Справа № 308/3871/19
06 березня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 06.03.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2020 року.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивовано тим, 19 вересня 2009 року між громадянином України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 2009 року вересня місяця 19 числа зроблено відповідний актовий запис за № 450,( Свідоцтво про шлюб - серія НОМЕР_1 ).
За час перебування в шлюбі у подружжя народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач стверджує, що дружина давно виїхала за кордон, дітей залишила зі ним та своєю мамою за адресою - АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що протягом останніх років сімейне життя подружжя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Окрім того, ОСОБА_1 , вважає, що жодне примирення чи збереження сімейних відносин не можливе.
В позовній заяві вказано, що шлюбні та сімейні відносини між позивачем та відповідачем припинені, налагодити спільне життя неможливо. ОСОБА_1 зазначає, що він із дружиною проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть, фактично шлюбні відносини між ними припинені. В позовній заяві вказано, що спільні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , перебувають на утриманні та вихованні позивача. Позивач вказує, що він та його дружина, мають діаметрально протилежні погляди на подружнє життя, між ними постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають їх діти, що має на них негативний вплив.
Через конфлікти та суперечки шлюбні стосунки були фактично припинені. Останні роки чоловік та дружина живуть окремо, не підтримуючи близькі стосунки. Позивач переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливі. Позивач вказує, що даний шлюб носить лише формальний характер, примирення між подружжям неможливе. Сім'я фактично розпалась, в зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення. Окрім того, в позовній заяві вказано, що майнових спорів між подружжям немає. ОСОБА_1 просить: не надавати строку для примирення.
З огляду на викладене позивач просить суд: розірвати шлюб зареєстрований 19 вересня 2009 року між громадянином України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений та зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 2009 року вересня місяця 19 числа - зроблено відповідний актовий запис за № 450(Свідоцтво про шлюб - серія НОМЕР_1 ).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачу в строк п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали надіслати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивач, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_1 , в якій він просить розгляд справи проводити за його відсутності, та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, в судове засідання повторно не з'явилася повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомляла. Суд констатує, що окрім направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повідомлення про виклик відповідача в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (http:// court.gov.ua/). Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від ОСОБА_6 до суду не надходило.
У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явилася в судове засідання без поважних причин та не подала відзив, а позивач заперечень проти такого вирішення справи не подав.
На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:
19.09.2009 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгород Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 2009 року вересня місяця 19 числа зроблено відповідний актовий запис за №450, свідоцтво про реєстрацію шлюбу НОМЕР_2 від 19.09.2009 року.
Від вказаного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 07.12.2011 року) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 15.12.2015 року).
Подружнє життя між сторонами не склалося, шлюбних стосунків вони не підтримують, спільного господарства не ведуть, не проживають разом тобто даний шлюб існує тільки формально.
Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимогист.110 Сімейного Кодексу.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені уст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Оскільки, позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
На даний час ведення сторони по справі не підтримують шлюбне життя, не проживають разом та подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 слід розірвати.
При розгляді справи суд бере до уваги те, що майновий спір між подружжям відсутній, вимог щодо місця проживання дітей та стягнення аліментів не заявлено.
Окрім того, суд вважає за необхідне констатувати, що від відповідача до суду відзиву не подано, жодних заяв чи клопотань від ОСОБА_6 не надходило, а тому вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.223, 280-282 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів і постановляє заочне рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути, понесені останньою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 56, 110, 112,160 Сімейного кодексу України та, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 141, 200, 223, 258, 265, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб укладений 19.09.2009 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгород Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 2009 року вересня місяця 19 числа зроблено відповідний актовий запис за №450 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош