ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2020Справа №910/1465/20
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення штрафу у розмірі 20 094,09 грн.
У лютому 2020 року Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 20 094,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу, у зв'язку з чим Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбачених п. 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у розмірі 20 094,09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 відкрито провадження у справі №910/1465/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
03.03.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про залучення доказів, до якої долучено докази часткової сплати штрафу у розмірі 20 049,09 грн., у зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову в цій частині.
06.03.2020 через відділ діловодства суду від Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що відповідачем сплачено штраф частково у розмірі 20 049,09 грн., а отже у останнього наявна заборгованість у розмірі 45,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
Із залізничної накладної СМГС від 27.02.2019 (відправлення №22222847), вбачається, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснило перевезення вантажу у вагонах №№ 73962359, 74928920 та 74811571 зі станції "Барбаров" Білоруської залізниці до станції призначення "Одеса-Ліски" Одеської залізниці, одержувачем якого є Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна".
19.04.2019 Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з претензією №1081 про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 20 094,09 грн.
05.11.2019 листом №ЦМ-У-1365/19-2 Департамент комерційної роботи Акціонерного товариства "Українська залізниця" повідомив позивача, що кошти у розмірі 20 094,09 грн. буде перераховано філією "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на поточний рахунок позивача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаною залізничною накладною визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС), у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 094,09 грн. на підставі ст. 45 УМВС.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно з частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
За приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично - поромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС)
Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної СМГС від 27.02.2019 (відправлення №22222847) виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні, оскільки перевезення вантажу здійснювалось залізницями України та Білорусії.
Згідно з параграфів 2, 3 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:
для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфів 5, 7 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Відповідно до ст. 2 Угоди та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Згідно ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
З матеріалів справи вбачається, що фактичний термін доставки вантажу за відправленнями №22222847 перевищено на одну добу.
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Згідно параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
В свою чергу, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не заперечується, що доставка вантажу відбулась із затримкою і в листі №ЦМ-У-1365/19-2 від 05.11.2019 Департамент комерційної роботи Акціонерного товариства "Українська залізниця" повідомляв позивача, що кошти у розмірі 20 094,09 грн. буде сплачено.
Більш того, відповідачем надано докази часткової сплати штрафу у розмірі 20 049,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2578261 від 24.02.2020 на суму 107 470,16 грн. (призначення платежу - оплата претензії за порушення терміну доставки вантажу за відправленням №22222847 від 08.03.2019, №0482654 від 31.05.2019, №22292440 від 27.05.2019, №22292264 від 30.05.2019. Без тенд. Без ПДВ.).
В додаткових поясненнях позивач підтвердив, що відповідачем сплачено лише частину штрафу у розмірі 20 049,09 грн. та вказав, що з урахуванням часткової сплати у останнього наявна заборгованість у розмірі 45,00 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору (в частині стягнення штрафу у розмірі 20 049,09 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 049,09 грн.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати відповідачем штрафу в повному обсязі матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи загальний розмір штрафу (20 094,09 грн.) та розмір сплачених відповідачем коштів (20 049,09 грн.), суд приходить до висновку, що у відповідача наявний обов'язок зі сплати частини штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 45,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" підлягають задоволенню частково, а саме з Акціонерного товариства "Українська залізниця" підтягає стягненню штраф у розмірі 45,00 грн.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 049,09 необхідно закрити провадження, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що відповідачем частково сплачено штраф у розмірі 20 049,09 грн. до початку розгляду справи по суті суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 50 відсотків судового збору в цій частині з відповідача, а 50 відсотків судового збору повернути позивачу з Державного бюджету України.
В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №910/1465/20 в частині вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" суми штрафу у розмірі 20 049,09 грн.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (до перейменування - вул. Тверська), буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) штраф у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 053 (одна тисяча п'ятдесят три) грн. 35 коп. Видати наказ.
4. Повернути Підприємству з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 048 (одна тисяча сорок вісім) грн. 65 коп., сплачений за платіжним дорученням №141319794 від 23.01.2020. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко