ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа № 910/17260/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"
доМіністерства оборони України
простягнення 1 944 317 грн 98 коп.
Представники:
від позивача:Купіна А.В. - представник за довіреністю
від позивача:Хоменко Ю.П. - представник за довіреністю
від відповідача: Ковальчук І.В. - представник за довіреністю
06.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" з вимогами до Міністерства оборони України про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 944 317 грн 98 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Міністерство оборони України в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами контракту не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої продукції, у зв'язку з чим відповідачу нараховано 1 509 735 грн 90 коп. інфляційних втрат та 434 582 грн 08 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17260/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.01.2020.
28.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
09.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 13.01.2020 судом оголошено перерву до 27.01.2020.
22.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 27.01.2020, суд, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.03.2020.
У судове засідання 02.03.2020 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті справи.
Представник позивача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 02.03.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
16.12.2014 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (виконавець за договором) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 247/1/14/41 (далі - контракт), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується поставити замовникові з дотриманням вимог законодавств продукцію, зазначену в специфікації продукції згідно з додатком 1 (далі - специфікація) та надати супутні послуги (далі - послуги), зазначені в контракті, а замовник - прийняти через вантажоодержувача, зазначеного у специфікації, та оплатити таку продукцію.
Відповідно до пункту 2.3. контракту орієнтовна вартість продукції за контрактом з урахуванням податку на додану вартість складає 160 385 771 грн 27 коп.
Пунктом 2.4. контракту визначено, що попередня оплата продукції здійснюється за орієнтовною ціною.
Згідно з пунктом 2.5. контракту остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни на поставку продукції, після підтвердження виконавцем фактичних витрат, протягом 10 банківських днів з дати підписання цього протоколу.
Відповідно до умов пунктів 2.7, 2.8 контракту рівень договірної ціни на продукцію встановлюється сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (далі - РКМ), складених виконавцем за фактичними витратами, понесеними ним у процесі виконання контракту, з урахуванням курсу євро на момент купівлі виконавцем іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для оплати постачальнику продукції, митного оформлення при ввезенні її в Україну, транспортно-експедиційних послуг територією України, врахування різниці курсу Національного банку України і міжбанківського валютного ринку України та рівня прибутку - 5% від ціни постачальника продукції. Для погодження договірної ціни виконавець, після проведення митного оформлення продукції, надає замовнику РКМ щодо обґрунтування рівня договірної ціни. Протягом 15 робочих днів замовник погоджує договірну ціну.
За умовами пункту 4.1. контракту виконавець зобов'язується поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією після здійснення попередньої оплати відповідно до пункту 2.10. контракту та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.12. контракту.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.03.2016 (пункт 10.1. контракту).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
21.12.2016 між сторонами підписано протокол погодження договірної ціни та додаткову угоду № 3 до контракту з протоколом розбіжностей про що, у додатковій угоді № 3 позивач зробив затвердження.
З метою проведення остаточних розрахунків за поставлену позивачем продукцію, позивач направив на адресу відповідача рахунок від 22.12.2016 № 27/16-2/939 на суму 18 239 165 грн 67 коп. Вказана сума становить різницю між здійсненою відповідачем попередньою оплатою та встановленою у протоколі погодження договірної ціни та додатковій угоді № 3 договірною ціною. У свою чергу, відповідач оплатив вказаний рахунок частково, на суму 13 045 240 грн 99 коп.
У зв'язку із нездійсненням відповідачем повної оплати поставленої позивачем продукції на суму 265 049 006 грн 12 коп., у березні 2018 року Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогами до Міністерства оборони України про стягнення 5 193 924 грн 68 коп. заборгованості за поставлену продукцію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 910/2957/18 позов Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" задоволено, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" грошові кошти у розмірі 5 193 924 грн 68 коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 77 908 грн 86 коп.
Відповідно до довідки Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 31.10.2019 № 153-00/1847, 21.10.2019 Міністерство оборони України сплатило грошові кошти у розмірі 5 271 833 грн 54 коп. згідно платіжного доручення від 21.10.2019 № 1 з наступним призначенням платежу: "2101150, 2260, стягнення, зг. наказу Господар. суду м. Києва від 09.09.2019р. № 910/2957/18".
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов державного контракту від 16.12.2014 № 247/1/14/41 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленої продукції за державним контрактом від 16.12.2014 № 247/1/14/41, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 509 735 грн 90 коп. інфляційних втрат та 434 582 грн 08 коп. 3 % річних за період прострочення з 06.01.2017 по 20.10.2019.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено його правильність та відповідність умовам контракту.
Підпунктом 2) пункту 7.2. контракту сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір процентів 0 (нуль) процентів.
За таких обставин, оскільки підпунктом 2) пункту 7.2. контракту сторони встановили інший розмір процентів - 0 (нуль) процентів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 434 582 грн 08 коп. не підлягають задоволенню.
При цьому, судом відхиляються твердження позивача щодо того, що після закінчення терміну контракту, положення щодо встановлення іншого розміру процентів у розмірі 0 (нуль) втрачають чинність, оскільки нарахування процентів річних не обмежується строком (терміном) дії контракту, відтак, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити проценти річних у розмірі, встановленому в контракті.
До того ж, твердження позивача, викладені у відзиві, стосовно того, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним (ч. 3 ст. 614 ЦК України), тобто умови договору щодо зменшення розміру процентів є нікчемними, відхиляються судом, оскільки частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено можливість зміни розміру процентів договором, відтак, сторони договору можуть як збільшити передбачений законом розмір процентів річних, так і зменшити його.
Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві, щодо того, що підстав для сплати заборгованості у розмірі 5 193 924 грн 68 коп. до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 910/2957/18 у Міністерства оборони України не було, суд зазначає, що пунктом 2.5. контракту чітко визначено, що остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни на поставку продукції, після підтвердження виконавцем фактичних витрат, протягом 10 банківських днів з дати підписання цього протоколу.
Відповідно до умов пунктів 2.7, 2.8 контракту рівень договірної ціни на продукцію встановлюється сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (далі - РКМ), складених виконавцем за фактичними витратами, понесеними ним у процесі виконання контракту, з урахуванням курсу євро на момент купівлі виконавцем іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для оплати постачальнику продукції, митного оформлення при ввезенні її в Україну, транспортно-експедиційних послуг територією України, врахування різниці курсу Національного банку України і міжбанківського валютного ринку України та рівня прибутку - 5% від ціни постачальника продукції. Для погодження договірної ціни виконавець, після проведення митного оформлення продукції, надає замовнику РКМ щодо обґрунтування рівня договірної ціни. Протягом 15 робочих днів замовник погоджує договірну ціну.
При цьому, в рішенні Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 910/2957/18 зазначено, що позов Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" не стосується зміни контракту між сторонами або його розірвання з визначених законом підстав, тому доводи з цього приводу є безпідставними. Також, вказаним рішенням встановлено, що розрахунково-калькуляційні матеріали, складені відповідно до умов спірного контракту та вимог чинного законодавства, на підставі яких були визначені фактичні витрати, понесені виконавцем у процесі виконання контракту, розмір яких не перевищує визначені договірні рівні та становлять загалом 265 049 006 грн 12 коп.
Суд зазначає, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був сплатити грошові кошти у розмірі 5 193 924 грн 68 коп., які є різницею між здійсненою відповідачем попередньою оплатою та встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни договірною ціною (21.12.2016), з 22.12.2016 по 04.01.2017, тобто в строк, зазначений в пункті 2.5. контракту. Тобто, період прострочення виконання грошового зобов'язання становить з 05.01.2017 до 20.10.2019.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 14281072) інфляційні втрати у розмірі 1 509 735 (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 22 646 (двадцять дві тисячі шістсот сорок шість) грн 04 коп.
3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 434 582 грн 08 коп. відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено: 12.03.2020
Суддя Н.Б. Плотницька