становить - 8500 тонн +/- 5%. По факту, кількість товару, що поставлена на умовах вказаного Договору становить - 3118,6 тон, вказана кількість не заперечується та не оспорюється Відповідачем.
Також позивач вважає, що лист Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 04.12.2019 вих № 30-23-18/1176 щодо погодніх умов, на який посилається відповідач, містить висновки, формування яких, та в свою чергу, викладення яких в якості офіційного документу Львівський регіональний центр з гідрометеорології не мав законних повноважень та не є належним доказом обставин на які посилається Відповідач. Окрім того, наданий лист не є підтвердженням настання форс-мажорних обставин, які передбачені Договором поставки урожаю від 28.03.2018 №356/18/230 яч.
Також відповідач посилається на технологічну карту вирощення ярого ячменю, що видана спеціалістом у сфері технологій з рослинництва та датується 20.11.2019 р. Позивач наголошує на тому, що надана відповідачем технологічна карта сформована та написана після збору урожаю та не відображає достовірної інформації щодо технології вирощення ячменю, кількості, типу, видів та періодичності внесення добрив, здійснення підживлень і т.д.
Щодо листа відповідача від 01.10.2018 вих. № 103, позивач зазначає, що у разі якщо відповідач дійсно мав намір здійснити зміни щодо строків та об'ємів поставок товару по Договору поставки урожаю № 356/18/230 яч від 28.03.2018 разом із відповідним листом, останній мав би надати проект додаткової угоди щодо внесення змін до Договору поставки урожаю № 356/18/230 яч від 28.03.2018, який мав би після спільного узгодження обома сторонами бути підписаним представниками обох сторін. Лише при таких обставинах та при належному оформленні зміни до договору поставки урожаю № 356/18/230 яч від 28.03.2018 вважались би дійсними. Позивач стверджує, що за інших обставин лист від 01.10.2018 вих. № 103 має інформативний характер та не змінює обов'язок Відповідача з приводу поставки товару в належній кількості та визначені строки. Позивач наголошує, що будь-якої згоди щодо внесення змін до Договору поставки урожаю №356/18/230 яч від 28.03.2018 позивач не висловлював.
Отже, позивач вважає, що у своєму відзиві відповідач приходить до хибного висновку, що сторони шляхом листування погодили зміну істотних умов Договору, таким чином внесли зміни до договору поставки урожаю від 28.03.2018 №356/18/230 яч в частині кількості, строків поставки та найменування товару.
Позивач зазначає, що відповідач акцентує увагу, що пеня як вид неустойки, може нараховуватися і стягуватися лише за порушення грошового зобов'язання. Однак, позивач стверджує, що тлумачення ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій. А тлумачення положень ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов'язання. Тому позивач вважає, що його вимоги про стягнення із відповідача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем 09.01.2020 р. подано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач кптегорично заперечує доводи позивача про очевидність факту наявності у діяннях відповідача господарського правопорушення через недопоставку товару як достатньої правової підстави для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності та застосування до нього штрафних санкцій. У зв?язку з цим відповідач заперечує доводи позивача про виключення з переліку доказів підтвердження факту відсутності протиправності в діяннях відповідача - листа Львівського регіонального центру з Гідрометрології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04.12.2019 р. № 30-23-18/1176 та Технологічної карти вирощення ярого ячменю від 20.11.2019 року, виданої спеціалістом у сфері технологій з рослинництва.
Відповідач зазначає, що правовий аналіз положення укладеного між сторонами спору договору дозволяє стверджувати про те, що в останньому не погоджено положень, якими відповідач за відчутності його вини у порушенні ним договірного зобов'язання підлягає притягненню до відповідальності за порушення договірного зобов'язання у формі сплати штрафних санкцій.
Відповідач стверджує, що помилковими є доводи позивача про те, що для застосування неустойки (штрафу, пені), стягнення якої є предметом даного спору, як і для оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій досить лише одного з чотирьох елементів складу правопорушення - факту господарського правопорушення. Тому, на його думку, за спірних правовідносин, у діяннях відповідача щодо недопоставки позивачу товару, обумовленого умовами договору, відсутні усі елементи складу правопорушення, обов'язкова сукупна наявність яких є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій.
Відповідач наголошує, що він хоч фактично і недопоставив позивачу обумовлену договором кількість товару, що, як кінцевий результат, позивачем формально і розцінюється як протиправна поведінка, однак за специфікою правовідносин відповідач поставив позивачу весь товар, який для нього виростив за умовами договору, тобто весь урожай 2018 року на конкретних площах землі, який виріс, виходячи з погодних умов з огляду на середню урожайність зерна у 2018 року.
Відповідач стверджує, що загальновідомою є інформація про те, що у 2018 році були вкрай несприятливі умови для вирощування агропромислових культур, зокрема ярого ячменю. Довідкою відділу агропромислового розвитку Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 06.11.2019 р. №8 (копія наявна в матеріалах справи) підтверджується, що відповідно до статистичних форм 34-сг «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» та № 29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» площа посіву ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Пустомитівського району під урожай 2018 р становила 1986 га. Середня урожайність ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Львівської області у 2018 р. становила 41,0 ц/га, по Пустомитівському районі - 36,0 ц/га. Зазначає, що вказані документи в порядку ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами в підтвердження факту низької середньої врожайності зерна ярого ячменю у 2018 р., який відповідав середньому показнику 3,6 тон/з 1 га по Пустомитівському району Львівської області, а по ТзОВ «АПП «Львівське» - 3,8 тон/з 1 га, при очікуваних - 6,4 тон з 1 га, тобто майже вдвічі менше запланованого.
Також відповідач зазначає, що Технологічна карта вирощення ярого ячменю від 20.11.2019 року видана спеціалістом у сфері технологій з рослинництва, в порядку ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, також є належним, допустимим достовірним та вірогідним доказом, яким встановлено обставини щодо технології вирощення ярого ячменю загалом та специфіки вирощування ярого ячменю у 2018 році по ТзОВ «АПП «Львівське», з огляду на об?єктивні чинники, які на думку фахівця, вплинули на урожайність зерна у цьому році. Відповідач наголошує, що з огляду на те, що жодним нормативним документом не врегульовано вимоги щодо документу під назвою «Технологічна карта», то в ньому можуть бути вказані відомості не лише щодо планових технологій виробництва, обсягів робіт засобів виробництва і робочої сили, необхідної для їхнього виконання, але і щодо завершеного виробництва, яка, зрештою, в повній мірі по факту збору врожаю відображає достовірну інформацію щодо технології вирощеного ячменю. Відповідач зазначає, що в такому разі, найменування документу не може заперечувати його зміст, а тому заперечення позивача щодо виключення цього документу з числа доказів не заслуговують на увагу.
Відповідач також вказує, що з системного правового аналізу положень Закону України «Про гідрометерологічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1102 «Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надвичайних ситуацій», Примірного положення про регіональний центр з гідрометеорології, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 26.07.2011 № 758, слід зробити висновок про те, що Львівський регіональний центр з гідрометеорології наділений повноваженнями щодо надання узагальнюючої інформації про гідрометеорологічні та інші параметри навколишнього природного середовища, а також визначення впливу погодних умов на ріст і розвиток сільськогосподарських культур за результатами приземних метеорологічних, агрометеорологічних, гідрологічних спеціалізованих гідрометеорологічних спостережень, з приводу чого і видано Львівським регіональним центром з гідрометеорології Державної служби України довідку від 04.12.2019 р. № 30-23-18-1176. У зв'язку з цим, заперечення позивача щодо неналежності цього доказу через перевищення згаданою установою своїх повноважень є безпідставними. Також відповідач зазначає, що позивач не заперечує настання несприятливих погодних умов, позиції відповідача не спростовує та протилежного не доводить.
Відповідач наголошує, що ним докладалось значних та розумних зусиль для зменшення негативних наслідків, так як попередити її стороною постачальника було неможливо.
Відповідач зазначає, що зі змісту відповіді на відзив на позовну заяву позивача не вбачається висловлення останнім будь-яких обґрунтованих заперечень з приводу раніше прийнятого ним рішення про відмову від подальшого виконання договору, яка оформлена претензією від 27.11.2018 року. Відповідач здивований замовчуванням позивачем вказаного факту та тим, що копію згаданого документу позивачем не долучено до матеріалів справи. Зі своєї сторони відповідачем долучено копію вказаного документу. Теза позивача щодо відсутності у нього оригінального примірника вищевказаного документу жодним чином не спростовує факту односторонньої відмови останнього від подальшого виконання умов договору, що мав місце 27.11.2018 року з усіма подальшими витікаючими правовими наслідками з цього факту, про які було зазначено у відзиві на позовну заяву, і які не спростовані позивачем у відповіді на відзив. У разі, якщо ж позивач замовчує факт односторонньої відмови від договору, що мав місце 27.11.2018 року, то єдине чим це можна пояснити таку поведінку сторони, так це, очевидно, відкликанням попередньої відмови (претензія від 27.11.2018 р.) внаслідок зміни умов зобов'язання.
Позивачем 21.01.2020 р. подано пояснення з приводу обставин висвітлених у запереченнях ТзОВ «АПП «Львівське». В даних поясненнях МПП Фірма «Ерідон» категорично заперечує та не погоджується із твердженнями, що причиною невиконання зобов'язань є дія непереборної сили, надзвичайні та невідворотні обставини. Позивач зазначає, що відповідач не надає суду жодного належного та допустимого доказу, який засвідчує настання форс-мажорних обставин. Відповідно до пункту 9.3 Договору поставки урожаю № 356/18/230 яч від 28.03.2018 р. факт наявності форс-мажорних обставин підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Свої заперечення з приводу доказів на які посилається відповідач, позивач висвітлив у своїй відповіді на відзив. Позивач акцентує увагу на неналежності, необ'єктивності та недопустимості доводів відповідача.
1.3. Заяви та клопотання сторін.
Відповідачем 22.01.2020 р. подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в які просить покласти на Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, понесенні Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» у справі № 914/2173/19 в розмірі 22 950,00 грн. Обґрунтовуючи таку заяву, зазначає, що 11.11.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство Львівське» (Клієнт) та Адвокатським об'єднання «Матвіїв і Партнери» (Виконавець), адвокат - учасник та член якого П'ятковська І.П. здійснює безпосереднє ведення даної справи, укладено договір № 484-11/11 про надання правової допомоги. Як вбачається з договору № 484-11/11 від 11.11.2019 року про надання правової допомоги, вартість робіт за цим договором складає 1 700 грн. за 1 годину роботи адвоката. Правова (правнича) допомога, що надається виконавцю по договору № 484-11/11 від 11.11.2019 року в особі його адвоката, станом на 31.12.2019 р. у даній справі клієнтом отримана без зауважень та застережень, що підтверджується актом від 31.12.2019 р. № 1419 про надану правову допомогу по договору № 484-11/11 від 11.11.2019 року, а також оплачена клієнтом у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 16.01.2020 р. № 8109973.
Отже, на момент звернення до суду з цією заявою відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу станом на 31.12.2019 р. в сумі 22 950,00 грн., що в часі рівноцінно 13,50 годин, витрачених адвокатом виконавця на надання правничої (правової) допомоги відповідачу у даній справі. Детальний опис послуг, що надані адвокатом відповідачу у справі № 914/2173/19, затрачений адвокатом час, в межах якого згадані послуги надавались, та вартість кожної послуги, з врахуванням затраченого часу, вказано у акті від 31.12.2019 р. № 1419 про надану правову допомогу. Відповідач вказує, що вивчивши усі матеріали даної справи, оцінивши для себе усі наявні у справі докази, дослідивши правову позицію позивача, викладену у його процесуальних документах, проаналізувавши аргументи відповідача, викладені у його заявах по суті справи, відповідач має переконання, що в даній справі є обґрунтовані підстави для відмови позивачу у задоволенні позову. Як наслідок, відповідач вважає, що стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у даній справі за таких обставин видається можливим.
Позивачем 28.01.2020 р. подано заперечення на заяву від 22.01.2020 про відшкодування судових вират на професійну правничу допомогу. Позивач вважає висновок представника відповідача передчасним, особливо в частині констатування обставин наявності підстав для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позовні вимоги, що заявлені позивачем обґрунтовані положеннями чинного законодавства та відповідною судовою практикою. Враховуючи, характер спірних відносин, наявність фактичних збитків, які позивач зазнав внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки урожаю № 356/18/230 яч від 28 березня 2018 та ту обставину, що позивач шляхом подання позовної заяви звернувся до суду за захистом свого порушеного права, Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» заперечує щодо покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» у справі №914/2173/19 в розмірі 22 950,00 грн. в повному обсязі та просить суд зменшити їх до - « 0».
2.Мотивувальна частина рішення:
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:
28.03.2018 р. між Малим приватним підприємством Фірмою «Ерідон» (покупець) та ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (постачальник) укладено Договір поставки урожаю №356/18/230 яч (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплати ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018р. (надалі - «Фуражний ячмінь») та/або ячмінь для пивоваріння українського походження врожаю 2018 р. (надалі- «Пивоварний ячмінь») (надалі спільно іменовані - «Товар») сорту «Гладіс», який вирощений на земельних ділянках площею 1 359 га, що орендуються постачальником (надалі - «Земельні ділянки»).
У п. 1.2. договору сторони визначили, що кількість товару, що буде поставлений постачальником покупцю становить 8500 тонн +/- 5 % за погодженням між сторонами. Співвідношення фуражного ячменю та пивоварного ячменю в загальній кількості поставленого товару визначається на підставі фактичних якісних показників товару, зібраного на Земельних ділянках. У випадках, якщо кількість товару, зібраного на земельних ділянках буде перевищувати обсяги, зазначені в п. 1.2., покупець має пріорітетне право перед третіми особами щодо викупу такого об'єму.
У п. 1.4. договору обумовлено вимоги. Яким має відповідати товар.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник здлійснює поставку товару на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010 - зерновий термінал портів м. Одеса та/або м. Южний та/або м. Чорноморськ, за вибором покупця, іменоване в подальшому «Отримувач» або «Термінал». Датою передачі товару покупцеві є дата прибуття вагонів з товаром на термінал, зазначена у реєстрі терміналу (п. 2.2. договору). Право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передачі товару покупцеві, який визначається згідно п. 2.2. договору (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 2.5. договору постачальник зобов?язаний поставити покупцю товар з 15 липня 2018 р. по 05 жовтня 2018 р. в суворій відповідності до письмового дозволу терміналу або порту, наданого покупцем. Поставка товару може здійснюватися частинами, партіями, у разі якщо це окремо схвалено покупцем. Поставка всього обсягу товару вважається виконаною з дати отримання покупцем останньої партії товару від його загальної кількості, зазначеної в п. 1.2. цього договору (п. 2.7. договору).
Згідно із п. 3.1. договору постачальник бере на себе зобов?язання дотримуватися вимог технології вирощування товару та виростити на земельних ділянках товар, який повинен відповідати якісним показникам, зазначеним у п. 1.4. даного договору. Сторони узгоджують основні вимоги до технології вирощування товару та засоби захисту рослин та добрива, які мають бути використані постачальником при вирощуванні товару у додатку № 1 до цього договору.
У п. 4.2. договору сторони узгодили, що весь процес виробництва (вирощування) товару має бути взаємно узгоджений між сторонами, для чого відповідно до п.4.4. договору призначили уповноважених осіб від покупця і від постачальника.
Сторони визначили ціну товару у розділі 5 договору. Відповідно до п. 5.1. договору ціна фуражного ячменю згідно даного договору становить 5997,83 гривень з ПДВ за 1 тонну, що еквівалентно 228 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладення договору. Курс НБУ станом на дату укладання договору становить 26,30627 гривень за 1 долар США. Ціна фуражного ячменю без ПДВ згідно даного договору 4998,19 гривень за 1 тонну, ПДВ становить 999,64 грн. Ціна пивоварного ячменю згідно даного договору становить 6313,50 гривень за 1 тонну, що еквівалентно 240 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладення договору. Курс НБУ станом на дату укладання договору становить 26,30627 гривень за 1 долар США. Ціна пивоварного ячменю без ПДВ згідно даного договору 5261,25 гривень за 1 тонну, ПДВ становить 1052,25 грн.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що обов?язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними після зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
У розділі 7 договору сторони визначили права і обов'язки постачальника і покупця. Постачальник зобов'язаний виростити товар, та поставити його покупцю (п. 7.1.1.). Постачальник зобов'язаний суворо дотримуватися технологічних і методичних вимог щодо виробництва (вирощування) товару (п.7.1.3.). Постачальник зобов'язаний суворо дотримуватися всіх рекомендацій та вказівок уповноваженого представника покупця щодо процесу вирощквання товару, як це передбачено умовами розділу цього договору (п. 7.1.4.). Постачальник зобов'язується продати покупцю весь товар, що був ним вирощений відповідно до умов цього договору, та відповідає вимогам, встановленим в п. 1.4. даного договору. Постачальнику забороняється пропонувати для продажу третім особам або самостійно вирористовувати у власній господарській діяльності зазначений товар (п. 7.1.7.). Покупець має право без узгодження з постачальником у будь-який час проводити перевірку посівів товару. У разі виявлення порушень договору (недоліків) представник покупця в присутності представника постачальника складає акт. В акті зазначаються виявлені порушення, та строки в які необхідно їх усунути, якщо таке усунення недоліків можливе. При цьому постачальник зобов'язаний усунути порушення (недоліки) в строки, зазначені в такому акті (п. 7.2.1.).
Відповідно до п. 8.2. договору за порушення постачальником строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого порушення.
Згідно із п. 8.3. договору у разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних у п. 2.5. цього договору, постачальник оплачує покупцеві неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення від загальної вартості непоставленого товару, а у випадку, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське», як постачальником, на виконання умов договору поставлено в порт та вивантажено товар в кількості 3118,600 тонн, що підтверджується видатковими накладними від 15.10.2018 р. № 11378, від 23.10.2018 р. № 12181, від 01.11.2018 р. № 12514, від 05.11.2018 р. № 12528 та № 12529/1, від 06.11.2018 р. № 12544, від 07.11.2018 р. № 12546/1, від 18.11.2018 р. № 12855, від 01.12.2018 р. № 13174, від 02.12.2018 р. № 13301 (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).
01.10.2018 р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 103, в якому повідомив Мале приватне підприємство Фірму «Ерідон» про те, що через вкрай несприятливі погодні умови у травні-червні поточного року та незважаючи на вчинені відповідачем заходи, останній зазнав критично великих втрат урожаю ячменю. З огляду на викладене, відповідач просив позивача розглянути можливість внесення змін щодо строків та об'ємів поставок товару по Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч. Зокрема, ТзОВ «АПП «Львівське» зобов?язується до 01.11.2018 року передати у власність (поставити) МПП Фірма «Ерідон» ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018 року у кількості 5000 тон +/- 5%. Ще 3500 тон +/- 5% ячменю для кормових цілей українського походження врожаю 2019 року ТзОВ «АПП «Львівське» зобовязується передати у власність (поставити) МПП Фірма «Ерідон» до 15.09.2019 року.
02.11.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» надіслано лист-підтвердження № 120, яким відповідач повідомив про реальність угоди щодо продажу товару: ячмінь фуражний класу врожаю 2018 року у кількості 5000 тон +/- 5%, який був вирощений на власних полях у 2018 році, для МПП Фірма «Ерідон». В даному листі відповідач надав згоду на перевірку реальності даної угоди та погодився надати за запитом покупця всі підтверджуючі документи щодо даної угоди.
27.11.2018 р. Малим приватним підприємством Фірмою «Ерідон» направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємтсво «Львівське» претензію № 2497, в якій повідомлено відповідача про відмову МПП Фірми «Ерідон» від подальшого виконання договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 та про сплату відповідачем на користь позивача штрафу у сумі 6820615,88 грн.
03.09.2019 р. позивачем надіслано відповідачу повідомлення-вимогу № 03/09-2019, в якій повідомив про відмову від подальшого виконання умов договору щодо отримання непоставленого об?єму товару та ініціював сплату штрафу згідно п. 8.3. договору у сумі 6199201,80 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача нараховану за період з 06.10.2018 р. по 26.09.2019 р. на підставі п. 8.2. договору пеню в розмірі 6913915,09 грн. та нарахований на підставі п. 8.3. договору штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.
Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки сільськогосподарської продукції. Дані правовідносини врегульовано нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2018 р. між МПП Фірмою «Ерідон» (покупець) та ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (постачальник) укладено Договір поставки урожаю №356/18/230 яч (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплати ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018 р. (надалі - «фуражний ячмінь») та/або ячмінь для пивоваріння українського походження врожаю 2018 р. (надалі- «пивоварний ячмінь») (надалі спільно іменовані - «товар») сорту «Гладіс», який вирощений на земельних ділянках площею 1 359 га, що орендуються постачальником (надалі - «земельні ділянки») (п.1.1.).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське», як постачальником, поставлено в порт та вивантажено товар в кількості 3118,600 тонн, що підтверджується видатковими накладними від 15.10.2018р. № 11378, від 23.10.2018 р. № 12181, від 01.11.2018 р. № 12514, від 05.11.2018р. № 12528 та № 12529/1, від 06.11.2018 р. № 12544, від 07.11.2018р. № 12546/1, від 18.11.2018 р. № 12855, від 01.12.2018 р. № 13174, від 02.12.2018 р. № 13301 (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).
Однак, позивач стверджує, що ТзОВ «АПП «Львівське» порушило зобов?язання та умови договору - не поставило МПП Фірмі «Ерідон» товар в загальній кількості 5381,400 тонн, загальна вартість якого станом на 05.10.2018 р. становить 34 569 575,46 грн. У зв?язку з чим, відповідно до п. 8.3. договору позивач скористався своїм правом та виставив вимогу про сплату штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару, що становить 6 913 915,09 грн., який просить стягнути з відповідача. Також відповідно до п. 8.2. договору позивачем за порушення строків поставки товару нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого порушення, що становить 11940236,65 грн. Позивач зазначає, що скористався своїм правом самостійно визначати ціну даного позову та просить стягнути з відповідача 6913915,09 грн. пені.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п. 1.2. договору сторони визначили, що кількість товару, що буде поставлений постачальником покупцю становить 8500 тонн +/- 5 % за погодженням між сторонами. Відповідно до п. 2.5. договору постачальник зобов?язаний поставити покупцю товар з 15 липня 2018 р. по 05 жовтня 2018р.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу та пені посилається на ст. 216 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Для застосування господарської правової відповідальності необхідна наявність юридичної і фактичної підстави.
Юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), але й укладений з дотриманням вимог закону договір.
Фактичною підставою господарсько-правової відповідальності є цивільне правопорушення, яке в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки; негативних наслідків такої поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків; вина правопорушника. Проте, суд зазначає, що в господарському праві наявність усіх чотирьох елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності - відшкодування збитків. У інших випадках, зокрема, в разі застосування штрафних санкцій достатньо наявності протиправної поведінки і вини.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 2 ст. 218 ГК України закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов'язань, якщо не доведе, що ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення або належне виконання договірних зобов'язань виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили (надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).
Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення штрафних санкцій, як виду господарсько-правової відповідальності, слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності постачальника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Тобто, в господарському праві діє принцип вини зобов'язаної сторони, якщо не доведено протилежне. А сама протиправна поведінка, як основний елемент складу господарського правопорушення, може виражатися в конкретному факті або в такому загальному результаті господарської діяльності, що визначається законом як негативний.
Як встановлено судом, 01.10.2018 р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 103, в якому повідомив Мале приватне підприємство Фірму «Ерідон» про те, що через вкрай несприятливі погодні умови у травні-червні поточного року та незважаючи на вчинені відповідачем заходи, останній зазнав критично великих втрат урожаю ячменю. З огляду на викладене, відповідач просив позивача розглянути можливість внесення змін щодо строків та об'ємів поставок товару по Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч.
Відповідно до п. 3.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями п. 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, у випадку даних спірних правовідносин погодні умови були несприятливими для вирощення агропромислових культур, зокрема ярого ячменю. Так, у відповідності до технологічної карти вирощення ярого ячменю від 20.11.2019 року, виданої спеціалістом у сфері технологій з рослинництва, основним критерієм обробітку ґрунту навесні є якісне створення посівного ложа та збереження максимальної кількості продуктивної вологи (за потреби проводять ранньовесняне її закриття).
Як зазначає відповідач, загальновідомою є інформація про те, що у 2018 році були вкрай несприятливі умови для вирощення агропромислових культур, зокрема ярого ячменю, що, зокрема, підтверджується листом Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 04.12.2019 р. № 30-23-18-1176. Зокрема, у вазаному листі Львівський регіональний центр з гідрометеорології повідомив, що погодні умови, які склались упродовж квітня 2018 року (високий температурний фон та недостатня кількість опадів), а також умови кінця травня - початок червня 2018 року могли призвести до формування малопродуктивного зерна ярого ячменю, а в результаті недоотримання його врожаю.
Відсутність у даному випадку підтвердження відповідачем факту наявності форс-мажорних обставин відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, зумовлена тим, що погодні умови у 2018 році не спричинили неможливості повного невиконання відповідачем обов?язку щодо вирощення та поставки товару. Крім того, відповідач, надсилаючи лист-повідомлення від 01.10.2018 р. про неможливість виконання в повному обсязі і вчасно своїх договірних зобов?язань щодо поставки просив позивача розглянути можливість внесення змін щодо строків та об'ємів поставок товару по Договору поставки урожаю від 28.03,2018 р. №356/18/230 яч. Позивач, в свою чергу, проти цього не заперечив.
Отже, несприятливі погодні умови протягом 2018 року (надмірна кількість дощових днів у березні-квітні та тривала посуха зі середини квітня по першу декаду червня), не були винятковими, хоча і призвели до недостатньої кількості врожаю зернової культури, яка є предметом спірного договору. Суд зазначає, що при наявності таких несприятливих погодніх умов відповідач не міг констатувати факт неврожаю, що було б причиною скористатись згаданим вище механізмом підтвердження форс-мажорних обставин, але і не міг спрогнозувати конкретну кількість втрат врожаю, що підтверджує факт невідворотності обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постачальником вчинялися заходи для зменшення негативних наслідків згаданої події, зокрема, ТзОВ «АПП «Львівське» закуповувало в МПП Фірми «Ерідон» добрива в цілях збільшення врожайності, попереджало про несприятливі погодні умови, пропонувало внести зміни в Договір поставки ячменю, проти чого позивач не заперечив. Тобто, відповідачем докладалось значних та розумних зусиль для зменшення негативних наслідків, так як попередити їх ТзОВ «АПП «Львівське» було неможливо.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, довідкою відділу агропромислового розвитку Путомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 06.11.2019 р. № 8 підтверджується, що відповідно до статистичних форм 34-сг «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» та №29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» площа посіву ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Пустомитівського району під урожай 2018р. становила 1 986 га. Середня урожайність ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Львівської області у 2018 р. становила 41,0 ц/га, по Пустомитівському районі -36.0 ц/га.
Суд бере до уваги те, що факт поставки на виконання умов договору був, тобто відповідач, як постачальник, здійснив часткову поставку товару.
Суд звертає увагу на те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Суд зазначає, що у даній справі, у даному випадку доречною є доктрина “venire contra factum proprium” (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - “non concedit venire contra factum proprium” (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (Правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, від 15.05.2019 р. у справі 917/803/18, від 07.11.2019 р. у справі № 910/12484/18).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що, оскільки МПП фірма «Ерідон» не отримувала від відповідача будь-яких письмових повідомлень про неможливість виконання своїх зобовязань у повному обсязі, позивачем 28.03.2018 р. було укладено наступний договір поставки, в якому МПП фірма «Ерідон» вже була постачальником. Суд звертає увагу на те, що вказаний позивачем наступний договір поставки укладений у той самий день 28.03.2018 р., що і спірний договір поставки урожаю № 356/18/230 яч. Тобто, відповідач у день укладення договору ніяк не міг передбачити несприятливі погодні умови, які спричинять меншу кількість урожаю, ніж обумовлена договором.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що умовами договору передбачена можливість та механізм перевірки уповноваженими представниками покупця процесу виробництва (вирощування) товару. В матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надано доказів того, що позивач скористався цим правом чи будь-якими діями сприяв належному виконанню умов договору.
Слід також зазначити, що, укладаючи договір та окреслюючи певні умови вирощення товару, сторони розуміли специфіку предмету договору (товару) та пов'язані з цим ризики. Так, у п. 1.2. договору, визначаючи кількість товару, який має бути поставлений, сторони зазначили « 8500 тонн +/- 5% за погодженням між сторонами». Крім того, у п. 1.3. договору обумовлено можливість викупу покупцем більшого об'єму товару у випадку, якщо кількість товару, зібраного на земельних ділянках, буде перевищувати обсяги, зазначені у п.1.2. договору. Тобто, сторони передбачали можливість поставки більшої чи меншої кількості товару залежно від врожаю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у претензії від 27.11.2018 р. № 2497 повідомив відповідача про відмову МПП Фірми «Ерідон» від подальшого виконання договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 та вимогу про сплату відповідачем на користь позивача штрафу у сумі 6820615,88 грн. Водночас 03.09.2019 р. позивач повідомленням-вимогою повторно повідомляє відповідача про відмову МПП Фірми «Ерідон» від подальшого виконання умов договору
У судових засіданнях 27.02.2020 р. та 02.03.2020 р. представник позивача не змогла пояснити чим керувався позивач, повторно відмовляючись від виконання умов договру 03.09.2019 р. при наявності претензії від 27.11.2018 р. Однак, , ? ? , ? , ? ? ? ? .
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Отже, підсумовуючи наведене, поведінка позивача є суперечливою, оскільки, відмовившись від виконання договору 27.11.2018 р. та ініціювавши сплату відповідачем штрафних санкцій, позивач все-таки очікував допоставку товару, проте 03.09.2019 р. повторно надіслав повідомлення про відмову від договору та вимогу про сплату штрафу. При цьому позивач, який не був позбавлений права проводити перевірку вирощення товару, не вчиняв жодних дій щодо належного виконання відповідачем умов договору.
Наведена вище суперечлива поведінка позивача свідчить про те, що його метою у спірних правовідносинах було не подальше отримання недопоставленого товару, а збагачення за рахунок стягнення штрафних санкцій.
Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).
Крім того, суд зазначає, що на підтвердження того, що недопоставка відповідачем товару завдала збитків МПП Фірмі «Ерідон», позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів. Щодо тверджень позивача про понесення ним збитків внаслідок сплати штрафних санкцій за непоставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Адама Україна», суд звертає увагу на те, що вказане товариство не є стороною спірного договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч. Також слід зазначити, що позивачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем ТзОВ «Адама Україна» про неможливість виконання своїх договірних зобов'язань з поставки товару у зв'язку з невиконанням таких зобов'язань відповідачем згідно іншого договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч. З аналізу договору поставки від 28.03.2018 р. за № 21KAR, укладеного між позивачем та ТзОВ «Адама Україна», не вбачається обов'язку позивача поставити ТзОВ «Адама Україна» саме той товар, який відповідно до умов договору поставки між позивачем та відповідачем, мав поставити відповідач. А відповідно до п. 12.11. спірного договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч сторони договору не мають права передавати свої права та обов?язки за цим договором будь-яким третім особам без отримання попередньої згоди іншої сторони.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд зазначає, що у спірних правовідносинах у діях відповідача відсутня вина та протиправна поведінка зобов?язаної особи. Відповідно до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді стягнення штрафу та пені, оскільки відсутні всі обов?язкові елементи складу цивільного правопорушення.
Твердження представника позивача про те, що договором не передбачено обов?язку відповідача (постачальника) поставити саме вирощений відповідачем товар (ячмінь), спростовуються умовами договору, зокрема, п. 1.1., п. 7.1.1. договору. Так, у вказаних пунктах сторони чітко обумовили предмет договору і зазначили, що ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018 року має бути вирощений постачальником на орендованих постачальником земельних ділянках площею 1359 га. Тобто, сторонами не тільки конкретизовано земельні ділянки, на яких мав вирощуватися товар, що є предметом договору, а й навіть обумовлена площа цих земельних ділянок.
Щодо твердження відповідача про те, що сторони шляхом листування погодили зміну істотних умов Договору і таким чином внесли зміни до Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч в частині кількості, строків поставки та найменування товару, суд вважає такі доводи необгрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони 28.03.2018 р. уклали Договір поставки урожаю № 356/18/230 яч у формі єдиного документу, що був підписаний обома сторонами.
У ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
У п. 12.2 Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч сторони обумовили, що будь-які зміни у доповнення до даного Договору дійсні за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі й підписані уповноваженими представниками сторін.
Враховуючи наведені положення законодавства та умови укладеного між сторонами договору, будь-які зміни щодо строків чи об?ємів поставок товару за вказаним договором мали б бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами. Суд зазначає, що сторонами не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення до спірного договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч будь-яких письмових додаткових угод.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" і частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", "Руїс Торіха проти Іспанії").
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не підлягають до задоволення.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. слід покласти на позивача.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22950,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
До матеріалів справи на підтвердження повноважень долучено ордер від 27.11.2019 р., серії ЛВ № 176949, на надання правової допомоги адвокатом П?ятковською І.П. Товариству з обмеженою відповідальністю «АПП «Львівське» на підставі договору про надання правової допомоги від 11.11.2019 р. № 484-11/11 та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане П?ятковській І.П. від 14.04.2010 р. № 1662.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство Львівське» (Клієнт), та Адвокатським об'єднання «Матвіїв і Партнери» (Виконавець), адвокат - учасник та член якого П'ятковська І.П. здійснює безпосереднє ведення даної справи, укладено договір № 484-11/11 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов?язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги (послуг правового характеру) у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов?язується здійснювати оплату правової допомоги та фактичних витрат, понесених безпосередньо при виконанні цього договору.
До матеріалів справи долучено належним чином завірену копію акту від 31.12.2019 р. № 1419 про надану правову допомогу по договору № 484-11/11 від 11.11.2019 року, відповідно до якого послуги без зауважень та застережень надано в повному обсязі відповідно до звернень клієнта, розмір винагороди за надану правову допомогу становить 22950,00 грн.
Дані послуги були оплачені позивачем згідно платіжного доручення платіжного доручення від 16.01.2020 р. № 8109973, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
З огляду на викладене, враховуючи подані відповідачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов'язаність цих витрат з розглядом справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, суд дійшов до висновку про покладення на позивача понесених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 22950,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» відмовити повністю.
2. Сплачений судовий збір в сумі 207 417,46 грн. покласти на позивача.
3. Стягнути з Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, будинок 46, ідентифікаційний код 19420704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Богдана Хмельницького, будинок 144, ідентифікаційний код 20789952) 22 950,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
4. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2020 р.
Суддя Артимович В.М.