вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.03.2020м. ДніпроСправа № 904/4697/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.
За позовом Фізичної особи - підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, м. Кривий Ріг
до відповідача -1: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до відповідача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській області, м. Дніпро
про стягнення спричинених збитків у розмірі 212774,40 грн.
Суддя Панна С.П.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Руденко С.О.
від відповідача-2: Савіна О.І.
Фізична особа-підприємець Ментій Тетяни Миколаївни звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" та до відповідача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській області про стягнення збитків в розмірі 212 774,40 грн. та судового збору в розмірі 3191,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на навмисне введення його Відповідачем-1 в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину - Додаткового договору від 10.03.2016, при укладанні якого нанесені збитки.
Ухвалою суду від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26.11.2019.
22.11.2019 від Відповідача-1 надійшов відзив на позов у якому проти позову заперечує, обгрунтовуючи тим, що Позивачем на підтвердження введення його в оману ПАТ «Укрзалізниця» при укладенні додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 не надається жодного доказу, який би підтверджував факти приховування інформації Відповідачем-1 (стосовно замовчування відсутності державної реєстрації права власності на спірне орендоване майно) та застосування Відповідачем-1 до Позивача обману. Натомість, ПАТ «Укрзалізниця» у зв'язку із невиконанням договірних зобов'язань ФОП Ментій Т.М. зверталось до суду із вимогами, в тому числі, щодо стягнення орендної плати з останньої (справи №904/7826/17, №904/2473/18). Таким чином, Позивач у даній справі, укладаючи додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД, був обізнаний про те, що право власності на спірне майно Товариство набуло на підставі закону, а не в силу здійснення реєстрації права власності на таке майно. Реєстрація права власності на спірне майно є лише підтвердженням права власності ПАТ «Укрзалізниця» на відповідне майно, яке останнє набуло у власність в силу закону, а не є моментом виникнення права власності. Саме передавальні акти із зведеними переліками майна підприємства на базі яких було створене АТ «Укрзалізниця» є документами, достатніми для підтвердження виникнення та переходу прав на майно, внесене до статутного капіталу у АТ «Укрзалізниця», у тому числі, переходу права власності на спірне майно.
26.11.2019 від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.
26.11.2019 від Відповідача-2 надійшов відзив на позов у якому зазначено, що 10.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 № 12/02-3558-ОД. При укладанні даної додаткової угоди було порушено права Регіонального відділення, оскільки додатковий договір було укладено з порушенням порядку його укладення, а саме без участі Регіонального відділення, чим було порушено його майнові права, адже орендна плата повинна була сплачуватись не 100% на рахунки ПАТ «Українська залізниця» а відповідно до умов первісного договору а саме, 70% до державного бюджету та 30% балансоутримувачу до моменту реєстрації права власності на майно яке увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».
Ухвалою суду від 26.11.2019 підготовче засідання відкладено на 16.12.2019.
11.12.2019 від Відповідача-2 надійшло клопотання про заміну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській області з Відповідача-2 на третю особу, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-1. Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки дана заміна не передбачена ГПК України.
Ухвалою суду від 16.12.2019 підготовче засідання відкладено до 21.01.2020, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
16.12.2019 від Позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із хворобою.
20.01.2020 від Позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі № 904/4697/19 до вирішення по суті касаційної скарги АТ «Укрзалізниця» Верховним Судом у господарській справі №904/5881/18.
Ухвалою суду від 21.01.2020 підготовче засідання відкладено до 30.01.2020.
Ухвалою суду від 30.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.02.2020.
03.02.2020 від Відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у яких він зазначає, що 18.08.2015 Міністром інфраструктури України затверджено Передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця" від 03.08.2015, а 01.12.2015 комісією з реорганізації юридичної особи ДП "Придніпровська залізниця" підписано Заключний передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а також Зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та правонаступництво щодо якого переходить до ПАТ "Українська залізниця". 01.12.2015 року розпочало фінансово-господарську діяльність публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». Згідно ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та ч.2 загальних положень Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 19.02.2016 Регіональне відділення звернулося до Орендаря з листом №16-02-00815, у якому повідомив останнього про те, що державне майно за договором оренди №12/02-3558-ОД увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а відтак реалізація правонаступництва за договором оренди здійснюється шляхом підписання тристороннього договору про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. Частиною 4 статті 10 Закону України „Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлено обмеження імперативного характеру щодо розпорядження майном ПАТ „Укрзалізниця" та визначено, що порядок списання, відчуження, передачі в користування оренду, концесію майна, зазначеного в частині першій цієї статті, розпорядження іншим майном, внесеним до статутною капіталу Товариства, та майном, набутим Товариством, визначається Кабінетом Міністрів України". На момент укладення додаткової угоди до договору оренди №12/02-3558-ОД Кабінетом Міністрів України відповідний порядок не розроблено. Частиною 2 статті 5 Закону України „Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт - відсутній. Таким чином, відповідач не є власником майна переданого в оренду за договором №12/02-3558-ОД і на час укладання додаткової угоди не мав жодного документу, який би підтверджував виникнення у нього цих прав, є всі підстави стверджувати, що останній не мав права укладати додаткові договори до договору в якому він не є стороною що встановлено судом у справі №904/4125/18.
12.02.2020 від Відповідача-1 надійшли пояснення у яких він не погоджується із твердженням Відповідача-2 про момент набуття його права власності лише з моменту державної реєстрації спірного майна. Позивачем не доведено факт обману в його діях, оскільки не надається жодного доказу щодо приховування від нього Відповідачем-1 інформації. Крім того, рішенням по справі №904/4125/18 встановлено, що Фонд звертався до Орендаря з листом №16-02-00815, у якому повідомляв останнього про те, що державне майно по договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», а відтак реалізація правонаступництва за договором оренди здійснюється шляхом підписання трьохстороннього договору про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. Таким чином, Позивач, укладаючи додатковий договір був обізнаний про те, що право власності Відповідач-1 набув на підставі закону, а не в силу здійснення реєстрації права власності на таке майно.
17.02.2020 від Позивача надійшла заява (вх.№7868/20 від 17.02.2020) про зупинення провадження у справі № 904/4697/19 до вирішення по суті касаційної скарги Верховним Судом у справі №904/5881/18, а також про вирішення питання щодо колегіального розгляду справи № 904/4697/19. Клопотання (вх. №2813/20 від 20.01.2020) та заява (вх.№7868/20 від 17.02.2020) судом не задоволені.
Ухвалою суду від 18.02.2020 відкладено засідання на 24.02.2020.
24.02.2020 від Позивача надійшла заява про зупинення провадження у цій справі та вирішення питання про колегіальний розгляд даної справи.
26.02.2020 від Відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті касаційної скарги Верховним судом у справі № 5881/19.
26.02.2020 від Відповідача-1надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті касаційної скарги Верховним судом у справі № 5881/19 та вирішення питання про колегіальний розгляд справи №904/4697/19.
26.02.2020 від Позивача надійшла заява про вирішення клопотань від 20.01.2020, 30.01.2020, 17.02.2020, 24.02.2020 шляхом винесення відповідних ухвал.
26.02.2020 від Відповідача-2 надійшли пояснення, у яких він заперечує проти зупинення провадження у справі та проти колегіального розгляду даної справи.
Клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню оскільки предметом позову по справі №904/4697/19 є стягнення спричинених збитків у розмірі 212774,40 грн., а у справі №904/5851/18 визнання додаткового договору до договору оренди недійсним, що не є тотожним. Щодо колегіального розгляду справи суд зазначає, що відповідно до п.17 ч.2 ст. 182 ГПК України суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи у підготовчому засіданні. Заява Позивачем була подана 17.02.2020, а 30.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
02.03.2020 від Позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 02.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між позивачем (Орендар) та відповідачем-2 (Орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 (Договір) та додаткову угоду до нього від 26.02.2015. Відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівля магазину площею 196,1 кв. м. розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68-а на 1-му поверсі одноповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП «Придніпровська залізниця» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/ актом оцінки на 28.02.2009 і становить за незалежною оцінкою/ залишковою вартістю 513571,0 грн. Згідно п. 1.2 Договору, майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу промтоварів та продтоварів у тому числі підакцизної групи.
Згідно пунктів 3.1,3.2,3.3,3.6 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) червень 2009 року - 8128,40грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень 2009 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та, балансоутримувачу - у співвідношенні:
70% до Державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податкові інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі - 5689,88 грн.;
30% балансоутримувачу - у розмірі 2438,52 грн.
Додатковою угодою від 26.02.2015 року до договору оренди № 12/02-3558-0Д, пункт 10.1 Договору оренди було доповнено абзацом 2 та викладено його в наступній редакції: «Цей договір є пролонгованим з 01.04.2015 року до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», але не більш ніж по 28.02.2018р».
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
10.03.2016, Позивач підписала з Відповідачем -1 додатковий договір до договору оренди № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009. Згідно п. 1 якого Сторони встановили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД є ПАТ «Укрзалізниця». Також, сторони погодили пункт 3.1 розділу 3. «Орендна плата» Договору № 12/02-3558-ОД в наступній редакції: «Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 13790,68 грн. без ПДВ». (п. 3 Додаткового договору) (а.с.25);
пункт 3.6 Договору № 12/02-3558-ОД в наступній редакції: «Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - Структурний підрозділ «Криворізька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», (п. 4 Додаткового договору) (а.с.25).
Також, Сторони домовились, що умови, цього Додаткового договору поширюються на взаємовідносини Сторін, що виникли з 01.12.2015 року. Додатковий договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31 березня 2016 року включно (п. 11 Додаткового договору, а.с. 26).
За поясненнями Позивача у період з жовтня-листопада 2015 року по березень 2016 року, Відповідач-1 з метою незаконного отримання орендної плати (100% орендної плати) у повному обсязі на свою користь, та у зв'язку з тривалістю противоправних доводів щодо необхідності та законності укладення додаткового договору, ввів в оману ФОП Ментій Т.М. - шляхом запевнення останньої, що право власності на орендоване майно перейшло до Публічного акціонерного Товариства «Українська залізниця», а також те, що дане право у Відповідача виникло ще 21.10.2015 року, при державній реєстрації його як юридичної особи й передання до статутного капіталу Орендованого об'єкту. При цьому, Відповідач-1 заперечував про наявність будь-яких істотних обставин (умов), які могли б перешкодити вчиненню правочину (укладення договору), та замовчувало їх існування, а саме, - відсутність державної реєстрації права власності на спірне орендоване нерухоме майно, а також те, що відповідно до Наказу № 071 від 10.02.2016 року, керівникам структурних підрозділів апарату Відповідача-1, регіональних філій, філій заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу позивача до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України. Також, Відповідач-1 постійно зазначав, що у разі не укладення додаткової угоди, ним - як новим власником орендованого майна, договір оренди буде розірвано в судовому порядку, чим фактично буде припинена підприємницька діяльність ФОП Ментій Т.М. та систематично і переконливо запевняв, що правомірність його дій і вимог (щодо отримання 100 відсоткової орендної плати) зумовлено безліччю правомірних й законних чинників. Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (Відповідач-2), яке було на той час належним Орендодавцем в період з 01.01.2016 року по вересень місяць 2016 року (включно) не направляло на адресу ФОП Ментій Т.М., а остання не отримувала та не розписувалася за будь-які претензій щодо невиконання вимог Договору в установленому порядку, не зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області про розірвання Договору, або ж стягнення заборгованості по орендній платі, в зв'язку з невиконанням його істотних умов Орендарем. За вказаний період не зверталося до Відповідача-1 щодо припинення протиправних дій по обману Позивача, що призводило до незаконної оплати на користь Товариства 100% орендної плати. Не проводило претензійної роботи до Відповідача-1.
В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4125/18 про визнання додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 недійсним з моменту укладання. Постановою Центрального апеляційного Господарського суду від 27.02.2019 по справі 904/4125/18 рішення Господарського суду від 10.03.2016 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 рішення Господарського суду від 10.03.2016 та постанову ЦАГС від 27.02.2019 по справі 904/4125/18 залишено без змін.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, у справі № 904/4125/18 встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 18.10.2016 за ПАТ "Українська залізниця" право власності на будівлю магазина №12, розміщеного за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Литке, 68а зареєстроване лише 21.09.2016. А отже, відповідач набув права власності на спірне майно з 21.09.2016 та відповідно з цієї дати він вважається зареєстрованим власником майна та, відповідно, орендодавцем за договором оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
У той же час, оскаржуваний додатковий договір відповідач та третя особа уклали 10.03.2016 без участі Регіонального відділення Фонду державного майна України, який до 21.09.2016 був належним орендодавцем за договором оренди від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія внутрішнього наказу ПАТ "Українська залізниця" № 071 від 10.02.2016р., яким керівникам структурних підрозділів апарату позивача, регіональних філій, філій заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу позивача до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.
Наведені вище обставини дають підстави вважати, що спірний додатковий договір укладено з порушенням встановленого договором та законом порядку.
Крім того, в рішенні у справі № 904/4125/18 зазначено, що оскільки оскаржуваний правочин вчинений без волевиявлення позивача (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області), зміст оскаржуваного правочину суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні отримання позивачем орендної плати до моменту реєстрації залізницею права власності на орендований об'єкт, а отже, додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.
У п.44 Постанови Верховного Суду (а.с.44) колегією суддів зазначено, що вони погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного додаткового договору як укладеного з порушенням вимог статті 761 ЦК України, а саме без участі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, який до 21.09.2016 був легітимним орендодавцем за договором оренди №12/02-3558-ОД, оскільки оспорюваний правочин вчинено без волевиявлення власника - держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, зміст цього правочину суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні позивача отримувати орендну плату до моменту реєстрації Товариством права власності на об'єкт оренди.
Звертаючись із даною позовною заявою до суду, Позивач посилається на те, що укладаючи додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна № 12/02-3558-ОД від 10.03.2016 (який визнано недійсним з моменту укладення), АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" ввело в оману Позивача, що є підставою для застосування до Відповідача-1 відповідальності, встановленої статтею 230 ЦК України, а саме стягнення з підприємства останнього та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях збитків в сумі 212 774,40 грн. з чим господарський суд погодитись не може, оскільки правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 230 ЦК України за умови доведеності позивачем факту обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням_другої сторони щодо вчинення правочину, чого не довів Позивач.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, станови, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, ай наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.
Зазначеними діями Відповідач-1 спричинив порушення зобов'язання Позивача перед Відповідачем-2 в частині своєчасної орендної сплати, передбаченої п.3.6, 5.2 Договору. Згідно розрахунку Позивача він здійснив оплату за січень - вересень у згідно наступного розрахунку:
Січень 2016 р. - 18814,63 грн.
Лютий 2016 р. - 16 514,68 грн.,
Березень 2016 р. - 16 664,65 грн.,
Квітень 2016 р. - 16 664,65 грн.,
Травень 2016 р. - 16 664,65 грн.,
Червень 2016 р, - 16 664.65 грн.,
Липень 2016 р - 16 664,65 грн.
Серпень 2016 р - 16 664.65 грн.,
Вересень 2016 р - 16 664,65 грн. Всього в сумі 151 981,86 грн.
Однак, згідно пояснень Відповідача-1 та наданих ним рахунків на оплату (а.с.200-207) Позивачем були сплачені суми поетапно, не у відповідності до виставлених у рахунках сум одним платежем, а із розбивкою на декілька платежів:
Січень 2016 р. - 16 814,63 грн.
Лютий 2016 р. - 16 514,68 грн.,
Березень 2016 р. - 16 664,65 грн.,
Квітень 2016 р. - 16 664,65 грн.,
Травень 2016 р. - 16 664,65 грн.,
Червень 2016 р, - 16 664,65 грн.,
Липень 2016 р - 16 664,65 грн.
Серпень 2016 р - 16 664,65 грн.,
Вересень 2016 р - 16 664,65 грн. Всього в сумі 149 981,86 грн.
Перевіривши розрахунок наданий сторонами та просумувавши платіжні доручення надані до матеріалів справи (а.с.46-53), суд дійшов висновку, що безпідставно отримані кошти, які підлягають поверненню складають: 149 981,86грн., які підтверджуються матеріалами справи та підлягають до стягнення.
Однак, Позивач, просить стягнути збитки за вирахуванням 30%, балансоутримувачу (Відповідачу-1), які повинні бути сплачені за оренду згідно умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.08.2009р. Таким чином, сума, яка підлягає до стягнення складає: 149 981,86-30%=104 987,30грн.
Згідно з ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Проаналізувавши додані до матеріалів справи сторонами докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено протиправний характер дій відповідача-1 щодо сплати на його користь орендної плати, а отже стягувальна сума не є збитками, а є безпідставно отриманими коштами Відповідачем-1, оскільки за умовами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3558-ОД від 21.08.2009, орендна плата сплачується не тільки Відповідачу-1 а і Відповідачу-2 у відсотковому значенні.
У позовних вимогах до Відповідач-2 слід відмовити із-за відсутності його вини.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Судові збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України,
Позовні вимоги задовольнити частково.
У позовних вимогах до відповідача-2 - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця"( 03680, м. Київ, вул. Тверська,5-а, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"(49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького,108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Фізичної особи - підприємця Ментій Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти у сумі 104 987,30 грн., судовий збір в розмірі 1574,82 грн.
В решті позовних вимог - відмовити
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 12.03.2020
Суддя С.П. Панна