вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.03.2020м. ДніпроСправа № 910/12684/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока", смт. Веселе Запорізької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 365 551,74 грн.
Представники:
від позивача Попов В.Г.
від відповідача не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення 297 735,39 грн., що складають суму заборгованості за договором постачання № 060519 від 06.05.2019; 30 453,36 грн. - пені; 2 647,85 грн. - річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання № 060519 від 06.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
У межах визначеного законом строку виконавчого провадження сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 910/12684/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 розгляд справи № 910/12684/19 доручено судді Мельниченко І.Ф.
11.12.2019 господарським судом прийнято справу № 910/12684/19 до свого провадження, розгляд останньої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.01.2020, про що постановлено ухвалу.
08.01.2020 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог щодо стягнення пені до 58 040,79 грн.; річних до 5 290,76 грн. До того ж, вказана заява містить вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів в сумі 4 484,80 грн., що слід розглядати як зміну предмету позову.
Вимоги щодо стягнення суми основного боргу залишились незмінними.
Подана позивачем заява відповідає вимогам, визначеним ст. 46 ГПК України, у зв'язку з чим остання прийнята судом до розгляду.
Ухвалою від 08.01.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 27.01.2020.
Ухвалою від 27.01.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 10.02.2020.
Представники сторін в підготовче засідання 10.02.2020 не з'явились.
10.02.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства останнього.
Згідно даних з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", ухвала суду від 27.01.2020, надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" за № 4930011116550, не вручена під час доставки: інші причини (а.с. 217-218).
Ухвалою суду від 10.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2020.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України, про причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки.
Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір постачання № 060519 від 06.05.20198 (а.с. 31-33); додаткова угода № 1 від 06.05.2019 до договору (а.с. 34); додаткова угода № 2 від 04.06.2019 до договору (а.с. 35); видаткові накладні (а.с. 36-54); товарно-транспортні накладні (а.с. 55-100); довіреність № 212 від 07.05.2019 (а.с. 101); довіреність № 249 від 30.06.2019 (а.с. 102); довіреність № 250 від 01.06.2019 (а.с. - 103); платіжні доручення (а.с. 104 - 116).
06.050.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (покупець) укладено договір постачання № 060519 (далі - договір).
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця в обумовлені цим договором строки та кількість, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у відповідності з умовами цього договору.
Під товаром за цим договором розуміється : молоко коров'яче незбиране охолоджене, молоко коров'яче знежирене (пункт 1.2 в редакції додаткової угоди № 2 від 04.06.2019 до договору).
Згідно з пункту 2.2 разом з партією товару постачальник передає покупцеві належним чином оформлену товарно-транспортну накладну за формою 1-ТН, видаткову накладну, та інші документи, передбачені чинним законодавством. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання накладної про прийняття товару.
Пунктом 2.5 датою поставки товару є дата поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання покупцем накладної про прийняття товару.
Ціна товару погоджується сторонами шляхом підписання додатків по цінам цього договору (пункт 3.1 договору).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 06.05.2019 до договору ціна, грн./кг баз. жир. становить 8, 82 грн. з ПДВ, додаткової угодою № 2 від 04.06.2019 до договору ціна була змінена та складає 4,62 грн. з ПДВ.
Розрахунок покупця з постачальником за поставлений товар проводиться протягом 5 (п'яти) банківських дні з дати поставки товару на підставі наданих товарно-транспортних накладних (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані в даному договорі.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019.
Виконуючи умови договору, позивач здійснив на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 954 783,18 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами та скріплені печатками підприємств, копії яких (з копіями довіреностей) залучено до матеріалів справи (а.с. 36-103).
Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 657 047,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 104-116).
Не сплачена відповідачем частина грошових коштів за отриманий товар становить 297 735,39 грн., що й стало причиною виникнення спору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків на суму 297 735,39 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, по кожній видатковій накладній окремо, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 16.05.2019 по 26.12.2019 в сумі 5 290,76 грн. та інфляція грошових коштів з вересня 2019 по грудень 2019 в сумі 4 484,80 грн.
Розрахунок інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, заявлена до стягнення сума інфляції грошових коштів підлягає до примусового стягнення.
Вимоги щодо стягнення річних підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Розрахунок, заявленої до стягнення суми річних позивачем завищено, в результаті не вірно визначеного початку періоду прострочення зобов'язання щодо розрахунків за отриманий товар.
Після здійсненого судом перерахунку, до стягнення підлягають річні за загальний період з 17.05.2019 по 26.12.2019 в сумі 5 197,54 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За несвоєчасну оплату отриманого товару, сторони в договорі передбачили відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення за період з моменту порушення зобов'язання до повного його виконання (пункт 3.4 . Договору).
Згідно наданого позивачем розрахунку, який здійснено по кожній видатковій накладній окремо, останнім до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 16.05.2019 по 26.12.2019 в сумі 58 040,79 грн.
Вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Розрахунок, заявленої до стягнення пені позивачем завищено, в результаті не вірно визначеного початку періоду прострочення зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Після здійсненого судом перерахунку, до стягнення підлягає пеня за загальний період з 17.05.2019 по 26.121.2019 в сумі 56 937,20 грн.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до договору б/н від 04.09.2019, що складає 20 000,00 грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.10.2019, в якій останній просить збільшити попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
З яких 18 000,00 грн. сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 13600 від 03.10.201, а решта - 2 000,00 грн. останній очікує понести в зв'язку з розглядом справи
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості доказів надання професійної правничої допомоги адвокатом надані наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги б/н від 02.03.2019, копія ордеру на надання правової допомоги серії АЕ № 1003939 від 05.09.2019 р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2952 від 06.08.2015 р., копію посвідчення адвоката (а.с. 153-158)., копія платіжного доручення № 13600 від 03.10.2019 р. (а.с. 193).
З огляду на вище викладене та зважаючи на відсутність заяви відповідача щодо зменшення розміру заявлених витрат на послуги адвоката, господарський суд вважає що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір та інші судові витрати, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 526, 530,610,611, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 10/14, кім. 106, код ЄДРПОУ 38461580) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" (72202, Запорізька обл. Веселівський р-н, смт. Веселе, вул. Першотравнева, 120, код ЄДРПОУ 05383661) 297 735,39 грн. (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 39 коп.) основного боргу, 56 937,20 грн. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 20 коп.) пені, 5 197,54 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто сім гривень 54 коп.) річних, 4 484,80 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) інфляції грошових коштів, 5 465,32 грн. (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 65 коп.) судового збору, 17 940,60 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень 60 коп.) витрати на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 13.03.2020
Суддя І.Ф. Мельниченко