61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1
іменем України
12.03.2020 Справа № 905/49/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6),
до відповідача: Комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради" (код ЄДРПОУ 40175733, адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, буд.53),
про: стягнення 390932,76 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради" про стягнення 390932,76 грн. (триста дев'яносто тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 76 коп.), у тому числі: пеня - 226228,47 грн. (двісті двадцять шість тисяч двісті двадцять вісім гривень 47 коп.), 3% річних - 43748,44 грн. (сорок три тисячі сімсот сорок вісім гривень 44 коп.), інфляційні втрати - 120955,85 грн. (сто двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 85 коп.), крім того, судовий збір у розмірі 5863,99 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 99 коп.)
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3144/1718-КП-6 від 14.09.2017 щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу.
Ухвалою від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/49/20; визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 13.02.2020; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; явка представників сторін у судове засідання визнана необов'язковою.
Така ухвала отримана позивачем 20.01.2020, відповідачем - 21.01.2020, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
10.02.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання №03/85-1 від 03.02.2020 (вх.суду № 2893/20), в якому останній просить зменшити розмір боргу у загальній сумі 390932,76 грн, у тому числі: 3% річних - 43748,44 грн., інфляційних витрат - 120955,85 грн., пені - 226228,47 грн. на 90%.
Клопотання мотивовано скрутним фінансовим становищем підприємства.
Відзив на позовну заяву Комунальним підприємством "Тепломережа" Вугледарської міської ради" не подано, докладний та нормативно обгрунтований контррозрахунок позовних вимог не надано, про причини не повідомлено.
Ухвалою від 13.02.2020 відкладено розгляд справи на 12.03.2020; визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання необов"язковою; запропоновано позивачу письмово висловити правову позицію щодо клопотання відповідача №03/85-1 від 03.02.2020; відповідачу - виконати вимоги ухвали від 13.01.2020 по справі № 905/49/20 щодо надання суду докладного та нормативно обгрунтованого контррозрахунку позовних вимог.
Така ухвала отримана позивачем 17.02.2020, відповідачем - 18.02.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
11.03.2020 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання від 10.03.2020 № 14/4-1624-20 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом сторін (вх.№5324/20).
В судове засідання, що відбулось 12.03.2020, позивач та відповідач своїх представників не направили, вимоги ухвали від 13.02.2020 не виконали, про причини не повідомили.
Щодо клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом сторін.
Частинами першою та другою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч.3 ст.12 цього Кодексу).
Згідно з ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, на які поширюється дія цієї частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.
Відповідно до ч.7 ст.12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Як вбачається, позовна заява направлена поштою на адресу суду 27.12.2019.
Предметом позову у даній справі є стягнення боргу у розмірі 390932,76 грн. (триста дев'яносто тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 76 коп.), що більше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2019 рік), але значно менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2019 рік), а тому справа № 905/49/20 може бути віднесена судом до категорії малозначних, у разі, якщо вона є справою незначної складності.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконував умови укладеного між ними договору №3144/1718-КП-6 від 14.09.2017 щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування відповідачу пені, річних та інфляційних, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум згідно поданого розрахунку.
Частиною другою статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд зазначає, що стягнення пені, річних та інфляційних є одним із видів господарсько-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність підстав для застосування такої відповідальності, наявність порушеного права, вину іншої сторони по договору, період виникнення зобов'язань, їх розмір тощо.
На думку суду, встановлення цих елементів не є складною процесуально-правовою дією для суду, виходячи із предмету договору, адже об'єм поданих доказів, якими може бути підтверджено наявність чи відсутність підстав для застосування господарсько-правової відповідальності до відповідача є незначним, і як наслідок побудова правильного висновку про наявність чи відсутність в діях відповідача складу господарського правопорушення об'єктивно не може викликати утруднень.
Таким чином суд дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, а оскільки ціна позову у ній значно менша ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 905/49/20 є малозначною.
Крім того, відповідач в установлений судом строк не подавав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, як не подав і письмовий відзив на позовну заяву згідно приписів ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та докладного та нормативно обгрунтованого контррозрахунку позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивачем предмет позову не змінювався, вимоги не збільшувались, додаткові документи не подавались. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Втім, позивачем не подавалось суду повідомлень про неможливість надання певних доказів, причини, з яких такі докази не можуть бути подані тощо.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона користується на власний розсуд, явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження і встановлений процесуальним кодексом строк її розгляду спливає, тому суд вважає за можливе розглянути цю справу за наявними матеріалами без присутності представників сторін, які повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Тепломережа" Вугледарської міської ради" (далі - відповідач, споживач) підписано договір постачання природного газу № 3144/1718-КП-6 від 14.09.2017, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. (п.1.1, п.1.2 договору)
У пункті 2.1 договору сторони обумовили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно природний газ орієнтовним обсягом до 367,1 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2017 року - 26,8 тис.куб.м., листопад 2017 року - 54,8 тис.куб.м., грудень 2017 року - 73,1 тис.куб.м., січень 2018 року - 81,1 тис.куб.м., лютий 2018 року - 70,8 тис.куб.м., березень 2018 року - 60,5 тис.куб.м. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п.2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передається по даному договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на коригування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди (п.2.2 договору).
Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).
Згідно з п.3.7 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до пункту 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2493.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п.5.1 договору).
Згідно з п.5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.
Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в п.5.2 цього договору, здійснюється за умови: наявності у споживача відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством); виконання споживачем, на якого станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», обов'язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; дотримання вимог пункту 12 Положення (п.5.3 договору).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається з сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 договору).
У пункті 6.1 договору сторони обумовили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п. 6.2 договору сторони погодилися, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Згідно із п. 6.3 договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.8.2 договору).
Згідно з п.12.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір постачання природного газу № 3144/1718-КП-6 від 14.09.2017 підписаний обома сторонами без розбіжностей та скріплений відбитками печаток обох підприємств.
Додаткові угоди до цього договору сторонами не надавались.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору постачання природного газу № 3144/1718-КП-6 від 14.09.2017 позивач протягом періоду з жовтня 2017 по березень 2018 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1359323,60 грн (один мільйон триста п'ятдесят дев'ять тисяч триста двадцять три гривні 60 коп.), що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.10.2017 на суму 70367,76 грн (сімдесят тисяч триста шістдесят сім гривень 76 коп.);
- від 30.11.2017 на суму 203332,07 грн (двісті три тисячі триста тридцять дві гривні 7 коп.);
- від 31.12.2017 на суму 292117,27 грн (двісті дев'яносто дві тисячі сто сімнадцять гривень 27 коп.);
- від 31.01.2018 на суму 306188,93 грн (триста шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 93 коп.);
- від 28.02.2018 на суму 217403,72 грн (двісті сімнадцять тисяч чотириста три гривні 72 коп.);
- від 31.03.2018 на суму 269913,85 грн (двісті шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 85 коп.);
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Між тим, як повідомляв позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував:
- пеню в розмірі 226228,47 грн (двісті двадцять шість тисяч двісті двадцять вісім гривень 47 коп.), у тому числі: 11094,97 грн. - по зобов'язанням жовтня 2017 року за період з 28.11.2017 по 27.05.2018 (на заборгованість в розмірі 70367,76 грн.); 29402,37 грн. - по зобов'язанням листопада 2017 року за період з 26.12.2017 по 25.06.2018 (виходячи з боргу 203332,07 грн.); 48795,59 грн. - по зобов'язанням грудня 2017 року за період з 26.01.2018 по 25.07.2018 (на борг 292117,27 грн.); 51951,45 грн. - по зобов'язанням січня 2018 року за період з 27.02.2018 по 26.08.2018 (виходячи з боргу 306188,93 грн.); 37834,20 грн. - по зобов'язанням лютого 2018 року за період з 27.03.2018 по 26.09.2018 (на борг 217403,72 грн.) та 47149,88 грн. - по зобов'язанням березня 2018 року за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 (на борг 269913,85 грн.);
- інфляційних 120955,85 грн (сто двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 85 коп.), у тому числі: 7652,41 грн. - по зобов'язанням жовтня 2017 року за період з 01.12.2017 по 31.12.2018 (на заборгованість в розмірі 70367,76 грн.); 19879,99 грн. - по зобов'язанням листопада 2017 року за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (виходячи з боргу 203332,07 грн.); 25162,32 грн. - по зобов'язанням грудня 2017 року (за період з 01.02.2018 по 31.12.2018 на борг 292117,27 грн., з 01.01.2019 по 31.01.2019 на борг 65497,24 грн. та з 01.02.2019 по 28.02.2019 на борг 64807,08 грн.); 28736,23 грн. - по зобов'язанням січня 2018 року (за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 на борг 306188,93 грн., з 01.03.2019 по 31.03.2019 на борг 170996,01 грн.); 18670,73 грн. - по зобов'язанням лютого 2018 року за період з 01.04.2018 по 31.03.2019 (на борг 217403,72 грн.) та 20854,17 грн. - по зобов'язанням березня 2018 року за період з 01.05.2018 по 31.03.2019 (на борг 269913,85 грн.);
- 3% річних 43748,44 грн (сорок три тисячі сімсот сорок вісім гривень 44 коп.), у тому числі: 2475,03 грн. - по зобов'язанням жовтня 2017 року (за період з 28.11.2017 по 15.01.2019 на борг 70367,76 грн. та з 16.01.2019 по 29.01.2019 на борг 70047,90 грн.); 6684,89 грн. - по зобов'язанням листопада 2017 року за період з 26.12.2017 по 29.01.2019 (виходячи з боргу 203332,07 грн.); 9163,97 грн. - по зобов'язанням грудня 2017 року (за період з 26.01.2018 по 29.01.2019 на борг 292117,27 грн., з 30.01.2019 по 12.02.2019 на борг 65497,24 грн., з 13.02.2019 по 27.03.2019 на борг 64807,08 грн.); 10309,01 грн. - по зобов'язанням січня 2018 року (за період з 27.02.2018 по 27.03.2019 виходячи з боргу 306188,93 грн., з 28.03.2019 по 24.04.2019 на борг 170996,01 грн.); 7040,31 грн. - по зобов'язанням лютого 2018 року за період з 27.03.2018 по 24.04.2019 (на борг 217403,72 грн.); 8075,23 грн. - по зобов'язанням березня 2018 року за період з 26.04.2018 по 24.04.2019 (на борг 269913,85 грн.),
які просить стягнути згідно поданого позову.
Матеріали справи не містять і сторонами не подавалось платіжних доручень чи виписок банківських чи інших фінансових установ щодо руху коштів по рахунках сторін за спірним договором.
Позивачем на підтвердження своїх вимог надано суду сальдо по підприємству «Тепломережа КП Вугледарської міської ради» з 01.10.2017 по 31.12.2018, операції по договору 3144/1718-КП-6 за період з 01.10.2017 по 31.12.2018 та за період з 01.07.2017 по 09.08.2019.
Відповідачем надано суду акти звіряння розрахунків станом на 31.03.2019 та 30.11.2019, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з січня 2017 по квітень 2019 року, картку рахунку 631 за період з січня 2017 року по квітень 2019 року.
З вказаних документів судом встановлено та не заперечується сторонами, що поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, загальною вартістю 1359323,60 грн (один мільйон триста п'ятдесят дев'ять тисяч триста двадцять три гривні 60 коп.), оплачений відповідачем повністю, однак з порушенням строків оплати, визначених п. 6.1 договору.
Так, за отриманий у жовтні 2017 року природний газ на суму 70367,76 грн (сімдесят тисяч триста шістдесят сім гривень 76 коп.) відповідач мав розрахуватись у строк до 27.11.2017 включно (25.11.2017 - вихідний день, субота). Фактично відповідач перерахував позивачу 319,86 грн. - 16.01.2019 та 70047,90 грн. - 30.01.2019;
- за отриманий у листопаді 2017 року природний газ на суму 203332,07 грн (двісті три тисячі триста тридцять дві гривні 7 коп.) відповідач мав розрахуватись у строк до 25.12.2017 включно. Фактично відповідач перерахував позивачу 30.01.2019 - 203332,07 грн.;
- за отриманий у грудні 2017 року природний газ на суму 292117,27 грн (двісті дев'яносто дві тисячі сто сімнадцять гривень 27 коп.) строк оплати - до 25.01.2018 включно. Фактично ж відповідач перерахував позивачу 30.01.2019 - 226620,03 грн., 13.02.2019 - 690,16 грн., 28.03.2019 - 64807,08 грн.;
- за отриманий у січні 2018 року природний газ на суму 306188,93 грн (триста шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 93 коп.) строк оплати - до 26.02.2018 включно (25.02.2018 - вихідний, неділя); Фактично ж відповідачем перераховано позивачу 28.03.2019 - 135192,92 грн., 25.04.2019 - 170996,01 грн.
- за отриманий у лютому 2018 року природний газ на суму 217403,72 грн (двісті сімнадцять тисяч чотириста три гривні 72 коп.) строк оплати - до 26.03.2018 включно (25.03.2018 - вихідний, неділя); Фактично ж відповідачем перераховано позивачу 25.04.2019 - 217403,72 грн.
- за отриманий у березні 2018 року природний газ на суму 269913,85 грн (двісті шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 85 коп.) строк оплати - до 25.04.2018 включно; Фактично ж відповідачем перераховано позивачу 25.04.2019 - 269913,85 грн.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів програмного комплексу «Ліга: Закон» наданий позивачем розрахунок пред'явлених до стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, суд дійшов висновку про його обгрунтованість та арифметичну вірність, а саме: пеня - 226228,47 грн., 3% річних - 43748,44 грн., інфляційні втрати - 120955,85 грн. Відповідач протилежного не довів, проти поданого розрахунку позивача не заперечив, власного контррозрахунку позовних вимог не надав.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустоки, штрафу, пені.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається, відповідач мотивує своє клопотання тим, що розраховувався за отриманий природний газ по мірі надходжень коштів від споживачів м. Вугледар; він є захищеним споживачем природного газу в розумінні Закону України «Про ринок природного газу» та є єдиним виробником теплової енергії, надавачем послуг з централізованого опалення у м. Вугледар Донецької області, на підприємство відповідача покладено обов'язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв'язку з низькою платоспроможністю значної кількості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, відсутністю коштів, підприємство буде позбавлене можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котельні і теплових пунктів, своєчасно та якісно надавати комунальні послуги споживачам м. Вугледар; відповідач здійснює постачання теплової енергії тільки в опалювальний період, тобто з 15 жовтня по 15 квітня, у зв'язку з чим не завжди має можливість провести своєчасну оплату своїх зобов'язань; в результаті невиконання кінцевими споживачами зобов'язань з оплати отриманих послуг, КП «Тепломережа» Вугледарської міської ради» перебуває в тяжкому матеріальному стані. Відповідач також вказує, що з метою реалізації Закону України № 1730-УІІІ «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих оганізацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», 16.06.2017 КП «Тепломережа» Вугледарської міської ради» внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (наказ Мінрегіону від 16.06.2017 № 152, номер особового запису в реєстрі - 32).
На підтвердження таких обставин надано суду звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2018.
Від позивача на час судового засідання заперечень проти цього клопотання КП «Тепломережа» Вугледарської міської ради» не надійшло.
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.
У статті 233 Господарського кодексу України, словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства (ст. 3, ч. 3 ст. ст. 509 ЦК України), якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Суд приймає до уваги обставини, що відповідач є єдиним виробником теплової енергії, надавачем послуг з централізованого опалення у м. Вугледар Донецької області. Збиткова господарська діяльність відповідача значною мірою зумовлена невиконанням перед ним зобов'язань споживачами за отримані послуги з централізованого опалення. Наявність такої заборгованості залежить не лише від заявника, а і від виконання зобов'язань з боку споживачів послуг боржника. Основна заборгованість за отриманий протягом жовтня 2017 - березня 2018 року природний газ відповідачем погашена до звернення позивача до суду з цим позовом.
Також суд приймає до уваги, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.
З огляду на те, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені, позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому, при зменшенні розміру пені, позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Суд зазначає, що зменшення пені на 90% є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов'язання, тому вважає за можливе зменшити пред'явлену до стягнення з відповідача суму пені на 50% - до 113114,24 грн. (сто тринадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 24 коп). В іншій частині клопотання відповідача суд відхиляє.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73-80, 86, 91, 123-124, 128 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зменшити розмір пред'явленої до стягнення пені на 50% - до 113114,24 грн. (сто тринадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 24 коп).
Стягнути з Комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради" (код ЄДРПОУ 40175733, адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, буд.53) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6) 3% річних - 43748,44 грн. (сорок три тисячі сімсот сорок вісім гривень 44 коп.), інфляційні втрати - 120955,85 грн. (сто двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 85 коп.), пеня - 113114,24 грн. (сто тринадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 24 коп.), а також відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 5863,99 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 99 коп.)
В іншій частині вимог - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати судовий наказ.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення підписано 13.03.2020.
Суддя Н.В. Величко