12.03.2020
Справа №489/6411/19
Провадження №2/489/1020/2020
12 березня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду у Миколаївській області про відшкодування матеріальної шкоди
Позивач звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду від знецінення грошей внаслідок інфляції та 3% річних в загальному розмірі 6762,43 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває на обліку в Інгульському об'єднаному УПФУ міста Миколаєва та отримує пенсію. Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року стягнуто з Інгульського об'єднаного УПФУ міста Миколаєва на її користь 25 272 грн. 75 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, заданої внаслідок неповної виплати пенсії за період з 01 липня 2012 року по 16 травня 2016 року. Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що внаслідок незаконних дій відповідача, починаючи з 01 липня 2012 року фонд щомісячно недоплачував позивачу кошти в розмірі 543 грн. 50 коп. На її думку, за весь цей час такі кошти в результаті інфляції знецінились.
Відповідно до поданої 23.01.2020 року заяви судом ухвалено замінити відповідача Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилаються на те, що позивач перебуває у них на обліку та отримує пенсію за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». У справі № 488/1000/17 видано виконавчий лист, який 12.06.2018 надійшов на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області за бюджетною програмою КП КВ 3504040, що підтверджується роздруківкою із реєстру виконавчих документів, що знаходяться на виконанні в органах Державної казначейської служби України. Листом від 08.05.2018 за № 9294/11 позивача було повідомлено про порядок виконання судових рішень у справах про стягнення коштів з державного органу. Отже вина відповідача в невиконанні до цього часу постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 14.03.2018 у справі № 488/1000/17 відсутня, оскільки рішення, в даному випадку виконується не відповідачем, а управлінням Державної казначейської служби України. Враховуючи викладене, оскільки обов'язок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган покладено на Державну казначейську службу України, то підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яка полягає у невиконанні постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 14.03.2018 у справі № 488/1000/17, відсутні.
Що стосується заборгованості по виплаті підвищення за рішенням суду у розмірі 593,59 грн., то цю заборгованість було включено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою державною програмою, яка була виплачена позивачу 27.12.2018р. Отже, оскільки судовим рішенням не встановлено порядку його виконання та зобов'язання покладені на органи Пенсійного фонду України виконані в повному обсязі, з урахуванням норм Постанови № 649, то позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Зазначають, що позивач просить стягнути майнову шкоду від знецінення грошей та 3% річних за період з 2013 по 2018 роки. Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Оскільки позивач звернулася до суду тільки 25.11.2019, а про поважність причин пропуску позовної давності нею не зазначено, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також, вважають розрахунки, здійсненні позивачем при розрахуванні індексу інфляції, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. А відтак, вважають вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за № 1789 ХІІ від 05.11.1991.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року на користь ОСОБА_1 з Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області стягнуто 25 272,75 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неповної виплати пенсії за період з 01 липня 2012 року по 16 травня 2016 року.
Вказана постанова суду набрала законної сили.
27 березня 2018 року Корабельним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист у зазначеній справі. 12 червня 2018 року вказаний виконавчий лист надійшов до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області.
Позивач у своєму позові зазначає, що відповідачем не виконується вказана постанова, в зв'язку з чим вона просить стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду від знецінення грошей в наслідок інфляції та 3% річних.
Відповідно до положень ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.
Статтею 3 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.
Рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або з боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейської служби у порядку черговості надходження таких документів з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зі змісту ст.51 та ст.175 ЦПК України вбачається, що на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст.51 ЦПК України та з урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК України роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Отже, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню, що передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
Судом при розгляді справи встановлено, що пред'являючи даний позов, позивачем в якості відповідача було заявлено Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області).
Однак, в ході розгляду справи встановлено, що обов'язок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, у тому числі й органи Пенсійного фонду України, відповідно до норм чинного законодавства покладено на Державну казначейську службу України, а отже органи Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не є належним відповідачем у справі.
Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження згідно ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Позивачка після отримання відзиву на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що рішення суду на яке посилається позивачка, виконується саме Державною казначейською службою, клопотань про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача у справі подано не було.
Також згідно відповіді від 08.05.2018 року за звернення ОСОБА_1 , вбачається, що позивачку повідомляли про те, що судове рішення виконується саме органами казначейства.
Відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно до тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Отже, суд не може за власною ініціативою замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справу іншу особу в якості співвідповідачів, це можливо лише за клопотанням позивача.
Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).
Відтак, враховуючи викладене, з урахуванням того, що Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відмова у задоволенні позову пред'явленого до неналежного відповідача не позбавляє її право подати аналогічний позов з визначенням належних сторін.
У разі відмови у задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду у Миколаївській області про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ: 13844159, місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «12» березня 2020 року.