Номер провадження: 22-ц/813/3889/20
Номер справи місцевого суду: 520/6601/17
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
25.02.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судово-комісійної посмертної психолого-психіатричної експертизи в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення повторної судово-комісійної посмертної психолого-психіатричної експертизи на предмет повторного встановлення психічного стану ОСОБА_3 у момент складання договору дарування від 30 березня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Марченко Аелітою Мехманівною, який зареєстрований в реєстрі за №453.
В якості підстави для призначення повторної судово-комісійної посмертної психолого-психіатричної експертизи заявниця зазначає, що 28 лютого 2019 року була проведена комісійна судово-медична експертиза, надано висновок, в якому зазначено, що при проведенні експертизи експерт зазначив, що у хворої є місце деменції судинного ґенезу.
Позивач у клопотанні про призначення повторної судово-комісійної посмертної психолого-психіатричної експертизи акцентує увагу, що деменція - це синдром, при якому відбувається деградація пам'яті, мислення, поведінки, нездатність виконувати щоденні дії, не являється нормальним станом старіння, у зв'язку з чим вважає, що судовий експерт обґрунтовано вказавши назву хвороби, разом з тим не виказав ніяких суджений по цьому питанню, з урахуванням того, що в Інтернеті міститься інформація, що люди з деменцією позбавлені основних прав та свобод доступних для інших людей і знаходяться в спеціальних будинків для престарілих.
В засіданні судової колегії позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Романченко А.Б. наполягали на задоволенні клопотання з підстав викладених у клопотанні.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник заперечували проти задоволення поданого клопотання та вважали його безпідставним.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши та проаналізувавши висновок експерта, заявлене позивачем клопотання та оглянувши матеріали справи, судова колегія виходить із наступного.
Позивач, посилаючись на розкриття поняття деменція, отримане з мережі Інтеренет, посилається на те, що висновок експерта є неповним, у зв'язку з чим є необхідність призначення повторної комісійної посмертної психіатричної експертизи.
Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При перевірці й оцінці експертного висновку, суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). (ч.2 ст.113 ЦПК України).
Також заявниця вказує, що психіатр ОСОБА_4 працює в центрі психологічної допомоги населенню Одеси, де працює рідна сестра відповідачки ОСОБА_5 , що на думку заявника впливнуло на повноту відповіді експерта-психіатра.
Проте, судова колегія важає, що вказаний довід в контексті всіх обставин цієї справи є неспроможним, оскільки наведена обставина сама по собі не свідчить про вплив сторони відповідача на експерта-психіатра, який за дослідженими ним документами допустив наявність у померлої ОСОБА_3 такої хвороби, як деменція. Проте експертиза, яка проводилася була комплексною комісійною і експерт ОСОБА_4 . діяв у складі комісії експертів: голови КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Кривди Г.Ф., експертів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та доповідача Островерхого О.М. Жоден з членів експертної комісії не мав особистої думки з приводу того, що ОСОБА_3 на момент підписання договору-дарування від 30.03.2012 року могла правильно оцінювати обставини та ситуацію, віддавати звіт своїм діям та вчинкам, і керувати ними», тобто думки яка б вірізнялася від спільного висновку членів експертної комісії.
Крім того, ОСОБА_1 та її представник не надали доказів впливу ОСОБА_5 на психіатра ОСОБА_4 під час проведення експертизи, а сам ОСОБА_4 попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову у наданні висновку з непередбачених законом підстав, та не повідомляв про обставини здійснення на нього впливу у будь-якій формі або тиску при проведенні експертизи.
Крім того, ані в суді першої інстанції при розгляді аналогічного клопотання ані в апеляційному суді від позивача та її представника не надходило клопотання про виклик в судове засідання експерта Мороза В.В. для його допиту з питань, які цікавлять позивача.
Вирішуючи питання про доцільність і необхідність заявленого клопотання про призначення повторної експертизи, суд зазначає, що позивачем жодним чином не підтверджено в чому полягає необґрунтованість висновку експерта, яким чином висновок експерта суперечить матеріалам справи або обґрунтовано викликає сумніви в його правильності.
Сама по собі не згода з висновком експерта, не може вважатись беззаперечним фактом підтвердження його необґрунтованості.
За таких обставин, беручи до уваги норму процесуального права, що визначає випадки для призначення повторної експертизи, судова колегія вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 103, 368, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судово-комісійної посмертної психолого-психіатричної експертизи - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено: 11.03.2020 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова