Справа № 603/641/19
Провадження № 1-кп/603/34/2020
"11" березня 2020 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Монастириського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_3
про продовження обвинуваченому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бобрівники Монастириського району Тернопільської областіта проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України,
строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заявлене у кримінальному провадженні №12019210140000116 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2019 року
за участю:
обвинуваченого - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8
прокурора - ОСОБА_3
Прокурором Монастириського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 було подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обґрунтовуючи яке, прокурор зазначила, що на даний час не зменшилися ризики, які враховувалися при застосуванні обвинуваченому ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, переховуватись від суду, у зв'язку із чим, просила у своєму клопотанні продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підтримала вказуючи, що наразі не зменшилися та продовжують існувати ризики, які слугували обранням та застосуванням до ОСОБА_4 такої міри запобіжного заходу. Також прокурор ОСОБА_3 покликаючись на ст. 177 КПК України зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків а це свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж домашній арешт. Окрім цього, прокурор звернула увагу й на те, що обвинувачений ніде не працює, не одружений, тобто фактично посилається на п 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні щодо вирішення питання про продовження запобіжного заходу арешту в певну пору доби заперечували та просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Потерпілий та його представник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певну пору доби не заперечували.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, 02.10.2019 року ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області до обвинуваченого, який на той час перебував в процесуальному статусі підозрюваного, ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 23 год 59 хв 30.11.2019 року з покладенням певних обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
26.11.2019 року ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони йому залишати житло у нічний час з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв на строк до двох місяців з моменту її постановлення, а саме до 23 год 59 хв 24.01.2020 року.
20.01.2020 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено застосований до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони залишати житло в певну пору доби на строк до двох місяців з моменту її постановлення, а саме до 23 год 59 хв 14.03.2020 року.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд не погоджується з прокурором, що існує ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, утриманців не має, має постійне місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 раніше не судимий, попередньо не ухилявся від органів досудового розслідування, оскільки даних про неявки ОСОБА_4 в минулому до слідчого, прокурора чи суду відсутні, даних про те, що ОСОБА_4 негативно характеризується за місцем проживання стороною обвинувачення не здобуто. Окрім цього, жодних об'єктивних даних, які б свідчили про наміри ОСОБА_4 переховуватись від суду сторона обвинувачення не представила.
Отже, оцінюючи підставність продовження дії запобіжного заходу - домашнього арешту в певну пору доби обвинуваченому ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було надано достатнього обґрунтування ризику ухилення ОСОБА_4 від суду з посиланням на конкретні докази його реального існування.
Так, суд щодо прийняття рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби враховує, що ОСОБА_4 продовжує обвинувачуватись у скоєнні середньої тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України.
Щодо існування ризику за п 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суд погоджується з прокурором та відхиляє позицію обвинуваченого та захисника виходячи з наступного.
Так, ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні є те, що кримінальне провадження знаходиться на стадії розгляду, допит свідків в судовому засіданні не проводився, а тому на думку суду є обґрунтована можливість, що обвинувачений на даний момент може вплинути на свідків.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності обставин не вирішуючи наперед питання винуватості обвинуваченого, виходячи з наявності відповідного обвинувального акту; тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; віку обвинуваченого; майнового стану; дотримання умов застосованих запобіжних заходів; відсутності судимостей; суд вважає за доцільне продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певну пору доби та покласти на обвинуваченого певні обов'язки.
На думку суду на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання та заміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, гарантувати належної поведінки обвинуваченого, жодних обставин, які б свідчили про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Враховуючи те, що строк застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_4 має сплинути до завершення судового провадження, а судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу строку запобіжного заходу, що зазначені ризики передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України присутні та не зменшилися, а тому застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певну пору доби з покладенням на нього певних обов'язків до обвинуваченого є необхідним.
При цьому, суд вважає, що ці обов'язки за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв'язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-179, 194, 198, 199, 331, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певну пору доби - задовольнити.
Продовжити застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони йому залишати житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у нічний час з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв на строк до двох місяців з моменту її постановлення, тобто до 08.05.2020 року.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 194 КПК України, продовжувати виконувати наступні обов'язки:
- не відлучатись з місця свого проживання без дозволу суду в нічний час з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, навчання або роботи;
- обмежитись у спілкуванні зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Обов'язки покладаються на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк до двох місяців з моменту постановлення ухвали, тобто до 23 год. 59 хв. 08 травня 2020 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певну пору доби передати для виконання органу поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали суду щодо продовження до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певну пору доби покласти на прокурора Монастириського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Повний текст ухвали проголошено 11.03.2020 року.
Суддя ОСОБА_1