04.03.2020 Справа №607/196/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участі секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача - ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представником відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 , просить визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_4 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації інформацію, розповсюджену ОСОБА_5 11.12.2019 перед засіданням 19-ї сесії Білецької сільської ради: «Вам ніхто не закидає, що ви були за взятку взяті», «Потім будете ховати очі і знайдете куди сховати очі, як ви закрили свої справи», зобов'язати ОСОБА_5 спростувати поширену відносно ОСОБА_4 недостовірну інформацію шляхом озвучення нею на найближчій сесії Білецької сільської ради, яка відбудеться після набрання судовим рішенням в даній справі законної сили, тексту спростування такого змісту: 11.12.2019 року перед засіданням 19-ї сесії Білецької сільської ради мною ОСОБА_5 озвучувалися неправдиві відомості відносно ОСОБА_4 , а саме було сказано «Вам ніхто не закидає, що ви були за взятку взяті», «Потім будете ховати очі і знайдете куди сховати очі, як ви закрили свої справи». Також, просить стягнути з ОСОБА_5 на її користь 5000 гривень моральної шкоди та судові витрати. Позов мотивовано тим, що інформація, яка розповсюджена відповідачем 11.12.2019 перед засіданням 19-ї сесії Білецької сільської ради: «Вам ніхто не закидає, що ви були за взятку взяті», «Потім будете ховати очі і знайдете куди сховати очі, як ви закрили свої справи» є неправдивою, оскільки позивач ніколи не притягалася до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Вважає, що така розповсюджена інформація порушує її честь, гідність і ділову репутацію, як науковця, підприємця в галузі консультаційних послуг та депутата ради.
Ухвалою від 08 січня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою суду від 19 лютого 2020 року із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з підстав викладених в ньому, пояснили, що інформація, поширювана відповідачкою, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про нібито порушення позивачкою загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, а саме в одержанні хабара. Така інформація порушує немайнові права та не є оціночним судженням, а обов'язок доказування її достовірності покладається на особу яка її поширила. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи позивачки. Також звертає увагу суду, що поширенням вказаної інформації відповідачка створила негативну соціальну оцінку особи ОСОБА_4 в очах оточуючих, порушивши її честь, оскільки вона є депутатом, зустрічається з виборцями, захищає їх інтереси і займається підприємницькою діяльністю, надаючи консультації фізичним і юридичним особам. Позивачка вважає, що це висловлювання відповідачки є повідомленням фактичних даних, є недостовірною інформацією та принижує її честь, гідність і ділову репутацію. Звертає увагу, що висловлювання відповідачки створює негативне враження до неї як до непрофесіонала, створює негативну соціальну оцінку в очах оточуючих. Крім того, дискредитується набута нею позитивна суспільна оцінка ділових і професійних якостей при виконанні трудових, службових, громадських та інших обов'язків. Звертає увагу на спосіб поширення інформації, а саме, не на засіданні ради та її органів, а перед засіданням у присутності депутатів, громадськості, умисно, це було нею знято на відео, а надалі відеозапис вказаного інциденту опубліковано в мережі Інтернет на Інтернат каналі «Yotube». Ця негативна та недостовірна інформація набула широкого розголосу, є вагомою для багатьох депутатів, громадськості і тим самим суттєво принижує честь та ділову репутацію серед широкого кола осіб. Просить врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттям «оціночне судження»» та «факти». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нова газета і Бородянський проти Росії» що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено.
В судовому засіданні представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. З позовними вимогами ОСОБА_5 не погоджується. Вважає, що позивач навів доводи для задоволення свого позову надумано, які є лише припущенням самого позивача, так як озвученні відповідачем слова були лише судженням, яке не трактувалось з метою донесення протиправної інформації. Окрім того, слова, сказані відповідачем, жодним чином не були висвітленні на фоні трудової діяльності позивача у Тернопільському національному економічному університеті. В свою чергу, звертає увагу, що дані вислови є загальними, не носять стверджувальний характер, а тому не підпадають під значення: «недостовірної інформації», а тому не можуть трактуватись як її недостовірне поширення. Зазначає, що і позивач і відповідач є публічними особам, а саме депутатами Білецької сільської ради VII скликання з 15.01.2019 року по сьогоднішній день. Обставини даної справи дійсно відбувалися 11.12.2019 року напередодні засідання 19-ої сесії Білецької сільської ради. Дане попереднє зібрання відбувалось з метою вияснення певних розбіжностей у роботі Голови ОТГ та більшістю депутатів. Таким чином, це не був публічний виступ. Також, звертає увагу суду на те, що Законом України «Про інформацію», передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Звертає увагу суду на Рішення Конституційного Суду України (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 року №8 рп/2003, яким установлено, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Окремо звертає увагу суду на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати». Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачкою не доведено заподіяння їй моральної шкоди діями ОСОБА_5 , оскільки не представлено суду доказів, які б підтверджували у зв'язку із цим моральні страждання позивача. Тому вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
11.12.2019 перед засіданням 19-ї сесії Білецької сільської ради, в присутності депутатів, запрошених, сільського голови, ОСОБА_5 в сторону ОСОБА_4 в ході суперечки, були сказані такі слова: «Вам ніхто не закидає, що ви були за взятку взяті», …. «я казала, що ми не ходимо і не обговорюємо то що говорять у селі, …… Потім будете ховати очі і знайдете куди сховати очі, як ви закрили свої справи».
Відеозапис цієї події було розміщено в мережу Інтернет, на ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як видно з інформації головного управління національної поліції України від 26.12.2019 року №4961/02/6-19, згідно обліків в УІАП Національної поліції в Тернопільській області, відомості про адміністративні та кримінальні правопорушення відносно гр. ОСОБА_4 станом на 25.12.2019 року відсутні.
З довідки серії ІІА №1673013 Міністерства Внутрішніх справ ОСОБА_4 станом на 24.12.2019 року до кримінальної відповідальності на території держави Україна не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Відповідно до інформації Тернопільського національного економічного університету від 24.12.2019 року, ОСОБА_4 перебувала в трудових відносинах з університетом з 21 жовтня 2008 року по 31 серпня 2016 року, звільнена за п.2 ст. 36 КЗПП України, інформації щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень за період її роботи університет не володіє. Також університетом надано позитивну характеристику ОСОБА_4 за період роботи в університеті.
Всебічно, повно об'єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із таких міркувань.
Положеннями ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості (певні факти, дані про кого-, що-небудь) про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищу, а порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Згідно з вимогами ст. 26 Закону України «Про інформацію», джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Відповідно до вимог ч.ч 1 і 2 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
В силу вимог ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
У рішенні Європейського Суду з прав Людини у Справі Лінгенс проти Австрії (12/1984/84/131), Страсбург, 08 липня 1986 року, зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе. Ці принципи мають особливе значення, коли йдеться про пресу. Хоча преса не повинна переступати меж, встановлених для "захисту репутації інших осіб", на ній лежить обов'язок повідомляти інформацію та ідеї на політичні теми так само, як і в інших сферах, які становлять громадський інтерес. І не лише засоби масової інформації мають завдання повідомляти таку інформацію та ідеї, а й громадськість має право отримувати їх.
Крім того, свобода преси дає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів і сформувати свій погляд на них. У більш загальному плані свобода політичних дискусій лежить в самій основі концепції демократичного суспільства, якою пройнята вся Конвенція. Відповідно, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.
На думку Європейського Суду з прав Людини, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 і 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлюваннями, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України за №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Надаючи оцінку інформації, спростувати яку просить позивач, суд вважає, що вона не містить фактичних даних.
Зокрема буквальне тлумачення вислову «Вам ніхто не каже що ви були за взятку взяті» не є стверджувальним, та не має фактів того, як про це стверджує позивач, що вона вчинила корупційне правопорушення. Зокрема лінгвістично-логічний аналіз виразу «Вам ніхто не каже», свідчить, що він є заперечувальним а не стверджувальним. Не містить інформації про факти і вислів «Потім будете ховати очі і знайдете куди сховати очі, як ви закрили свої справи», який також є загальним, оціночним, не є твердженням про вчинення корупційного правопорушення.
Вказані висловлювання можуть сприйматися, яка натяк, тобто не повністю розкривають щось, а лише створює умови для здогадування, що, на думку суду є допустимим для публічних діячів. Однак зважаючи на те, що вказані висловлювання не містить кокретних фактів, тому його не можна перевірити, а відповідно і спростовувати.
Отже, суд приходить до висновку, що інформація, яку поширила відповідачка, спростування якої вимагає позивачка, не містить фактичних даних, викладена у формі суджень автора з застосуванням таких мовних засобів, які свідчать про те, що розповсюджена інформація, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири, натяку) «вам ніхто не каже», «потім будете ховати очі і знайдете куди сховати очі», не містить конкретних фактів, є оціночними судженнями, та в силу ст. 30 Закону України «Про інформацію» не може бути підставою для притягнення до відповідальності, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Окремо суд підкреслює, що позивачка є публічною особою - депутатом Білецької сільської ради, а тому межі допустимої її критики є ширшими, вона неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку, як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинна виявляти до цього більше терпимості.
Також, у зв'язку із тим, що судом не встановлено порушення немайнових прав позивачки щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, а тому відсутні підстави вважати, що їй цим була заподіяна моральна шкоду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, а тому до задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 258, 259, 264, 265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2020 року.
Головуючий суддяВ. М. Позняк