проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" березня 2020 р. Справа № 922/968/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - Гура О.В. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;
розглянувши апеляційну скаргу Рябініна Олексія Івановича , смт. Шарівка вх. №72 Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2019 р. у справі № 922/968/19 (суддя - Шарко Л.В., повний текст складено та підписано 18.06.2019 р.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східавтотранс Плюс», м. Харків
та до фізичної особи Рябініна Олексія Івановича , смт. Шарівка
про стягнення 104 950,30 грн.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східавтотранс Плюс» (далі - ТОВ «Східавтотранс Плюс», відповідач-1) та Рябініна Олексія Івановича (далі - Рябінін О.І. , відповідач-2) заборгованості за договором б/н від 06.10.2011 р. в сумі 104 950,30 грн. (60 136,58 грн. - борг за кредитом; 22 451,00 грн. - борг по процентах за користування кредитом; 22 362,72 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором).
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем-1 умов договору та невиконання ним свого зобов'язання належним чином щодо своєчасного погашення заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2019 р. позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 60 136,58 грн. заборгованості за кредитом, 22 451,00 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 22 362,72 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідачі не сплатили 82 587,58 грн. заборгованості та не надали суду жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Рябінін О.І. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача-1 про встановлення кредитного ліміту та його подальшу зміну.
За доводами апеляційної скарги, в рішенні суду відсутня інформація щодо строку виконання зобов'язання відповідачем-1 за договором банківського обслуговування б/н від 06.10.2011 р., тому висновок господарського суду Харківської області про порушення відповідачем-1 строку виконання зобов'язання є недоведеним.
Посилаючись на п. 3.18.1.8 й п. 3.18.2.3.4 Умов та Правил надання банківських послуг скаржник наголошує, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача на адресу ТОВ «Східавтотранс Плюс» про повернення кредиту за спірним договором із зазначенням дати чи терміну повернення.
На думку скаржника, з умов договору поруки не вбачається яке ж саме основне зобов'язання забезпечено порукою, оскільки з цього договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту, а лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Таким чином, заявник вважає, що матеріалами справи не доведено того факту, що договір поруки укладений на забезпечення зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 06.10.2011 р.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2011 р. директором ТОВ "Східавтотранс Плюс" Рябініним О.І. підписано заяву про відкриття поточного рахунку.
Згідно з цією заявою, відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.uа., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 06.10.2011 р.
Позивач стверджує, а відповідачі не спростовують того факту, що відповідно до зазначеного договору відповідачеві-1 банком встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача-1 щодо розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п. 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Пунктом 3.18.1.1. Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Згідно з п. 3.38.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Пунктом 3.18.2.3.14 Умов урегульовано, що на свій розсуд банк має право зменшити розмір процентної ставки до рівня, встановленного чинним законодавством. При цьому, банк направляє повідомлення клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших), із зазначенням зменшеного розміру процентної ставки і дати, з якої вона встановлюється, що є зміною умов кредитування клієнта.
Відповідно до розділу 3.18.4. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Згідно з п.3.18.4.1.1.Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає: обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2.Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
За змістом п. 3.18.4.1.4. Умов, під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Згідно з п. 3.18.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.18,1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Пунктом 3.18.6.1. Умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 26.01.2016 року між АТ КБ "Приватбанк" та Рябініним О.І. укладено договір поруки № РОR1453815105153, за умовами якого його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Східавтотранс Плюс» розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов (угода 1) та розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов (угода 2).
При цьому, у п. 1.1.1 договору поруки зазначено, що якщо під час виконання угод зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодами в розмірі таких збільшень.
Згідно з п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання взятих на себе зобов'язань за угодами -1 та -2 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів та інших платежів, відшкодування збитків.
Умовами п. 2.1 договору поруки сторонами погоджено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за угодою -1 і/або -2 незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Згідно з довідкою позивача про розмір встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/190220103649 від 20.02.2019 р. станом на 11.01.2018 р. відповідачеві-1 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 110 000 грн.
З розрахунку позивача вбачається, що починаючи з жовтня 2011 року позивач надавав ТОВ «Східавтотранс Плюс» кредитні кошти, які до 2018 року оплачувалися відповідачем-1 разом зі сплатою поточних процентів, прострочена заборгованість за кредитом була відсутня майже 6,5 років.
Проте, з 19.03.2018 р. у відповідача-1 перед позивачем виникла прострочена заборгованість в сумі 60 610,98 грн.
04.04.2018 р. відповідач-1 сплатив лише 474,40 грн. в погашення простроченої заборгованості, внаслідок чого його борг за тілом кредиту перед банком склав 60 136,58 грн., який залишився неоплаченим.
У зв'язку з простроченням відповідачем-1 повернення кредиту, банком нараховані прострочені проценти за користування кредитом в сумі 22 451,00 грн. (за процентною ставкою у розмірі 42 %) та пеню в сумі 22 389,52 грн., з якої банком списано 26,80 грн. та заявлено до стягнення пеню в сумі 22 362,72 грн.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання, відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова (субсидіарна) відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.
Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі не приймали участі у судових засіданнях суду першої інстанції, відзивів на позов (в т.ч. контррозрахунку заборгованості) не надавали та, відповідно, не висловлювали свою позицію щодо спору у справі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони повідомлялися господарським судом Харківської області належним чином за адресами згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також згідно з довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області. Крім того, судом першої інстанції поштова кореспонденція надсилалася і на попередню адресу відповідача-2, проте не отримувалася ним за обома адресами (за довідками пошти адресат вибув чи був відсутній).
Доказів сплати заборгованості за кредитом у добровільному порядку відповідачами до матеріалів справи не надано, тому місцевий господарський суд на законних підставах стягнув з відповідачів як з солідарних боржників борг в сумі 60 136,58 грн.
Незважаючи на те, що Умовами передбачена процентна ставка у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості у випадку прострочення позичальником оплати понад 90 днів, застосування банком у розрахунку процентної ставки у розмірі 42 % відповідає вимогам п.3.18.2.3.14 Умов та не суперечить ним.
З огляду на те, що у позичальника виникла прострочена заборгованість з 19.03.2018 р., що ним належними доказами не спростовано, тому нарахування банком процентів за користування кредитом (прострочена процентна ставка) є правомірним, що також кореспондується з приписами ст. 1054 ЦК України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, в даному випадку не може бути застосована, оскільки правовідносини у справі № 942/180/17 та у справі № 922/968/19 не є тотожними.
У цивільній справі, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом був поданий до фізичної особи, а між сторонами цього спору склалися такі правовідносини, до яких Великою Палатою Верховного Суду застосовані норми Закону України «Про захист прав споживачів».
В даній постанові Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи, що у справі № 922/968/19 кредитний договір укладений з юридичною особою, а також сплату відповідачем-1 поточних процентів за кредитом у розмірі 24, 36, 30, 33, 32, 29, 28, 21 % протягом майже 6,5 років, що свідчить про його обізнаність та погодження з процентними ставками (поточними), тому відсутні підстави вважати, що сторонами кредитного договору умови щодо перерахування процентної ставки за користування кредитом, а також щодо строків повернення кредиту та відповідальності за прострочення залишилися неврегульованими.
Крім того, відповідач-1 ані у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції не стверджує, що при підписанні ним заяви про відкриття поточного рахунку він був ознайомлений з іншою редакцією Умов, ніж та, витяг з якої долучений банком до позовної заяви.
На підставі п. 3.18.5.1 та п. 3.18.5.4 Умов позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів пеню в сумі 22 362,72 грн.
Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.
За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на доведений позивачем факт прострочення відповідачем-1 повернення кредитних коштів, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, висновок місцевого господарського суду щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь АТ КБ «Приватбанк» пені в сумі 22 362,72 грн. грн. є правомірним.
Щодо доводів апеляційної скарги враховується наступне.
Оскільки відповідачем-2 не доведено наявність інших угод, аніж кредитний договір б/н від 06.10.2011 р., тому його заперечення щодо неможливості встановлення на виконання якого саме основного зобов'язання укладений договір поруки, є безпідставними.
Посилання скаржника на п. 3.18.1.8 й п. 3.18.2.3.4 Умов в контексті доводів скарги про недоведеність позивачем та матеріалами справи прострочення оплати кредиту також не приймаються до уваги, оскільки цими умовами передбачено право банку змінювати умови кредитування через порушення позичальником своїх зобов'язань, чого позивачем не здійснювалося, відтак строк оплати кредиту банком не змінювався.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні умов спірного договору та запереченні солідарного обов'язку скаржника оплачувати заявлену до стягнення банком заборгованість за кредитом, яка залишилася позичальником не оплаченою.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2019 р. у справі № 922/968/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 12.03.2020 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко