Єдиний унікальний номер справи: 766/17760/19 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/368/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України
11 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
При секретарі: ОСОБА_5
За участю прокурора: ОСОБА_6
Адвоката: ОСОБА_7
Обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Херсоні матеріали кримінального провадження №12019230040001288 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28.01.2020 року, -
Зазначеною ухвалою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 28.01.2020 року строком на 60 діб.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій вважають зазначену ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам КПК України, нормам міжнародного права та фактичним обставинам справи. Просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 січня 2020 року скасувати та звільнити ОСОБА_8 з зали судових засідань Херсонського апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційних вимог вказують на те, що прокурором не наведено будь-яких обставин, які б вказували на наявність ризиків, що обумовлюють необхідність обрання чи продовження такого запобіжного заходу, а також на ті обставини, що зменшують ці ризики.
Крім того, ОСОБА_8 має реєстрацію та постійне місце проживання, має матір-пенсіонерку, цивільну дружину та дитину 2019 р.н.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні вимоги та просили задовольнити їх, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину та знаходячись на волі може ухилятись від суду та зашкоджувати встановленню об'єктивної істини по справі або вчиняти нові злочини .
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, визначені при застосуванні даного запобіжного заходу, не зменшились.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий, іці обставини, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього, перебуваючи на волі, він може ухилятись від суду, зашкоджувати встановленню об'єктивної істини по справі або вчиняти нові злочини, а тому, дані ризики виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому доводи апелянтів, які це заперечують, являються необґрунтованими.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З огляду на вищевикладене, твердження обвинуваченого та адвоката про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та відмову в задоволенні клопотання, є непереконливими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Посилання апеляційної скарги обвинуваченого та адвоката про наявність у обвинуваченого місця реєстрації та постійного місця проживання, матері-пенсіонерки, цивільної дружини та дитини 2019 р.н., то суд апеляційної інстанції хоч і приймає їх до уваги, проте, з огляду на характер, вид та обставини вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , відомості про його особу, вказані обставини, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які давали б можливість застосувати до останнього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого та адвоката про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, являються голослівними та спростовуються матеріалами провадження.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та адвоката, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 січня 2020 року відносно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4