вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2842/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Орлан-Інвест-Груп” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5В)
про стягнення 1107340,40 грн. заборгованості згідно договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 63 від 12.07.2017 р., у тому числі - 1000000,00 грн. основного боргу, 63972,60 грн. пені, 35000,00 грн. штрафу, 5917,80 грн. 3% річних та 2450,00 грн. інфляційних втрат
секретар судового засідання: Демідова А.А.
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Виконавчий комітет Ірпінської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Орлан-Інвест-Груп” (далі - відповідач) про стягнення 580109,58 грн. заборгованості згідно договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 63 від 12.07.2017 р., у тому числі - 500000,00 грн. основного боргу, 41452,05 грн. пені, 35000,00 грн. штрафу, 3657,53 грн. 3% річних, а також інфляційних втрат, які позивач в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, так само як і пеню та 3% річних, просив нараховувати до моменту виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача загалом 580109,58 грн., а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020 р.
19.12.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 01-20/4399 від 17.12.2019 р. (вх. № 25318/19 від 19.12.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач зазначає, що оскільки станом на даний час відповідач так і не виконує обов'язку щодо сплати заборгованості згідно договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 63 від 12.07.2017 р., то, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, Виконавчий комітет Ірпінської міської ради збільшує розмір позовних вимог і просить суд стягнути з ТОВ “Орлан-Інвест-Груп” 1107340,40 грн. заборгованості, у тому числі - 1000000,00 грн. основного боргу, 63972,60 грн. пені, 35000,00 грн. штрафу, 5917,80 грн. 3% річних, 2450,00 грн. інфляційних втрат, а також уповноважити орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати до моменту виконання відповідачем рішення в частині стягнення боргу в сумі 1000000,00 грн. у повному обсязі: 1) сплату 3% річних за формулою: сума залишку боргу х 3% : 365 х кількість днів прострочення, починаючи з 12.12.2019 р.; 2) сплату інфляційної складової за формулою: сума залишку боргу х індекс інфляції за кожний місяць, починаючи з грудня 2019 р. - сума залишку боргу на який нараховуються інфляційні; 3) сплату пені за формулою: СБ х (ОС х 2)% / КДР х КДП, починаючи з 12.12.2019 р., де: СБ - сума боргу; ОС - облікова ставка НБУ; КДР - кількість днів у році; КДП - кількість днів прострочення.
08.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 08.01.2020 р. (вх. № 195/20 від 08.01.2020 р.) про відкладення підготовчого засідання у даній справі з огляду на те, що 09.01.2020 р. він братиме участь в іншій аналогічній справі № 367/448/19, що перебуває у провадженні Ірпінського міського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2019 р. підготовче засідання у даній справі було відкладено на 30.01.2020 р.
13.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло доповнення № 01-20/88 від 10.01.2020 р. (вх. № 664/20 від 13.01.2020 р.) до заяви № 01-20/4399 від 17.12.2019 р. (вх. № 25318/19 від 19.12.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якого позивач зазначає, що при поданні вказаної заяви в пункті 2 прохальної частини було допущено технічну описку, а саме - не зазначено викладену за текстом заяви вимогу про стягнення з відповідача 2450,00 грн. інфляційних втрат, з яких, зокрема, складається загальна сума заборгованості станом на 11.12.2019 р.
З огляду на викладене, позивач просить суд п. 2 прохальної частини заяви № 01-20/4399 від 17.12.2019 р. (вх. № 25318/19 від 19.12.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог розглядати в наступній редакції: “стягнути з ТОВ “Орлан-Інвест-Груп” на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради 1107340,40 грн. заборгованості згідно договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 63 від 12.07.2017 р., у тому числі - 1000000,00 грн. основного боргу, 63972,60 грн. пені, 35000,00 грн. штрафу, 5917,80 грн. 3% річних та 2450,00 грн. інфляційних втрат”.
16.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 01-20/164/3 від 15.01.2020 р. (вх. № 960/20 від 16.01.2020 р.), за змістом якої позивач, серед іншого, зазначає, що правомірність заявленої Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради вимоги про уповноваження органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, нараховувати до моменту виконання відповідачем рішення 3% річних, пені та інфляційних втрат підтверджується постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019 р. у справі № 906/72/19, постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. у справі № 905/1587/19 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 р. у справі № 909/361/19.
Також позивач повідомляє, що і рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2019 р. у справі № 911/1897/19 було задоволено клопотання Виконавчого комітету Ірпінської міської ради в частині зазначення в рішенні суду про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду в частині стягнення боргу.
З огляду на викладене, позивач, посилаючись на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, просить суд уповноважити орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати до моменту виконання відповідачем рішення в частині стягнення боргу в сумі 500000,00 грн. (1й черговий платіж) у повному обсязі сплату пені за формулою: СБ х (ОС х 2)% / КДР х КДП, починаючи з 12.12.2019 р. по 01.02.2020 р., а в частині стягнення боргу в сумі 500000,00 грн. (2й черговий платіж) у повному обсязі сплату пені за формулою: СБ х (ОС х 2)% / КДР х КДП, починаючи з 12.12.2019 р. по 01.06.2020 р., де: СБ - сума боргу; ОС - облікова ставка НБУ; КДР- кількість днів у році; КДП - кількість днів прострочення.
29.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 29.01.2020 р. (вх. № 2071/20 від 29.01.2020 р.), за змістом якої відповідач просить суд розглядати справу у підготовчому засіданні без участі представника ТОВ “Орлан-Інвест-Груп” Яценка В.В. з огляду на те, що 30.01.2020 р. останній братиме участь в іншій справі № 760/6099/17, яка розглядається Вищим антикорупційним судом.
Окрім того, відповідач вказує, що проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечує.
30.01.2020 р. засобами електронного зв'язку до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 01-20/441 від 30.01.2020 р. (вх. № 2162/20 від 30.01.2020 р.), за змістом якого позивач просить суд провести підготовче засідання у даній справі, призначене на 30.01.2020 р., без участі представника Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, а також зазначає про підтримання позиції, викладеної в позові, заяві № 01-20/4399 від 17.12.2019 р. (вх. № 25318/19 від 19.12.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог та доповненні № 01-20/88 від 10.01.2020 р. (вх. № 664/20 від 13.01.2020 р.) до вказаної заяви.
У судове засідання 30.01.2020 р. представники позивача та відповідача не з'явились, водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2020 р. було прийнято заяву Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 01-20/4399 від 17.12.2019 р. (вх. № 25318/19 від 19.12.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог (з урахуванням доповнення № 01-20/88 від 10.01.2020 р. (вх. № 664/20 від 13.01.2020 р.) до вказаної заяви) до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2020 р.
У судове засідання 02.03.2020 р. представники позивача та відповідача не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 02.03.2020 р. прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у підготовчому провадженні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
24 червня 2019 року між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Орлан-Інвест-Груп” (замовник) було укладено договір № 63 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, предметом якого є участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь.
Згідно з п. 1.2 договору місце розташування об'єкта: м. Ірпінь, вул. Університетська, 1-л, 1-м, 1-н, будинок № 4.
У відповідності з п. 1.3 договору цільове призначення об'єкта: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 6750,00 м.кв., квартирною площею 5150,00 м.кв. (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 0032-05-2017 від 12.05.2017 р.).
Умовами п. 2.1 договору передбачено, що загальна вартість будівництва житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Університетська, 1-л, 1-м, 1-н, будинок № 4, розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 р. № 102), складає: 5150,0 * 10365,0 = 53379750,0 грн. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 р. № 4146-60-VІ. Для даної забудови величина пайового внеску складає: 53379750,0 х 4% = 2135190,00 грн.
Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 2135190,00 грн. згідно графіка (додаток 1) до цього договору, але не пізніше, ніж до введення об'єкта в експлуатацію. Зазначені кошти замовник перераховує на розрахунковий рахунок (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Згідно з п. 3.1 договору підрядник зобов'язався інформувати про всі зміни, які відбуватимуться в ході будівництва, для своєчасного внесення змін до договору, а також сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь у розмірі, визначеному в п. 2.2 даного договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що Виконавчий комітет Ірпінської міської ради і замовник уклали цей договір добровільно. При укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають.
Згідно з п. 5.1 договору невід'ємною частиною договору є графік сплати пайового внеску.
Відповідно до п. 5.2 договору даний договір може коригуватися у випадку, коли фактична вартість будівництва буде більшою або меншою за результатами (по закінченню) будівництва об'єкта, або в результаті виникнення інших причин, що має бути узгоджено сторонами та оформлено додатковим договором до цього договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами всіх своїх обов'язків за цим договором (п. 6.1 договору).
Додатком № 1 до договору (з урахуванням угоди № 27 про внесення змін до договору № 63 від 12.07.2017 р. про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, предметом якого є участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь) сторони визначили графік сплати пайового внеску відповідача на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, згідно якого загальна сума пайового внеску 2135190,00 грн. підлягає сплаті у 2019 та 2020 роках у наступному порядку: 500000,00 грн. у липні 2019 року; 500000,00 грн. у листопаді 2019 року; 300000,00 грн. у березні 2020 року; 300000,00 грн. у червні 2020 року; 300000,00 грн. у вересні 2020 року, 235190,00 грн. у грудні 2020 року.
Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Орлан-Інвест-Груп” лист № 01-24/3840 від 30.10.2019 р., відповідно до якого позивач повідомляв відповідача, що у останнього існує заборгованість зі сплати пайового внеску за договором про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 63 від 12.07.2019 р. у розмірі 500000,00 грн. Відповідно до п. 2.3 договору за порушення строків сплати пайового внеску було нараховано неустойку. Станом на 28.10.2019 р. неустойка складає 79500,00 грн. (пеня 44500,00 грн., штраф 35000,00 грн.). Загальна сума боргу складає 579500,00 грн. З урахуванням зазначеного Виконавчий комітет Ірпінської міської ради просив ТОВ “Орлан-Інвест-Груп” негайно погасити заборгованість за договором № 63 від 12.07.2017 р.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не здійснив платежу згідно графіку за договором № 63 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2019 р., у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість по договірних платежах.
На підтвердження надсилання вказаного листа позивач надав до суду копії фіскального чеку від 01.11.2019 р. та опису вкладення у цінний лист.
Проте, відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо сплати існуючої заборгованості, претензія залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Так, позивач зазначає, що станом на час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість згідно договору № 63 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2019 р. за платежами за липень 2019 року та листопад 2019 року у розмірі 1000000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 4146-60-VI від 06.11.2014 р. затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, відповідно до якого залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь проводиться відповідно до ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та цього положення.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частиною 5 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Розділом 2 Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (надалі - Положення) передбачено порядок встановлення розміру пайової участі.
Так, відповідно до п. 2.1 Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Ірпінською міською радою із замовником будівництва об'єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Згідно з п. 2.2 Положення, у разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України: показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків; опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для нежитлових будівель та споруд; опосередкованої вартості будинків садибного типу, які споруджуються на території України, на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових та дачних будинків.
Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Пунктом 2.5 Положення передбачено, що розмір пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь складає, зокрема, для житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, розмір коштів пайової участі визначається диференційовано, з урахуванням загальної вартості об'єкта будівництва: для нежитлових приміщень - у розмірі 10%, для житлового фонду - 4%; для нежитлових будівель та споруд - 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Відповідно до п. 2.8 Положення у випадку будівництва у житловому будинку вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень його загальна кошторисна вартість має визначатись з урахуванням кошторисної вартості таких приміщень. Розмір пайової участі розраховується як сума двох складових: перша становить величину пайової участі, розраховану під житлову частину будинку; друга - величину пайової участі, розраховану для нежитлових будівель та споруд. За відсутності окремих кошторисних розрахунків розмір пайової участі визначається пропорційно загальній площі приміщень. У випадку будівництва об'єктів змішаного типу (таких, що залучаються до пайової участі та тих, що не залучаються) розмір пайової участі розраховується пропорційно загальній площі окремих приміщень в залежності від їх призначення.
Згідно з ч. 8 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Частиною 9 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Відповідно до п. 2.10 Положення, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ірпінь сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, а у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена, вона визначається для багатоповерхових житлових будинків, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладення договору.
Зі змісту п. 2.1 договору вбачається, що величина пайової участі відповідача у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховувалася, відповідно до заяви відповідача, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 102 від 03.05.2017 р.) будівництва житлового будинку, що відповідає наведеним вище приписам ч. 5 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Положення.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно з ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною третьою ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Суд, проаналізувавши умови залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури та порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбачені ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” і Положенням, затвердженим рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 4146-60-VI від 06.11.2014 р., а також дослідивши зміст договору № 63 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2017 р., укладеного між сторонами, дійшов висновку, що договір не суперечить нормам законодавства, пункти договору визначені на розсуд сторін та погоджені ними.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростував. Разом з тим, будь-яких доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов'язань щодо сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Ірпіня суду не надав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1000000,00 грн. основного боргу за договором № 63 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2019 р., а саме - платежів за липень 2019 року та листопад 2019 року, є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 2.3 договору просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 35000,00 грн. та пеню у розмірі 63972,60 грн.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати пайового внеску, на підставі п. 2.3 договору просить суд стягнути з відповідача 35000,00 грн. штрафу, який становить 7% від 500000,00 грн. (розміру одного несплаченого внеску).
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Поряд з цим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем, з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за період з 01.08.2019 р. до 11.12.2019 р. на суму 500000,00 грн. та за період з 01.12.2019 р. до 11.12.2019 р. на суму 500000,00 грн. Загальний розмір пені складає 63972,60 грн.
Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в частині позову про стягнення штрафу та пені підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати пайових внесків, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за період з 01.08.2019 р. по 11.12.2019 р. складають 5917,80 грн., а інфляційні втрати за період з серпня по жовтень 2019 року становлять 2450,00 грн.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову також підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1107340,40 грн. заборгованості за договором № 63 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2019 р., з яких: 1000000,00 грн. основного боргу, 35000,00 грн. штрафу, 63972,60 грн. пені, 5917,80 грн. 3% річних, 2450,00 грн. інфляційних втрат, є доведеними, підтвердженими доказами і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування відсотків, інфляційних втрат та пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Водночас, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи наявність боргу, обмеження нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд дійшов висновку про можливість зазначення в рішенні про нарахування пені органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання рішення згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України, починаючи з 12.12.2019 р. до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше, ніж до 01.02.2020 р. на суму 500000,00 грн., та починаючи з 12.12.2019 р. до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше, ніж до 01.06.2020 р. на суму 500000,00 грн.
Крім того, суд зазначає про нарахування 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, починаючи з 12.12.2019 р. до моменту погашення боргу відповідачем за формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365.
Поряд з цим, слід відзначити, що аналіз приписів вказаної статті 238 ГПК України свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше (до виконання рішення) нарахування відсотків або пені.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд встановити в рішенні зазначений механізм нарахування, в тому числі, і по відношенню до стягуваної суми інфляційних втрат.
Проте, інфляційні втрати за своєю сутністю до відсотків не належать, з огляду на що суд не вважає за можливе застосувати механізм нарахування, визначений ч. 10 ст. 238 ГПК України, до інфляційних втрат, у зв'язку з чим відмовляє позивачу в цій частині його вимог.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Орлан-Інвест-Груп” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5В, код 38733894) на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А, код 05408846) 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. основного боргу, 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 63972 (шістдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 60 коп. пені, 5917 (п'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 80 коп. 3% річних, 2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 16085 (шістнадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 11 коп. судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365, починаючи з 12.12.2019 р. до моменту виконання рішення.
4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати пеню за формулою: пеня = сума залишку боргу х подвійну облікову ставку Національного банку України % х кількість днів прострочення : 365, починаючи з 12.12.2019 р. до 01.02.2020 р. на суму 500000,00 грн. та починаючи з 12.12.2019 р. до 01.06.2020 р. на суму 500000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13.03.2020 р.
Суддя В.М. Бабкіна