Рішення від 13.03.2020 по справі 911/170/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/170/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 911/170/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ТС Плюс” (03115, м. Київ, вул. Краснова, 27)

ДоФізичної особи - підприємця Куценка Бориса Борисовича ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

Простягнення 76165,76 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТС Плюс” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Куценка Бориса Борисовича (далі - відповідач) 54654,22 грн заборгованості з оплати вартості поставленого товару, 467,83 грн 3 % річних з простроченої суми, 4647,44 грн пені та 16396,27 грн штрафу.

Позов мотивовано порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 13.09.2019 №ТСД02/60.

На підтвердження позовних вимог суду подано договір з додатками і додатковою угодою до нього, видаткові накладні, двосторонній акт звірки взаєморозрахунків, претензію, реєстр неоплачених накладних, накладну на повернення товару, виписку з банківського рахунку, розрахунок ціни позову, неустойки та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2020 відкрито провадження у справі № 911/170/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 22.01.2020 строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.01.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду. Також, з власної ініціативу суду примірник ухвали про відкриття провадження у справі направлено за адресою, вказаною у договорі, з якого виник спір в якості фактичної адреси Фізичної особи - підприємця Куценка Бориса Борисовича.

Згідно з п.1 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Однак, конверт з ухвалою, що направлявся за адресою місцезнаходження відповідача, повернувся до суду відділенням поштового зв'язку без вручення адресату у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Відправлення, здійснене за іншою (фактичною) адресою відповідача також повернулося до суду без вручення адресату.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “ТС Плюс” в якості постачальника та Фізична особа - підприємець Куценко Борис Борисович в якості покупця уклали договір поставки №ТСД02/60, за яким позивач зобов'язався передавати у власність, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати на визначених у цьому договорі умовах товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого визначається у накладних, що оформлюються та підписуються сторонами при прийманні-передачі кожної партії продукції.

У вказаному договорі сторони погодили, що всі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару та вважаються специфікаціями. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною договору. Загальний обсяг товару, що продається за договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту за всіма переданими окремими партіями товару. Товар, поставлений постачальником протягом терміну дії договору вважається переданим у власність покупця виключно на умовах цього договору поставки, незалежно від того, що зазначено в якості підстави відвантаження в накладних та податкових накладних, а також у разі не зазначення підстави відвантаження у накладних і податкових накладних (п.1.1, 1,2, 1.3, 1.4).

Відповідно до п.2.1 та 2.3 цього договору ціни на товар встановлюються постачальником в прайс-листі (не є додатком до договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних. Товар постачається та оплачується за цінами, зазначеними у накладних. Загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого за договором, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у накладних, якими оформлюється приймання-передача товару.

Згідно з п.4.3, п.4.4 договору доставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2010 силами, засобами та за рахунок постачальника за адресами, погодженими сторонами у додатку №2 до договору. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз товару. Датою передачі товару вважається дата прийому-передачі, що зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

У п.5.1 договору визначено, що покупець здійснює розрахунки за товар протягом семи календарних днів з дати прийому-передачі товару, якщо інші умови не передбачені у додатку №1 до договору. Постачальник має право, за погодженням з покупцем, змінити умови розрахунків за товар, шляхом підписання додатку №1 у новій редакції.

Моментом виконання покупцем зобов'язань зі здійснення розрахунків за товар є дата надходження відповідної грошової суми на банківський рахунок або до каси постачальника.

За умовами п.10.1 цього договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання розірвати договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Разом з договором поставки №ТСД02/60 від 13.09.2019 сторони підписали додаток №1, в якому конкретизували строки розрахунків за поставлений товар, а саме 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару.

У додатку №2 до договору було погоджено місце поставки - Collaba Kitchen and Bar по вул. Миру, 36 у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Крім того, підписанням додаткової угоди до договору поставки №ТСД02/60 від 13.09.2019 постачальник та покупець визначили контакту особу, уповноважену покупцем на приймання товарно-матеріальних цінностей.

Спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем як покупцем товару грошових зобов'язань за договором.

За твердженнями позивача за період дії договору, який не було припинено, зокрема, 20.09.2019 відповідачу здійснено поставку товару на загальну суму 76827,72 грн, за який надійшла часткова оплата в розмірі 9000,00 грн, а на суму 13173,50 грн покупець товар повернув.

В якості доказів, що підтверджують заявлені вимоги, до позовної заяви приєднано договір поставки №ТСД02/60 від 13.09.2019 з двома додатками і додатковою угодою до нього, видаткові накладні на загальну суму 76827,72 грн (№2057345 від 20.09.2019 на суму 1257,70 грн, №2057346 від 20.09.2019 на суму 11297,98 грн, №2057364 від 20.09.2019 на суму 63959,99 грн, №2057379 від 20.09.2019 на суму 312,05 грн), двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 на суму 76827,72 грн (показник дебет на користь покупця), претензію №657 від 06.12.2019 на суму 67827,72 грн, реєстр неоплачених накладних від 06.12.2019, підписаний зі сторони покупця та постачальника, накладну на повернення товару вартістю 13173,50 грн (№2155406 від 12.12.2019 на суму 13173,50 грн), виписку з банківського рахунку про надходження від відповідача 18.11.2019 грошових коштів в сумі 9000,00 грн.

З умов договору сторін слідує, що між ними виникли правовідносини з договору поставки, який за приписами ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України визначається як договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що до правовідносин сторін, що виникли з описаного договору поставки підлягають застосуванню як загальні положення про зобов'язання, так і, серед іншого, норми, якими регулюються правовідносини з договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.662, ст.663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1-2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У договорі сторін обов'язок відповідача зі своєчасної та повної оплати поставленого товару встановлений у п.1.1, 5.1 договору та у додатку №1 до нього. Строк виконання такого грошового зобов'язання - 30 календарних днів з дати поставки, що визначається за видатковою накладною.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними у справі належними і допустимими доказами, а саме: видатковими накладними №2057345 від 20.09.2019 на суму 1257,70 грн, №2057346 від 20.09.2019 на суму 11297,98 грн, №2057364 від 20.09.2019 на суму 63959,99 грн, №2057379 від 20.09.2019 на суму 312,05 грн, підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТС Плюс” 20.09.2019 передало у власність, а Фізична особа - підприємець Куценко Б.Б. прийняв продовольчі товари загальною вартістю 76827,72 грн.

З поданої суду банківської виписки слідує, що відповідач перерахував позивачу 9000,00 грн за поставлений товар 18.11.2019, а на суму 13173,50 грн повернув продукцію постачальнику 12.12.2019.

За твердженнями позивача, звернення до суду з цим позовом обумовлене наявністю простроченої заборгованості за чотирма видатковими накладними, зменшеної на вартість повернутого товару та проведеної покупцем часткової оплати.

Отже, з наявних доказів судом встановлено, що позивач виконав зобов'язання з поставки товарів на загальну суму 76827,72 грн, за які відповідач розрахувався частково, заборгувавши 54654,22 грн.

З урахуванням порядку проведення розрахунків відповідач повинен був оплатити товари не пізніше 20.10.2019.

Доказів того, що покупець дотримався визначених у договорі умов оплати та здійснив повну оплату товарів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Отже, чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі та про наявність спору з грошовими вимогами до нього, не надав суду доказів відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і інших доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором поставки №ТСД02/60 від 13.09.2019.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, тоді як відповідач порушив грошові зобов'язання та не оплатив поставлені йому продовольчі товари, вартістю 54654,22 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 54654,22 грн основного боргу є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, 467,83 грн 3 % річних з простроченої суми, 4647,44 грн пені та 16396,27 грн штрафу.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст.217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафні санкції визначаються ч.1 ст.230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обов'язок зі сплати договірної неустойки у вигляді пені сторони погодили у п.7.1 договору, де вказується, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Зобов'язання зі сплати договірної неустойки у вигляді штрафу сторони погодили у п.7.4 договору, де закріплено, що у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше, ніж на 60 (шістдесят) календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені за п.7.14, ще й штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

З огляду на встановлені судом обставини прострочення відповідача, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, суд встановив, що пеню та 3 % річних нараховано на суму 76827,72 грн з 21.10.2019 по 17.11.2019 (до оплати в сумі 9000,00 грн за платіжним дорученням №3 від 18.11.2019), на суму 67827,72 грн за період з 18.11.2019 по 11.12.2019 (до повернення товарів вартістю 13173,50 грн за накладною на повернення від 12.12.2019 №2155406) та на суму 54654,22 грн з 12.12.2019 по 15.01.2020.

Такий розрахунок пені та 3 % річних є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині позову задовольняються судом повністю.

З приєднаного до позовної заяви розрахунку вбачається, що штраф в сумі 16396,27 грн позивач нарахував від суми прострочення в розмірі 54654,22 грн, тобто від вартості отриманого та неоплаченого у строк понад 60 (шістдесят) днів товару.

Проведений розрахунок штрафу суд вважає арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також задовольняються.

Враховуючи викладене, позов підлягає повному задоволенню, а судові витрати зі сплати судового збору - покладенню на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Інших судових витрат, крім судового збору, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

Керуючись ст.73-80, 129, 166, 178, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Плюс” до Фізичної особи-підприємця Куценка Бориса Борисовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Куценка Бориса Борисовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Плюс” 54654 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн 22 коп. боргу, 4647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) грн 44 коп. пені, 16396 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто шість) грн 27 коп. штрафу, 467 (чотириста шістдесят сім) грн 83 коп. 3 % річних та 2102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ТС Плюс” (03115, м. Київ, вул. Краснова, 27, ідентифікаційний код 36264680).

Відповідач - Фізична особа-підприємець Куценко Борис Борисович ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Третьякова

Попередній документ
88171097
Наступний документ
88171099
Інформація про рішення:
№ рішення: 88171098
№ справи: 911/170/20
Дата рішення: 13.03.2020
Дата публікації: 16.03.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Київської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (20.08.2020)
Дата надходження: 20.08.2020
Предмет позову: Видачу наказу суду
Учасники справи:
суддя-доповідач:
ЯРЕМА В А
позивач (заявник):
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС ПЛЮС"