Справа № 483/2108/19
Провадження № 2/483/194/2020
05 березня 2020 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Куцарова В.І.,
за участю секретаря судового засіднання Шилінскас О.В.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній власності та визначення частки померлого у спільному майні,
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності та визначення частки померлого у спільному майні. Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: на частину житлового будинку з надвірними спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,0479 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано на батька - ОСОБА_2 28 травня 2019 року позивачка разом з іншими спадкоємцями звернулося до приватного нотаріуса про прийняття спадщини, однак, у роз'ясненні нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не виділена частка спадкодавця у спільному майні. Посилаючись на те, що будинок був придбаний батьками під час шлюбу, позивачка просила визнати вказаний житловий будинок та земельну ділянку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а також визначити, що частка померлої у спільній сумісній власності становила Ѕ її частину.
Позивачка ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилась. Через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з'явилися, через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, позов визнали у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3, 4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206, 207 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові матеріали, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 23 вересня 1978 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 23 вересня 1978 року (а.с.50).
У період шлюбу, згідно договору купівлі-продажу 16 березня 1979 року, було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.11-12).
04 грудня 2009 року, на підставі рішення Очаківської міської ради від 27 листопада 2009 року № 21, ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0479 га, що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.15).
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності до ст.ст.69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 придбаний ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбано у період шлюбу. Отже ця нерухомість є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що відповідає вимогам ст.60 СК України.
Згідно ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Згідно з положеннями частини першої статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз'яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.
Враховуючи те, що у кожен із подружжя, має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.
Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Як передбачено ст.ст.370, 372 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до абз.3 п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, звернення стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою частки визначається рівними.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.
Згідно п.3.4. Узагальнення ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р., у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутись з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 24 червня 2014 року (а.с.10).
Після смерті останньої відкрилась спадщина на належне їй майно до складу якого увійшла частка житлового будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є спадкоємицею померлої, що підтверджується копією спадкової справи № 59464881, наданої приватним нотаріусом Очаківського міського нотаріального округу Миколаївської області Тельпіш М.М. (а.с.59-82).
Згідно роз'яснення від 05 вересня 2019 року № 241/02-14, наданого приватним нотаріусом Очаківського міського нотаріального округу Миколаївської області Тельпіш М.М., позивачці рекомендовано звернутися до суду щодо виділу Ѕ частки померлої ОСОБА_4 на житловий будинок.
Роз'яснення нотаріуса свідчить про неможливість позивачки отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 з причини відсутності свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.
Беручи до уваги наведене, а також положення ст.372 ЦК України, вбачається, що у спірних правовідносинах поділ спільного майна у позасудовому порядку шляхом укладання відповідної угоди між співвласниками є неможливим у зв'язку із смертю одного з них.
Виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності, відсутності підстав для неприйняття визнання позову відповідачами, суд приходить до переконання, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 , становила - 1/2 частку.
Керуючись ст.ст.16, 355, 368, 370, 372, 1226 ЦК України, ст.ст.4, 10-13, 76-83, 141, 200, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній власності та визначення частки померлого у спільному майні - задовольнити.
Визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0479 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належать ОСОБА_2 .
Визначити, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,0479 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - становила 1/2 частку.
Судові витрати віднести за рахунок позивачки.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий