10 березня 2020 року м. Херсон
справа № 766/50/16-ц
провадження №22-ц/819/477/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.Г.,
секретар Павловська Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 23 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання причини пропущеного строку для прийняття спадщини поважною, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним в ј частині, визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:
-визнати причину пропуску строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 її батьком ОСОБА_4 поважною;
-визнати свідоцтво про право на спадщину серія та номер 1398, видане 28.09.2015 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ларічевою Н.А. недійсним на квартиру АДРЕСА_1 в ј частині;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з ј частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який успадкував після смерті ОСОБА_3 .
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 05 листопада 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , часу смерті чоловіка.
Від попереднього шлюбу у ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була дочка ОСОБА_3 , 1978 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та якій спільно з її матір'ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 .
Позивачка посилається на те, що за життя ОСОБА_4 , його колишня дружина приховала факт смерті їхньої доньки ОСОБА_3 , з тією метою, щоб він не міг звернутися з заявою про прийняття спадщини, зазначає, що батько не міг спілкуватися з донькою за її життя внаслідок перешкод з боку матері, відсутності мобільного телефону та відстані проживання, оскільки він жив у селі у Сумській області. Наведене не надало можливості ОСОБА_4 реалізувати свої спадкові права після смерті доньки, внаслідок чого позивачка змушена порушувати питання про те, що строк прийняття спадщини ОСОБА_4 був пропущений з поважної причини внаслідок необізнаності про смерть спадкодавця.
Після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла її мати ОСОБА_5 , а після смерті останньої - відповідач по справі, ОСОБА_2 .
Зазначає, що під час повідомлення колишню дружину ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про його смерть у 2012 року з метою реалізації його донькою, про смерть якої вона не знала, спадкових прав, ОСОБА_5 зазначила, що донька не бажає спілкуватися з позивачкою та не буде приймати спадщину. Позивачка зазначає, що вона особисто бажала поговорити з донькою свого покійного чоловіка, розшукувала її та у вересні 2015 року виявила, що колишня дружина: ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважає, що свідоцтво про спадщину підлягає визнанню недійсним частково так як порушено право ОСОБА_4 на спадщину, а після його смерті порушено її право на спадкування ј частини квартири.
Посилаючись на викладені обставини та норми матеріального права: ст.ст.1272,1276, 1280, 1301 ЦК України просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не надав належної оцінки поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті його доньки ОСОБА_3 .. А внаслідок не витребування судом спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , її наявності чи відсутності, суд не міг об'єктивно розглянути поважність причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини.
Суд не з'ясував виконання вимог ст. 63 Закону України «Про нотаріат» щодо повідомлення інших спадкоємців про смерть спадкодавця, а також обставини подачі спадкоємцями заяви нотаріусу після смерті ОСОБА_3 щодо повідомлення про наявність іншого спадкоємця, яким є батько. Суд не надав оцінку тому, що позивачка повідомляла нотаріуса про наявність у спадкодавця ОСОБА_4 доньки ОСОБА_3 та нотаріус направляв листи для її розшуку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 її доводи не визнав, рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Зазначає, що ОСОБА_4 мав вищу освіту, працював лікарем, а тому твердження про відсутність мобільного телефону як засобу зв'язку та неможливості дізнатися про смерть доньки є такими, що не витримують критики, в той час коли сама позивачка пояснювала, що сумісно з ОСОБА_4 не проживала але мала з ним телефонний зв'язок. Зазначає, що ОСОБА_3 хворіла на тяжку хворобу, проте її батько ухилявся не тільки від обов'язку утримувати дочку, а навіть від спілкування з нею та у зв'язку з несплатою аліментів оголошувався в розшук.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що за життя його сестри ОСОБА_5 , остання говорила, що повідомляла ОСОБА_4 про смерть доньки ОСОБА_6 та в суді першої інстанції зазначене підтвердили свідки. Відповідач зазначив, що він, його сестра та її колишній чоловік були лікарями, а тому він за викликом сестри надавав можливу медичну допомогу ОСОБА_6 . ОСОБА_7 , як усяка дитина бажала мати батька, проте останній з нею не спілкувався.
Заслухавши доповідача, сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що з 05.12.2007 року по 07.08.2012 року ОСОБА_4 не було відомо про смерть його доньки ОСОБА_3 , а також доказів того, що його проживання в с. Коровниці, Надригайлівського району Сумській області в зазначений період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки пропуск спадкоємцем строку прийняття спадщини без поважних причин при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 05 листопада 1986 року по 07 серпня 2012 року /т.1 а.с.8/.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1.а.с.9/.
З заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася 10 серпня 2012 року / т.2 а.с.4 зв.с./ та 16 серпня 2012 року була заведена спадкова справа за №227/2012 / т.1 а.с.11/.
Колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній заяві відсутні відомості про повідомлення нею щодо наявності інших спадкоємців.
З матеріалів справи вбачається та позивачка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначила, що ОСОБА_4 з 1999 року до часу смерті проживав в АДРЕСА_2 , у тому числі зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 т.2 а.с.33/ спадкова маса (будинок та п'ять земельних ділянок) після смерті якої, у наступному (після смерті ОСОБА_4 ) була успадкована позивачкою у справі/ т.2. а.с.53,71,74/.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 /т.1 а.с.62/, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 т.1 а.с.57/.
На підставі свідоцтва №33 про право власності на житло від 25. 10.1993 року №28, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 / т.1 а.с.63/.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /т.1 а.с.56/.
З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_5 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_2 , який є її братом, та спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з квартири за адресою: АДРЕСА_3 , правовстановлюючим документом щодо якої є свідоцтво про право власності на житло , із якої право власності належало на 1/ 2 частку спадкодавиці ОСОБА_5 та на Ѕ частку ОСОБА_3 , дочці спадкодавиці, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої була її мати ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. / т.1 а.с.42/.
Заява ОСОБА_2 про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 вересня 2015 року містить службову відмітку приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Н.А. Ларічевої про те що місце відкриття спадщини та факт прийняття спадщини перевірено за довідкою №1448 виданою 05.06.2015 року та довідкою №1703 виданою 09.07.2015 року ЖЕК №1 Суворовського району м. Херсона Міського житлово-комунального управління про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 / т.1 а.с.82 зв.с./. Також, є можливим зазначити, що зазначена квартира надавалася за ордером у 1973 році батькові відповідача та спадкодавиці / т.1.а.с.45-47/.
Наведена нотаріусом інформація надає підстави для відхилення доводів апеляційної скарги про не з'ясування обставин подачі спадкоємцями заяви нотаріусу після смерті ОСОБА_3 . Закон покладає на нотаріуса обов'язок повідомлення інших спадкоємців у випадку якщо йому повідомлено про їх наявність, їх місце проживання або роботи. Проте, службова відмітка нотаріуса та інформація у свідоцтві про право на спадщину за законом свідчать, про фактичне прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті її доньки ОСОБА_3 ..
Виходячи з вимог статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
У силу вимог ст. 1261 ЦК України, батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були спадкоємцями першої черги.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).
Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За умовами статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщини, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Аналізуючи наведені норми спадкового законодавства та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, слід дійти висновку, що перехід права на прийняття спадщини на підставі спадкової трансмісії від спадкодавця ОСОБА_3 до спадкоємця ОСОБА_4 можливий лише у тому випадку, якби спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , не була прийнята спадкоємцем ОСОБА_4 , протягом шести місяців у зв'язку з його смертю.
Встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження об'єктивності причин пропуску ОСОБА_4 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , строку, встановленого законом для прийняття спадщини після смерті його доньки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за правом спадкової трансмісії за нормами статті 1276 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про наявність поважних причин пропуску, встановленого законом строку для прийняття спадщини зводяться до переоцінки доказів, належну оцінку яким надав суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що факти умисного неповідомлення про смерть дочки та умисного неповідомлення про її тяжке захворювання мають також бути підтверджені матеріалами спадкової справи спадкодавця ОСОБА_3 є неспроможними, оскільки в силу вимог законодавства яке регулює нотаріальну діяльність та здійснення нотаріальних дії, спадкові справи не містять наведеного позивачкою. Крім того, наявність чи відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_3 не впливає на наведені позивачкою причини пропуску строку, встановленого законом для прийняття спадщини. Необізнаність батька про хворобу доньки, відомості про яку вбачаються з атестату про освіту про звільнення від іспитів може свідчити про те, що батько не цікавився життям своєї дитини, а також не мав з нею спілкування за її 29 років життя.
Відсутність відносин між батьком та дочкою підтверджує й позивачка, пояснив суду, що ОСОБА_4 за життя відмовлявся обговорювати з нею відносини, які не склалися між ним та дочкою. Зазначила, що вона не знає, чи прийняв би чи ні спадщину ОСОБА_4 після смерті дочки.
Таким чином, наведені позивачкою обставини та доводи апеляційної скарги не надають підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375,382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.В. Пузанова
Т.Г.Чорна
Повне судове рішення складено 12 березня 2020 року
Суддя І.В. Склярська