Справа № 510/68/20
Провадження № 2/510/541/20
04 березня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Відповідач позовні вимоги (уточнені) визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Представник позивача - ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягала, до проведення підготовчого судового засідання у справі уточнила позовні вимоги, надавши заяву про зміну підстав позову, на уточнених позовних вимогах наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: договір купівлі-продажу від 04.05.2008р.; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості - нежитлової будівлі від 28.01.2020р.; копія технічного паспорту на об'єкт нежитлового призначення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_1 (дата виготовлення - ІНФОРМАЦІЯ_1 .); копія технічного паспорту на магазин по АДРЕСА_2 , виготовленого 24.05.2007р. та оформленого на ім'я ОСОБА_2 ; копії видаткових накладних від 14.12.2018р. про придбання контрольно-касових апаратів; копія витягу з реєстру платників єдиного податку - найменування ПП ОСОБА_4 ; копія виписки з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ - ФОП ОСОБА_4 ; копія повідомлення від 08.04.2019р. про державну реєстрацію потужності оператора ринку; копія рахунку на оплату №1071 від 29.11.2018р.; копія рішення Ренійської міської ради від 17.07.2008р. №907 про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на викуп земельних ділянок в м.Рені; копія висновку відділу містобудування та архітектури від 18.06.2007р.; копії рішень Ренійської міської ради від
17.10.2007р. №633, від 28.09.2018р. №116; копія листів книги обліку доходів для ПЄП; копія висновку Ренійського районного відділу земельних ресурсів від 18.06.2007р.; копія договору оренди землі від 05.06.2008р.; копія акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; копія договору на сервісне обслуговування та ремонт РРО.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2 , зазначивши, що 04.05.2008 р. між ним та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належного відповідачу об'єкту нежитлового призначення, розташованого по АДРЕСА_1 , за 98000 грн. 04.05.2008р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивач передав відповідачу обумовлену суму, а відповідач передав документи на будівлю, ключі від неї та саму нерухомість в натурі. У майбутньому відповідач пообіцяв позивачу укласти договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку.
Після вчинення правочину позивач вступив у розпорядження приміщенням, організував там свою підприємницьку діяльність, займався оформленням всієї супровідної документації щодо об'єкту нерухомості, зробив там ремонт, сплачує всі необхідні комунальні платежі, використовує приміщення за цільовим призначенням. З метою нотаріального засвідчення правочину позивач неодноразово звертався до відповідача, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивача про зустріч не реагує, мотивуючи нестачею вільного часу, матеріальними труднощами та ін. При зверненні до відповідних органів із питанням про переоформлення документації на нежитловий об'єкт нерухомості на себе, позивачу було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивач вимушений був звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.
У відповідності до ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Між сторонами була досягнута взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, продавець передав документи, нерухомість (нежитлову будівлю) в натурі. Позивач фактично вступив у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину користується будівлею за призначенням, сплачує всі комунальні платежі, - тобто правочин між сторонами фактично відбувся.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові ВСУ №6-1288цс17від 06.09.2017р., згідно якої суди дійшли неправильного висновку про те, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв'язку із необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
ВСУ в своїй Постанові від 04.10.2017р. зазначив, що однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
З 01.01.2013р. набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого ч. 3 ст.640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з ч. 2 ст. 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації».
Таким чином, положення ст. 220 ЦК України можливі до застосування за умови укладення таких правочинів після набрання чинності вищезазначеного Закону.
Підстав для визнання вищевказаного правочину нікчемним - немає, сторони обопільно визнали та підтвердили факт укладення договору купівлі-продажу, того, що їхнє волевиявлення повністю відповідало їхній волі та було направлено на настання реальних наслідків. По теперішній час відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, на пропозицію позивача про зустрічі не реагує, будь-яких додаткових матеріальних витрат нести не бажає.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо об'єкту нежитлового призначення та встановленні права на нього у позивача, тому є правові підстави визнати договір дійсним та право власності на нерухомість за позивачем.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у своїй заяві позивач просив залишити судові витрати за ним, питання про стягнення судових витрат з відповідача судом не розглядається.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 328, 334, 657 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Договір купівлі-продажу від 04.05.2008 року, згідно із яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив об'єкт нежитлового призначення, розташований по АДРЕСА_1 , за 98000 грн. - визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12.10.1998р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, КФОПП НОМЕР_2 ) право власності на:
-об'єкт нежитлового призначення, розташований по АДРЕСА_1 (який складається з основного приміщення літ. А загальною площею 45,80 кв.м. та навісу літ. а),
що належав ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. Дудник